Громенко: Путін, захопивши частину території України, підживлює млявий імперіалізм | Еспресо

Активний імперіалізм проявляється у гаслах на кшталт КримНаш, КиївЗаТриДні, НаБерлін, НаВашингтон, МожемПовторить; у цьому немає нічого несподіваного чи оригінального.

Пасивний імперіалізм -- це "Ни одной пяди чужой земли не хотим. Но и своей земли, ни одного вершка (...) не отдадим никому" (Сталін, 1930). Навіть якщо це "своє" було захоплено силою буквально вчора: "Нам чужого не надо, но свое мы не отдадим, чье бы оно ни было, - хохотнул Терри". (Смайлер, 2014).

Найбільш очевидний приклад пасивного імперіалізму можна розглядати у висловлюванні: "Крим — це як бутерброд, щоб його постійно повертати туди-сюди?" Проте, варто зазначити, що Олексій Навальний, перебуваючи у в'язниці, усвідомив свою помилку і з 2022 року почав виступати за повернення Криму.

Читайте також: Сирійський та путінський режими як аномалії

Я можу погодитися з багатьма західними дослідниками та російськими релокантами, що активних імперіалістів у Росії меншість і що зосереджені вони переважно у старших поколіннях, яким не грозить стати штурмовим м'ясом.

Однак очевидно, що більшість мешканців Росії є пасивними імперіалістами й не погодяться віддати Крим (не кажучи вже про Курили), аж поки не почнуть у буквальному сенсі голодувати (це я читаю свіжу аналітичну доповідь "Социология образа будущего-2033: нарисованная собой Россия").

Саме тому Путін так поспішав анексувати 4 українські регіони, коли стало ясно, що вся Україна йому не дістанеться -- щоб підживити пасивний імперіалізм росіян.

Мене турбує, що на Заході обмаль аналітиків і відсутні політики, які усвідомлюють, яку значну роль пасивний імперіалізм відіграє в російській колективній свідомості.

Витік інформації

Автор: Сергій Громенко, журналіст та фахівець у сфері безпеки.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.