Ізраїль завдає ударів, а Іран реагує. Чи може цей новий етап напруженості призвести до масштабного збройного конфлікту?

Изображение: EPA/UPG Пожежа на нафтосховищі в Тегерані внаслідок ізраільського удару, 15 червня 2025 року. Передумови удару

Конфлікт між Ізраїлем та Іраном має свої корені в подіях Ісламської Революції 1979 року в Ірані. Причини цього протистояння є складним переплетенням геополітичних, безпекових і релігійних факторів. Тегеран відмовляється визнати Ізраїль та відкрито заявляє про намір його знищити. Протягом останніх десятиліть обидві країни перебувають у стані холодної війни: Іран створив мережу проксі-груп у Лівані, Ємені та Сирії (до падіння режиму Асада) і підтримує ХАМАС у Газі. У відповідь, Ізраїль регулярно проводить авіаудари по іранських об'єктах, здійснює кібератаки та вчиняє вбивства вищих військових і науковців, які мають зв'язок з іранськими військовими програмами.

Ядерна програма Ірану є серйозною загрозою як для Ізраїлю, так і для загальної безпеки в регіоні. Особливо тривожним є те, що Іран має технології для створення балістичних ракет, здатних досягати ізраїльської території. За даними МАГАТЕ, до кінця 2024 року Іран вже накопичив достатню кількість збагаченого урану для виготовлення кількох атомних боєголовок. Однак повна картина залишається невідомою, оскільки іранські власті не дозволяють міжнародним експертам перевіряти деякі з їхніх об'єктів. У той же час, Іран продовжує розвивати свої ядерні можливості, що може надати йому можливість у випадку політичного рішення створити десятки ядерних боєголовок у майбутньому.

Адміністрація Дональда Трампа намагалася з весни 2025 домогтися укладення ядерної угоди з Тегераном. Це, до слова, є однією з причин, чому Дональд Трамп прагне прихильності Володимира Путіна, який, на його думку, має допомогти США у комунікації з Іраном.

Изображение: EPA/UPG

Перша зустріч американських та іранських представників відбулася 12 квітня, і, попри первинний ентузіазм американців, перемовини зайшли у глухий кут, наслідком чого стало нарощування Тегераном темпів збагачення урану у другій половині травня. У червні градус напруги продовжив наростати, пролунали погрози щодо військових баз США у регіоні. На фоні очевидного провалу переговорного процесу Ізраїль розпочав свою операцію.

Удар может быть воспринят как мощное воздействие или сильный толчок.

Перші повідомлення про атаку з'явилися близько третьої ночі 13 червня, одразу після чого почали з'являтись численні повідомлення про смерть того чи іншого високопосадовця Ірану, зокрема з КВІР та про ураження об'єктів ядерної промисловості. Частину функціонерів ліквідували ударами по місцях їхнього проживання. І хоча "туман війни" навіть зараз не дозволяє точно встановити наслідки атаки, уже доречно стверджувати, що керівництво КВІР та збройних сил зазнало втрат на найвищих рівнях. Зокрема загинули начальник генерального штабу армії та командувач КВІР, також Іран підтвердив смерть наукових фахівців атомної сфери.

Підтверджено пошкодження значної кількості ядерних об'єктів Ісламської Республіки, зокрема в містах Хамадан, Керманшах, Хоррамабад, а також у Натанзі, де іранські урядові служби також виявили ознаки ядерного забруднення.

Іран зі свого боку запустив сотні дронів по Ізраїлю, що видалося доволі слабкою відповіддю на масштабний перший удар. Однак ввечері 14 червня розпочалися удари балістичними ракетами. Також Іран залучив проти Ізраїлю своїх проксі у Ємені, хуситів, які здійснили ракетні атаки.

Обмін ударами триває, і перспектива швидкого чергового замороження конфлікту залежить насамперед від позиції США, які були проінформовані про удар і вже намагаються скористатися ним як ще одним аргументом для примусу Ірану до прийняття ядерної угоди.

14 червня відбувся інтенсивний обмін ударами між сторонами: Іран здійснив запуск приблизно 200 балістичних ракет, а Ізраїль повідомив про перехоплення більшості з них. Водночас, військові зазначили, що 25% ракет змогли досягти своїх цілей, оскільки вдарили у пусті території.

