Впровадження вимог європейських директив з енергоефективності в житлових спорудах: порівняння підходів в Європі та Україні.
Чи виконує Україна свої зобов'язання, які були взяті на себе? Які чинники заважають цьому процесу і що необхідно для досягнення визначених цілей?
Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також Договір про створення Енергетичного Співтовариства накладають на Україну значні зобов'язання щодо впровадження acquis communautaire ЄС у галузі енергетичної ефективності. Це включає, зокрема, виконання основних директив, таких як EED та EPBD. Чи виконує Україна свої зобов'язання? Які фактори заважають цьому і що необхідно для досягнення поставлених цілей?
ФОРМАЛЬНО ЗАПРОВАДЖЕНИЙ В EED, ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ МІЖГАЛУЗЕВИЙ ПРИНЦИП "ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ НАСАМПЕРЕД" - НЕ ФОРМАЛЬНІСТЬ
Згідно з інформацією Єврокомісії, будівлі в Європейському Союзі споживають приблизно 40% електроенергії та понад половину газу, що переважно використовується для опалення, охолодження та нагріву води. Крім того, ці будівлі відповідають за 35% викидів парникових газів. Приблизно 35% будівель в ЄС мають вік понад 50 років, і майже 75% будівельного фонду характеризуються низькою енергоефективністю. Водночас, середній рівень енергетичної модернізації залишається на рівні лише близько 1% на рік.
У світлі поточної ситуації, нові директиви Європейського Союзу (EED та EPBD) ще більше посилили вимоги до енергоефективності. Вони включають в себе ряд нових термінів, понять і концепцій, що мають як технічний, так і фундаментальний характер.
Офіційно закріплений у Директиві про енергоефективність (EED), ключовий міжсекторальний принцип "Енергоефективність насамперед" також застосовується в Директиві про енергетичну ефективність будівель (EPBD). Введення цього принципу у правовий обіг стало одним з найзначніших досягнень оновлених EED та EPBD. Основна ідея цього принципу полягає в тому, що під час ухвалення будь-яких рішень, що стосуються енергетичного споживання та постачання, заходи щодо підвищення енергоефективності повинні мати пріоритет. Принцип "Енергоефективність насамперед" вимагає переосмислення не лише технічних аспектів реалізації проєктів у сфері енергоефективності, але й підходів до їх фінансування та здійснення закупівель за рахунок державних коштів.
В Україні лише розпочато впровадження цього принципу в законодавство, і його необхідно обов'язково враховувати при прийнятті рішень щодо фінансування енергоефективності в житлових спорудах.
Оновлена Директива про енергетичну ефективність будівель (EPBD) ввела нове визначення будівель з нульовими викидами (zero-emission building, ZEB) поряд із уже відомим поняттям NZEB, яке стало частиною законодавства України лише нещодавно. Крім того, EPBD акцентує увагу на використанні сонячної енергії в будівництві: усі нові споруди повинні проектуватися з урахуванням максимізації потенціалу виробництва сонячної енергії, виходячи з рівня сонячного опромінення на конкретній ділянці, що дозволяє забезпечити ефективне та економічне впровадження сонячних технологій.
Також, EPBD запроваджує поняття й підхід "вуглецевого сліду протягом життєвого циклу" (whole-life carbon, WLC). Для нових будівель стає обов'язковим розрахунок та розкриття інформації про їхній загальний вуглецевий слід, що включає не лише операційні викиди, а й викиди, пов'язані з виробництвом будівельних матеріалів, будівництвом та утилізацією (втілений вуглець - embedded/embodied carbon). Натомість в Україні поки що до розрахунку береться "операційне енергоспоживання": розрахунок фокусується на енергії, що споживається під час експлуатації будівлі.
ВІД СТИМУЛЮВАННЯ ОХОЧИХ - ДО ПРИМУСУ ТИХ, ХТО ВІДСТАЄ: ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ ФІЛОСОФІЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В ЖИТЛОВИХ БУДІВЛЯХ
Мінімальні стандарти енергоефективності (MEPS) представляють собою новий механізм, закладений у рамках Директиви про енергетичну ефективність будівель (EPBD), мета якого полягає в прискоренні процесу оновлення існуючого житлового фонду. Основна увага зосереджена на поетапному вдосконаленні будівель з найнижчими показниками ефективності. Це є важливим концептуальним зрушенням у підході до енергоефективності в секторі житла.
