Фінансові ресурси наявні, але суверенітет відсутній. Україна вибрала найменш ефективну економічну концепцію для ведення війни.

Монетарний суверенітет — наскільки він важливий у часи війни? Його роль може бути оцінена як не зовсім критична, але, без сумніву, одна з ключових.

У період Другої світової війни економічна наука отримала новий імпульс у вигляді теорії розвитку, відомої як "військове кейнсіанство", на честь знаменитого британського економіста Джона Мейнарда Кейнса. Багато аспектів цієї теорії вважалися революційними. Серед них — концепція цільової емісії грошей центральними банками, аналіз зайнятості в умовах війни та активна роль держави в реалізації контрциклічної політики.

До речі, Кейнс зміг втілити свої ідеї і на практиці.

У 1940 році він обіймав посаду радника в британському міністерстві фінансів, а в 1942 році став одним із директорів Банку Англії. Кейнс зосередив свою увагу на питаннях фінансування війни, соціального забезпечення та зайнятості під час Другої світової війни.

Отже, давайте звернемо увагу на кілька інновацій, запропонованих цим безсумнівно видатним економістом.

Контрциклічна політика. У той час на світовій арені домінувала точка зору представника віденської лібертаріанської економічної школи Йозефа Шумпетера, який, до речі, викладав у Чернівецькому університеті в 1909-1911 роках. Він розробив відому теорію, що стверджує, що держава не повинна втручатися в руйнівні процеси, які відбуваються під час економічного спаду. Інакше кажучи, "все, що має загинути, повинно загинути", і спроби врятувати це є не лише безглуздими, але й витратою ресурсів та часу. Це можна вважати своєрідним "економічним ніцшеанством", яке іноді позначають термінами "творча руйнація" або "позитивна індустріальна метаморфоза".

Цей підхід особливо яскраво проявився під час Великої депресії в США у 30-х роках XX століття, коли держава на початковому етапі кризи вирішила самоусунутися, що призвело до поширення кризових явищ по всій економіці. Проте деякі представники лібертаріанства стверджують, що уряд не відсторонився достатньо. Вони мають на увазі Новий курс Рузвельта, який був спрямований на впровадження державних інвестицій у зайнятість, в основному через реалізацію інфраструктурних проєктів.

Проте точка зору Кейнса була відмінною. Він запропонував концепцію "контрциклу": держава не лише має можливість, але й повинна втручатися в економіку, якщо проблеми викликані штучними, а не природними чинниками. Це може стосуватися, наприклад, війн, пандемій та фінансових криз.

Друга світова війна підтвердила правомірність економічних теорій Кейнса, оскільки Сполучені Штати змогли остаточно подолати наслідки Великої депресії 30-х років лише під час цього глобального конфлікту. Це стало можливим завдяки впровадженню політики Нового курсу Рузвельта, а також використанню елементів кейнсіанської "контрциклічної" стратегії, яка стверджує, що держава повинна здійснювати інвестиції у часи економічних труднощів, тоді як приватний сектор зазвичай зменшує свої витрати.

Існує ще один аспект з життя Кейнса та Шумпетера, про який прихильники лібертаріанської моделі розвитку зазвичай не згадують.

Кейнс, як ми вже згадали, з 1940 року консультував Міністерство фінансів Британії та з 1942 року входив до складу правління Банку Англії. А Шумпетер з 1917 року працював співробітником комісаріату економіки воєнного часу Австро-Угорської імперії, а з 15 березня по 17 жовтня 1919 року -- навіть міністром фінансів Австрії.

Ба більше, ще один представник віденської лібертаріанської школи економіки Фрідріх Хаєк згадує: "В Австрії після 1922 року ім'я Шумпетер стало серед простого люду майже лайливим через його принцип "крона є крона". Мається на увазі, що Шумпетер підписав декрет про виплату довоєнного державного боргу в австрійських кронах без індексації, попри те, що ця валюта під час війни знецінилась у 15 тисяч разів.

Кейнс висловлював думку, що важливим показником невірно обраної економічної політики в умовах війни є підвищений рівень безробіття. В Україні, в умовах повномасштабного конфлікту, рівень безробіття коливається в межах 15-20%.

Існує відома розповідь про "економіку на пальцях", коли вчений, пояснюючи британському чиновнику під час війни, вказав на помилковість вислову "у бюджеті немає коштів на цей проєкт", за умови, що країна має монетарний суверенітет.