Изображение: EPA/UPG Ізраїльська система протиповітряної оборони Залізний купол перехоплює балістичні ракети, випущені з Ірану над Тель-Авівом

15 червня міністр закордонних справ Ірану зробив заяву, в якій зазначив, що країна готова зупинити свої удари, якщо Ізраїль також відмовиться від агресивних дій. Він також підкреслив, що Іран готовий підписати угоду про відмову від намірів розробки ядерної зброї та хотів представити проект цієї угоди на переговорах в Омані, які зрештою не відбулися. Ця заява може свідчити про прагнення Тегерана до компромісу, але важливо зазначити, що остаточне рішення залежатиме від того, чи будуть умови, викладені в угоді, прийнятні для Вашингтона та Тель-Авіва.

Наслідки

Попри підтверджений факт ушкодження ключових об'єктів, малоймовірно, що ядерна програма Ірану зазнала безповоротних втрат. Частина найважливіших комплексів розташована під землею, ще частина -- у скелях, що робить їх знищення неможливим за допомогою конвенційного озброєння. Понад те, враховуючи наявні запаси збагаченого урану, Тегеран, можливо, уже спроможний створити хоча б один ядерний заряд. Очевидна ціль удару Ізраїлю -- призупинити або навіть відкинути на роки назад ядерну програму персів, може викликати протилежний ефект.

Досі однією з причин, чому Іран, попри неодноразові погрози, не приступав до фактичного створення самої ядерної зброї, а лише нарощував спроможності та наукову базу для цього, можна назвати бажання зберегти статус-кво у регіоні. Тегеран не може не розуміти, що створення такого засобу ураження викличе негативну реакцію з боку інших гравців регіону і у короткостроковій, і у довгостроковій перспективі.

Зображення: Мілітарний/Іранські медіа Центрифуги, застосовувані для збагачення урану на іранському підприємстві з виробництва ядерного пального в Натанзі, 2019 рік.

Саудівська Аравія прямо заявляла, що у відповідь на появу Іранської ядерної зброї розпочне розробку власної. Подібну позицію, хоч і менш прямо, також озвучувала Туреччина. З огляду на факт, що Ізраїль вже володіє цим типом зброї, успішне завершення ядерної програми Тегераном призведе до ситуації, де кожна із найсильніших у військовому плані держав регіону рано чи пізно заволодіє атомною військовою потугою, що підвищує ризики для усіх сторін, проте найбільше -- для самого Ірану, оскільки його відносини з Ер-Ріядом чи Анкарою не можна назвати хорошими.

Проте тепер обставини змінилися. Режим Башара Асада в Сирії, який був союзником Ірану, зазнав краху, і нове керівництво, що прийшло на його місце, виявилося дружнім до Туреччини та, принаймні, не ворожим до Західних країн.

Протягом останніх двох років, починаючи з 7 жовтня 2023 року, ізраїльські збройні сили провели численні таємні операції, які завдали значних втрат ХАМАСу, Хезболлі та іншим групам, що мають зв'язки з Іраном, хоч і не підпорядковуються йому безпосередньо. Потужності Ірану щодо ведення асиметричної війни проти Ізраїлю та його вплив у регіоні зменшуються, тоді як тиск з боку США стає більш жорстким, що обмежує можливості маневру. У таких умовах уряд Ісламської Республіки може вирішити прискорити розробку своєї ядерної програми, аби забезпечити стійкість свого політичного режиму.

Негативний вплив затяжного протистояння полягає в тому, що тривалість конфлікту призводить до значних політичних втрат для тієї сторони, яка готова йти на компроміси. Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу чітко заявив, що військова операція буде зупинена лише за умови, що Тегеран погодиться на ядерну угоду. Водночас, в інших своїх виступах він також підкреслював мету зміни політичного режиму в Ірані. Компроміси в цьому контексті сприйматимуться в Ізраїлі як поразка, що є неприйнятним для Нетаньягу. Незважаючи на численні звинувачення у корупції та політичну кризу, спричинену судовою реформою 2023 року, він досі залишався при владі, зокрема завдяки початку бойових дій, які змінили акценти в суспільній увазі.

Изображение: EPA/UPG Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу

Незважаючи на це, політична перспектива Нетаньягу залишається невизначеною. Для того щоб забезпечити своє переобрання, йому потрібно продемонструвати ізраїльському суспільству певні успіхи. Крім того, важливо продовжувати військові операції проти ворогів Ізраїлю, щоб зберегти підтримку інших правих партій у Кнесеті.

