Основна різдвяна мелодія: яким чином українська колядка "Щедрик" підкорила світове музичне поле.

Різдво -- прекрасна пора, коли домівки повняться не лише ароматами хвої та смачної їжі, а й співом різдвяних колядок. Виконання обрядових пісень у всіх культурах завжди було прекрасною розвагою і зануренням у святкову атмосферу, як дітей, так і дорослих. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Серед різдвяних мелодій особливе значення для українців та західного світу має твір Миколи Дмитровича Леонтовича "Щедрик". Ця колядка, яка вже понад століття чарує слухачів по всьому світу, стала однією з найвідоміших святкових пісень. Вона надихнула на створення безлічі кавер-версій і здобула статус різдвяної класики в США. Сьогодні ми розкажемо вам про цю чудову мелодію.

Написав Леонтович свою композицію такою, якою ми її знаємо, не за один раз, а працював над "Щедриком" практично все своє життя. Під час написання чотирьох нотної мелодії він черпав натхнення в українських народних піснях і мелодіях, які чув у дитинстві на Поділлі, де виріс.

Першу її редакцію композитор створив у 1901-1902 роках, другу -- у 1906-1908 роках, третю -- у 1914-му, четверту -- в 1916-му, і, нарешті, п'яту -- 1919 року. Щоразу він намагався вдосконалити свою мелодію, адже жодна з них йому не подобалася, проте найбільш вдалою він вважав четверту версію, тому вирішив залишити її на суд публіки.

Так напередодні святкування Нового року у 1916-му "Щедрик" вперше була виконана хором Київського музично-драматичного інституту імені М.В. Лисенка, де працював Леонтович. Композиція мала колосальний успіх і буквально прославила свого автора, який однаково не вважав її ідеальною.

Проте саме завдяки диригентові Олександру Кошицю та 80 членам хору "Українська республіканська капела" ця композиція здобула визнання. Вони стали носіями української культури, привізши твір через океан. Хор був заснований Директорією з метою популяризації України, української мови та культури у світі, аби продемонструвати світові незалежність України від Росії та її багатий культурний спадок.

1919 року "Українська республіканська капела" вирушила у світове турне, в якому за три роки об'їхали 10 країн Європи, а потім вирушила до Північної Америки, де відвідали 36 штатів і 115 міст. "Щедрик" у цьому турі був головним хітом хору, і виконували вони його останнім.

Вперше в США почули "Щедрик" 5 жовтня 1921 року на концерті в Карнегі-Голі в Нью-Йорку. Є легенда, що цього вечора там був присутній Петро Вільговський (теж українського походження, хоч і народився в США), який був так вражений мелодією, що вирішив написати свою версію слів англійською мовою. Але, можливо, він почув її вже у записі.

Мелодія викликала у Вільговського асоціації з дзвіночками, тому він вирішив створити вірші саме про них. Згодом ця пісня стала відомою в західній музичній традиції під назвою "Carol of the Bells".

Вільговський народився в Пассаїку, штат Нью-Джерсі, і в дитинстві був учасником хору в Руському кафедральному соборі у Нью-Йорку. В майбутньому Петро навчався в Джульярді -- одному з найбільших американських вищих навчальних закладів у сфері мистецтва і музики, а потім кілька років викладав там. Також Вільговський працював аранжувальником симфонічного оркестру на радіо NBC і виступав в Білому домі перед президентом США Вудро Вільсоном.

Свій текст для композиції Леонтовича він створив для симфонічного оркестру радіо NBC 1936 року. Саме завдяки цій людині та її впливу у світі мистецтва Carol of the Bells отримала таку популярність.

Хоча "Щедрик" та Carol of the Bells виконуються в одній аранжировці, їхній зміст кардинально відрізняється.

В українській адаптації пісні йдеться про ластівку, що запрошує господаря звернути увагу на своїх овець, бо у них з'явилися ягнята. Це символізує щедрість і благополуччя, які новий весняний сезон приносить родині. Ця мелодія має давнє походження, що сягає тих часів, коли рік розпочинався весною, в період повернення птахів. Тому в "Щедрику" ластівка виступає як головний персонаж. Вона уособлює не лише саму пташку, а й той час року, коли вона повертається до гніздування – наприкінці березня та на початку квітня, що колись вважалося початком нового року.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Залетіла ластівка,

Почала весело щебетати,

Викликати володаря:

"Вийди, вийди, наш повелителю,"

Заглянь у хлів!

Там овечки уютно устроились.

А ягнички народились.

У тебе товар весь хороший,

Отримаєш певну кількість коштів,

Хоча це не гроші, але все ж варто.

У тебе жінка з темними бровами.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

З'явилася ластівка.

У американській адаптації все виглядає значно простіше. Тут відсутні складні метафори, адже пісня Вільговського про чарівний звук дзвіночків на Різдво.

Колядка перетворилася на важливий елемент Різдва та інших свят у США, але її популярність зросла ще більше завдяки використанню в рекламі та кінематографі. Наприклад, особливо запам'яталися фільми "Сам удома", "Міцний горішок-2" та "Гаррі Поттер".

Крім того, існує безліч кавер-версій цієї композиції. Наприклад, гурт Pentatonix виконав "Carol of the Bells" в а капела стилі, а українська співачка Тіна Кароль додала "Щедрик" до своєї святкової програми під назвою "Різдвяні історії".

Як вже зазначалося, "Щедрик" вперше прозвучав у Сполучених Штатах у 1921 році, і саме в цьому ж році його автор зазнав трагічної долі — був вбито. В ніч на 23 січня 1921 року в рідному селі Марківка, в будинку своїх батьків, Леонтович став жертвою стрілянини, коли Опанас Грищенко вистрілив у нього з гвинтівки. Проте справжні обставини цього злочину залишаються нез'ясованими. Деякі вважають, що це могло бути звичайне пограбування, тоді як інші вбачають у цьому політичні мотиви і можливість замовного вбивства.

Як би там не було, "Щедрик" здобув свою популярність у дуже неспокійний і кровопролитний час нашої історії, коли влада зазнавала змін. Хор, що був відправлений, щоб донести до світу інформацію про Україну, так і не повернувся на рідну землю, але тим самим прославив українського композитора на міжнародній арені. Наша колядка стала символом Різдва в багатьох країнах.