MEPS виступає як "примусовий" механізм, доповнюючи вже існуючі "заохочувальні" інструменти, такі як фінансові стимули. Раніше політика в Європейському Союзі та Україні здебільшого ґрунтувалася на принципі: "якщо ви готові впроваджувати енергоефективні рішення, ми вам допоможемо". Натомість, MEPS вимагає оновлення найгірших будівель до визначеного терміну, незалежно від бажання власників. Ця зміна у підході — від заохочення тих, хто хоче діяти, до примусу тих, хто не встигає — є важливою рисою нової директиви EPBD, яка наразі повністю відсутня в українському законодавстві та практиці.
Також важливо зазначити, що державна підтримка повинна надаватися, прежде за все, тим, хто її найбільше потребує, а не тим, хто здатен її отримати. На сьогодні в Україні існує тенденція, коли одні й ті ж (спів)власники нерухомості постійно звертаються за державною допомогою, покращуючи характеристики своїх і без того достатньо енергоефективних будівель. Водночас менш забезпечені (спів)власники залишаються поза увагою програм підтримки, оскільки, наприклад, не мають доступу до початкових інвестицій і можливості реалізувати заходи з підвищення енергоефективності у своїх об'єктах.
Проблема, про яку йдеться, не є виключною для України. Внаслідок цього, нові директиви вводять поняття "енергетична бідність" та "вразливі домогосподарства". "Енергетична бідність" визначається як неможливість домогосподарств отримувати основні енергетичні послуги, які забезпечують необхідний рівень комфорту, здоров'я та життєдіяльності. Це включає, зокрема, адекватне опалення, наявність гарячої води, охолодження, освітлення та електроенергію для побутових приладів, враховуючи специфіку національного контексту, соціальної політики та інших відповідних стратегій. Основними чинниками, які сприяють цій проблемі, є високі ціни на енергоносії, недостатній дохід, великі витрати на енергію та низька енергоефективність житла. Щодо терміна "вразливі домогосподарства", то ним позначаються ті, що живуть в умовах енергетичної бідності, а також домогосподарства з доходами нижче середнього, які особливо чутливі до зростання цін на енергію і не мають можливостей для покращення умов свого житла.
Ці терміни введені в інструментарій EED та EPBD з певною метою. Значна увага Директив присвячена питанням розширення можливостей і захисту вразливих споживачів та подолання енергетичної бідності. Особливий наголос робиться на сприянні таким споживачам і домогосподарствам у підвищенні енергоефективності (наприклад, через доступ до фінансування, грантів або субсидій, прив'язаних до мінімального енергозбереження). Понад те, Директиви містять особливі вимоги щодо інформування й підвищення обізнаності таких споживачів і домогосподарств з питань енергоефективності та доступних інструментів підтримки.
На даний момент українське право не використовує ці поняття, а питання енергетичної бідності розглядається в основному через призму соціального захисту.
"ЄДИНІ ВІКНА" З ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ БУДІВЕЛЬ - ІНСТРУМЕНТ ІНФОРМУВАННЯ Й ПІДВИЩЕННЯ ОБІЗНАНОСТІ ВРАЗЛИВИХ ДОМОГОСПОДАРСТВ
EPBD встановлює строгі правила щодо фінансової підтримки викопного пального. Зокрема, з 1 січня 2025 року забороняється надання будь-яких грошових стимулів для установки автономних котлів, що функціонують на викопних енергоносіях (з деякими виключеннями). Це зобов'язує державні та місцеві програми підтримки енергоефективності в Україні дотримуватися аналогічних обмежень.