Схожі позиції учасників конфлікту перетворюють його на "гру з нульовою сумою", де досягнення компромісу стає надзвичайно складним, якщо не неможливим. У цьому контексті Сполучені Штати не зможуть виступити в ролі посередника, оскільки відкрито підтримали військові дії Тель-Авіва.

Партнери Ірану: позиція Росії та Китаю.

Пекін та Москва висловили свою підтримку Тегерану, рішуче засудивши дії Ізраїлю. Раніше Москва, прагнучи підтримувати добрі відносини з Іраном, виступала проти його ядерної програми. Проте після посилення військового співробітництва між цими двома "вигнанцями" світової політики ситуація може зазнати змін. Хоча Москва не отримає прямої вигоди від виникнення ще однієї ядерної держави, її позиція може стати більш лояльною.

Ймовірніше за все, Росія намагатиметься виступити в ролі посередника під час переговорів, затягуючи саму процедуру настільки, наскільки це можливо. При цьому вона шукатиме можливості для отримання поступок від адміністрації США в обмін на свою участь у цьому процесі.

Негативним наслідком нового спалаху конфлікту на Близькому Сході для Росії може стати зменшення постачань зброї з Ірану. Проте, це суттєво не вплине на військову потужність Кремля, адже частину озброєння, зокрема безпілотники "Шахед-136", росіяни вже давно виробляють на своїй території. Крім того, деякі види озброєння, як-от артилерійські снаряди, не будуть використані в бойових діях через відсутність сухопутного кордону між Ізраїлем та Іраном.

Миттєвим позитивним ефектом для Москви став стрибок цін на нафту, що є типовою реакцією ринку на погіршення безпекової ситуації на Близькому Сході, проте на фоні поступової рутинізації конфлікту цей ефект має минути.

Зображення: сонячна система Ормузька протока.

Існує побоювання, що в умовах продовження атак і зовнішнього політичного тиску Іран може вжити заходів, заблокувавши Ормузьку протоку, яка є ключовим шляхом для транспортування більше ніж чверті світової нафти до Перської затоки. Проте такі дії можуть викликати значне невдоволення з боку Китаю, котрий, під впливом економічних труднощів останніх років та торгової війни зі США, не бажає додаткових потрясінь на ринку енергетичних ресурсів. Пекін є найбільшим торговим партнером Ірану, зокрема імпортером його енергоносіїв, а також, згідно з непідтвердженими даними, співпрацює у сфері військових технологій. Швидше за все, Тегеран не вдасться до блокування Ормузької протоки, якщо лише ескалація конфлікту не почне загрожувати самій стабільності аятоллівського режиму.

Завершення: погляд України

Попри певне вдоволення від ударів по державі, яка відкрито постачає Росії військові технології та зброю, нове вогнище конфлікту у світі загрожує Україні в контексті стабільності західної підтримки. Ми вже бачили це у жовтні 2023 року, коли ХАМАС атакував Ізраїль, ми це знову побачили цього тижня, коли США у переддень атаки перенаправили 20 000 антидронових ракет, що були призначені для України, на Близький Схід. У разі загострення конфлікту подібні неприємні випадки можуть ставати все частішими, оскільки адміністрація Дональда Трампа прямо демонструє свою прихильність до Тель-Авіва, на противагу Києву.

Ще однією небезпекою для нас є постійне зростання цін на нафту, адже це може дати Кремлю можливість фінансувати подальші військові дії та частково пом'якшити негативні наслідки економічної рецесії, яка вже розпочалася, а також уповільнити зменшення ліквідних активів Фонду національного добробуту. Проте, варто зазначити, що на сьогодні такий розвиток подій виглядає малоймовірним.

Изображение: EPA/UPG Жінка проходить повз сувенірний кіоск із прапором на якому зображені прапори України та США, Київ, 6 листопада 2024 р.

Загалом, останні події можуть перерости у ще один регіональний конфлікт, якщо тільки обидві сторони не відмовляться від продовження ударів. Вплив зовнішніх акторів, за винятком США та КНР, на ситуацію вкрай обмежений, простір для дипломатії суттєво звужений через антагонізм позицій Ісламської Республіки та Єврейської Держави, а наявні засоби дозволяють продовжувати атаки.