Кейнс запитував: "Коли ви кажете, що немає грошей для будівництва, це означає, що у вас немає цегли, робочих, цементу?".

"Ні, -- казав чиновник, -- це все у нас є".

"Отже, що ви маєте на увазі, коли стверджуєте, що на це не вистачає фінансів?" - продовжив Кейнс.

Тож в умовах таргетованої або цільової емісії під час війни можна профінансувати будь-який проєкт. Питання лише в тому, чи потрібен він для досягнення перемоги або ж ні.

Інакше кажучи, гроші виступають лише як "клей", що об'єднує цегли, цемент та робочу силу для відновлення будинку, зруйнованого війною.

І цей "розчин" продукується "монетарною залозою" центрального банку.

Отже, коли українські урядовці заявляють, що у нас бракує коштів для повного фінансування оборонно-промислового комплексу, це може свідчити про те, що вони або не ознайомлені з працями Кейнса, або вводять в оману. Або ж вони є затятими прихильниками Шумпетера, чиї концепції в умовах війни можуть мати руйнівний вплив на економіку.

Тепер давайте звернемо увагу на Національний банк України.

Уявіть ситуацію, де ви переносите гроші з однієї кишені в іншу, і під час цього "захоплюючого маневру" чимала частина коштів "несподівано зникає".

На початку повномасштабної війни у нас було два місяці "монетарного суверенітету", коли НБУ фінансував уряд і ЗСУ.

Цей процес тривав з березня по червень 2022 року, якщо враховувати не лише термін фінансування, а й період, коли облікова ставка НБУ становила 10%.

Після цього Національний банк України підвищив облікову ставку до 25% (на сьогодні вона становить 15,5%) та оформив боргові зобов'язання уряду через випуск військових облігацій. Процентні ставки за цими облігаціями розраховуються на основі середньозваженої облікової ставки НБУ за відповідний період.

Уявіть собі таку картину: ви заходите до банку, відкриваєте депозит, і при цьому самостійно обираєте процентну ставку для свого вкладу, керуючись власними вподобаннями!

Для вас це може здаватися неможливим, але для Національного банку України – чому б і ні? Він надав уряду фінансування під процентну ставку, яку самостійно встановлює.

Національний банк здійснює "транзитні" виплати цих коштів групі комерційних банків через депозитні сертифікати, які він випускає та реалізує приватним фінансовим організаціям.

Скільки це буде в гривнях?

У 2023 році Національний банк України надав банківському сектору близько 86 мільярдів гривень.

У 2024 році ця сума складе приблизно 82 мільярди гривень.

У 2025 році приблизно 65-70 мільярдів гривень.

Таким чином, цільова емісія НБУ, що реалізується для підтримки банків (виплата відсотків за депозитними сертифікатами є формою грошової емісії), досягла 60% від загальної цільової емісії НБУ, спрямованої на підтримку країни в умовах війни, що охоплює економіку, оборонно-промисловий комплекс, соціальну сферу та Збройні сили України.

Тому банківський сектор демонструє безпрецедентні прибутки в умовах війни: 83 млрд грн у 2023 році та 104 млрд грн у 2024 році. Рентабельність капіталу перевищує 40%. Основною причиною цього є політика "дорогої гривні", яку проводить НБУ, що призводить до майже повного припинення кредитного циклу в економіці під час війни.

У засобах масової інформації були опубліковані дані про виплати Національного банку України на користь комерційних банків. У 2023 році суми за депозитними сертифікатами overnight становили 64,3 мільярда гривень, а за тримісячними сертифікатами — 21,7 мільярда гривень. У 2024 році ці показники склали 51,7 мільярда і 29,9 мільярда гривень відповідно.

Згідно з середніми показниками, Національний банк України вилучає з грошового ринку від 400 до 500 мільярдів гривень ліквідності банків, що потенційно могла б бути спрямована на кредитування реального сектору економіки (див. малюнок).

При цьому внаслідок цих операцій НБУ суттєво скоротив свої перерахування до державного бюджету: 2022 року це було 72 млрд грн, а 2023-го -- лише 38,6 млрд грн.

На сьогоднішній день НБУ вже перерахував понад 38 мільярдів гривень із запланованих 84 мільярдів гривень на 2024 рік. Це означає, що фінансова підтримка державного бюджету з боку НБУ на даний момент не відповідає рівню "підтримки" фінансових показників кількох десятків приватних банків.

Отже, підсумовуючи, можна переосмислити вислів знаменитого казкового героя: "У нас є кошти, але нам бракує монетарної незалежності".