Шлях України: як уникнути ролі вічного невдахи у великому політичному преферансі Польщі.

ЯК УКРАЇНІ І ЄС ЗДІЙСНИТИ ГРА В ТРИКУТНИКУ КІССІНДЖЕРА

Ось як миттєво заспокоїти команду адміністрації Д.Трампа та уникнути пастки, що може виникнути між Росією та США.

Протягом останніх двох тижнів стало зрозуміло, які глобальні цілі має адміністрація Д.Трампа. Після двомісячних переговорів він усвідомив, що Кремль не планує робити жодних поступок щодо припинення агресії. Проте Трампу необхідно досягти швидких результатів, аби зберегти свої політичні рейтинги та уникнути серйозного розколу та конфліктів у середині країни.

Отже, ось як виглядає стратегія трапмістів.

Перший етап. В короткі терміни примусити Україну до капітуляції на умовах Путіна, одночасно захопивши значну частку української економіки. Це буде представлено виборцям як забезпечення "миру" в Україні, під час якого країна буде фактично розграбована на користь простих американців. Їм обіцяють повернення коштів, які, на їхню думку, Байден несправедливо відібрав.

По суті, це спроба прикрити крах американської демократії під виглядом "успіху". У такому світлі варто оцінювати ініціативу щодо укладення угоди про видобуток рідкісноземельних металів на невигідних для України умовах. Це можна трактувати як підготовку до подальшої реальної капітуляції країни.

Зрозуміло, що політики та бізнесмени прекрасно розуміють, що якусь користь від видобутку рідкісноземельних металів неможливо отримати раніше 2040 р. через довгостроковий процес розвідки запасів й підготовки родовищ до експлуатації. Ще й не факт, що вони виявляться економічно привабливими.

Другий етап. Угода з режимом Путіна про поділ Європи на основі власних інтересів в обмін на виведення Росії з впливу Китаю. Таким чином, Дональд Трамп має намір отримати суттєві економічні та політичні вигоди, відкидаючи всі моральні принципи. Це робить цілком зрозумілими слова Джі Ді Венса на Мюнхенській конференції, де він стверджує, що Європа повинна самостійно вирішувати свої проблеми безпеки і сама відповідальна за свої труднощі, оскільки дотримується моральних ілюзій, які чужі адміністрації Білого Дому.

Фактично Д.Трампом виконуються заповіти Г. Кіссінджера, як мають діяти США у Трикутнику США-КНР-Росія. Завжди треба відривати слабкішого від сильнішого й не дозволяти зближуватися Пекіну й Москві між собою, адже Вашингтон здатен справитися із кожною іншою стороною трикутника окремо, й не впорається, коли ті об'єднаються між собою. Ця концепція була успішно реалізована адміністрацією Ніксона у 1970-х роках, коли за політичні й економічні преференції американській дипломатії вдалося втягнути Китай у сферу власних інтересів, значно ослабивши вплив СРСР.

Протягом десятиліття, коли посилюється китайська сила і роль Росії на міжнародній арені зменшується, американські стратеги вважають, що єдиним способом не поступитися КНР у глобальній боротьбі за вплив є будь-яким шляхом відокремити Росію від її найгострішого суперника. Варто зазначити, що схожу стратегію застосовували і Д. Саліван з Д. Байденом, але їхні дії відрізнялися хитрістю та обережністю, аби не потрапити у ганьбу. Саме тому вони активно працювали над тим, щоб уникнути повного розгрому російської армії в Україні, до якого вона була близька у 2022 та 2023 роках.

Важливо розуміти, що в цій стратегії Вашингтон не лише розглядає Україну як розмінну фігуру, але й Європейський Союз. Щоб протистояти цим намірам, Україні та країнам ЄС необхідно терміново посилювати співпрацю у сферах безпеки та економіки.

Хто вирішив, що тільки Вашингтон має право маневрувати між Пекіном і Москвою в рамках концепції Трикутника Кіссінджера? Якщо сучасна адміністрація Дональда Трампа не змінить свій підхід, Європейський Союз разом з Україною можуть загнати її в політичний куточок, розглядаючи можливість укладення економічних та безпекових угод з Китаєм. У такому випадку, китайське керівництво, під тиском потенційної загрози об'єднання США і Росії проти них, буде змушене піти на компроміс.

До речі, якщо США продовжать тиснути на укладення колоніальної угоди щодо використання українських природних ресурсів, Україні варто розглянути альтернативу – угоду з Китаєм, яка може бути значно вигіднішою. Настав час для України стати активним гравцем на міжнародній арені, а не залишатися в ролі постійних обманутими у грі, схожій на польський преферанс.

P.S. Наведене не свідчить про те, що вже завтра слід кидатися укладати стратегічну угоду з Китаєм. Проте, у разі надзвичайних ситуацій, ця можливість повинна бути розглянута як запасний варіант у дипломатичному арсеналі України.