В оновлених Директивах значний акцент зроблено також на інформуванні та підвищенні обізнаності з питань енергоефективності. EED містить нові положення, які вимагають, щоб інформація про наявні заходи з підвищення енергоефективності, індивідуальні дії та фінансові й правові рамки була прозорою, доступною та широко розповсюджувалася серед усіх відповідних суб'єктів ринку, таких як кінцеві споживачі, організації споживачів, представники громадянського суспільства, спільноти з відновлюваних джерел енергії, громадські енергетичні спільноти, місцеві та регіональні органи влади, енергетичні агентства, постачальники соціальних послуг, будівельники, архітектори, інженери, екологічні та енергетичні аудитори, а також установники будівельних елементів. Особлива увага, як уже зазначалося, має робитися на інформуванні вразливих домогосподарств.
Одним із ключових інструментів для інформування та підвищення рівня обізнаності населення мають стати центри "єдиного вікна" з питань енергетичної ефективності будівель. Згідно з вимогами Директиви EPBD, на кожні 80 000 мешканців повинен функціонувати хоча б один такий центр. Проте наразі в Україні відсутні подібні установи, а також не існує цілісної державної стратегії щодо інформування та підвищення обізнаності в сфері енергоефективності. Реалізація заходів у цій галузі без належного інформування є практично неможливою. Тому вимоги, закладені в оновлених Директивах, стають обов'язковими. Для України це означає, що разом з удосконаленням фінансових інструментів підтримки необхідно також переглянути та суттєво поліпшити інформаційну політику та засоби інформування у сфері енергоефективності будівель.
СТИМУЛЮВАННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ У БУДІВЛЯХ З КІЛЬКОМА ВЛАСНИКАМИ ТА ОРЕНДОВАНИХ БУДІВЛЯХ - НЕОБХІДНІСТЬ
EED передбачає стимулювання енергоефективності у будівлях з кількома власниками та орендованих будівлях. Директива вимагає усувати регуляторні та нерегуляторні бар'єри, пов'язані з "розділеними стимулами" (split incentives) між власниками та наймачами або між співвласниками будівель. Під наявністю "розділених стимулів" розуміється ситуація, коли витрати на енергоефективні заходи несуть одні особи, а переваги отримують інші особи. Наприклад, власник будівлі не має стимулу інвестувати в енергоефективність, оскільки вигоду отримують наймачі, а не він - наймачі будуть менше платити за спожиту енергію. Або наймач не вкладає коштів у прості енергоефективні заходи, оскільки проведені поліпшення залишаться власністю власника будівлі. Або ж у будівлі з кількома співвласниками частина з них не бажає інвестувати в енергоефективність, мотивуючи це невикористанням послуг (непроживанням у будівлі) або вже досягнутим тепловим комфортом (приміщення всередині будівлі на противагу наріжним приміщенням) тощо. Логіка EED, серед іншого, передбачає запровадження для таких ситуацій прозорих інструментів і правил розподілу витрат і вигод, щоб залучені сторони не утримувалися від інвестицій в енергоефективність.
В Україні лише розпочато перші кроки у цьому напрямку, зокрема в аспекті встановлення норм для розподілу спожитих обсягів теплової енергії та гарячої води серед мешканців багатоквартирних будинків. Проте це охоплює лише обмежену кількість випадків, пов'язаних із проблемою "розділених стимулів". Більш того, для ефективного вирішення цієї проблеми в нежитлових будівлях необхідно запровадити базові принципи управління спільною власністю, а також регламенти щодо користування та розпорядження такими об'єктами, якщо вони належать кільком особам.
Отже, Європейський Союз активно прагне до реалізації концепції будівель з нульовими викидами (zero-emission building, ZEB), в той час як Україна докладає зусиль, щоб наздогнати ці тенденції та впровадити на законодавчому рівні вимоги європейських директив у сфері енергоефективності для житлового сектора. Цей процес є складним і супроводжується численними викликами, труднощами й непорозуміннями, але Україна обрала цей шлях і, попри всі труднощі, невпинно рухається до визначених цілей. Тому, зрештою, результати обов'язково з'являться, якщо ми будемо єдині в цьому прагненні, адже енергоефективність є запорукою енергонезалежності, що в умовах сучасності є критично важливим для нашої безпеки.
