Капітолійська тиша: що приховує повна готовність американських гарантій для України?

"Нова геополітична обгортка". Якими бачить перспективи Європа

Наступний раунд тристоронніх переговорів між Україною, Росією та США відбудеться в Абу-Дабі 4-5 лютого. Після завершення попередніх зустрічей Володимир Зеленський повідомив, що документ, що стосується американських гарантій безпеки для України, "повністю готовий". Ці гарантії тепер стануть однією з основних тем обговорення.

З якими позиціями Україна та її партнери вступають у переговори, що відомо про американські гарантії та в чому полягає основна причина цього процесу - роз’яснюємо.

"Це стануть запевненнями безпеки для України, що є складовою частиною майбутнього Європейського Союзу," - зазначив Зеленський під час пресконференції у Вільнюсі 25 січня.

"Для нас безпека є результатом двосторонніх угод з США. Документ вже повністю підготовлений, і ми чекаємо від наших партнерів підтвердження дати та місця для його підписання."

У Конгресі США не стали коментувати це напряму. В адміністрації Трампа LIGA.net лише нагадали, що "президент США неодноразово наголошував на бажанні завершити війну", а поки що "переговори тривають".

Це не безлад, а стратегія управлінської невизначеності. Коли відсутні чіткі відповіді, мовчання стає синонімом адаптивності.

"У Сполучених Штатах просто не усвідомлюють, що конкретно є готовим на повну міру, - зазначає джерело LIGA.net з Капітолійського пагорба. - Вони зовсім не мають уявлення про те, як виглядає той документ, про який згадує президент України."

Голова парламентського комітету з питань європейської інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе підтверджує цю інформацію в бесіді з LIGA.net:

Я відвідала Вашингтон і мала можливість поспілкуватися з сенаторами. Виявилося, що в Сенаті немає жодної інформації про цей документ — ніхто не бачив його і навіть не торкалися його обговорення на загальному рівні.

Таке мовчання - це меседж. Американська бюрократія не любить вакууму без причин. Якщо документи існують лише в Офісі президента і Білому домі, це означає, що поки йдеться не про гарантії, а про політичну торгівлю.

Красиве слово "гарантії" приховує дипломатичну пастку для України, застерігає аналітик Atlantic Council Пітер Дікінсон.

Мова йде не про захист, а про вимогу: залиште Донбас, і лише тоді ми готові вас захистити. Це компроміс, який вигідний Сполученим Штатам, але має руйнівні наслідки для України.

Це нагадує ситуацію 1994 року. Тоді США чинили тиск на Україну, змушуючи її відмовитися від ядерної зброї, обіцяючи, що це забезпечить мир і стабільність. Однак історія вже продемонструвала, чим закінчуються такі угоди, зазначає він.

Гарантії набувають значення лише у разі наявності рішучості до дій, підкреслює LIGA.net екс-дипломат і радник Ради національної безпеки США Стівен Стестанович.

"Трамп прагне досягти тимчасового миру, навіть якщо це призведе до тривалої нестабільності, - зазначає він. - Він стверджує, що забезпечує безпеку, проте водночас дає зрозуміти Путіну, що його не турбує безпека України. Це ставить під сумнів самі його гарантії."

Те, про що президент говорить публічно - "готовий документ" і "досягнуті домовленості", - в офрек-заявах звучить складніше. Під час розмови з українськими журналістами Зеленський пояснив: гарантії розділені на три кластери - "коаліція охочих", ЄС і США.

Саме американський блок лишається найпроблемнішим.

Президент зазначає, що певні технічні аспекти були вирішені. Проте, питання завершення війни залишається надзвичайно складним. Україна бачить компроміс як взаємні поступки, а не як вимогу віддати частину території. Ми не можемо поступитися нашою територіальною цілісністю.

Питання територій зараз - головне невирішене питання. Росія хоче назвати свої територіальні претензії компромісом. Американська сторона пропонувала "компромісне рішення у вигляді вільної економічної зони".

Президент пояснив, що Київ готовий обговорювати будь-які економічні моделі, але "контроль території має залишатися український". До компромісів, які змінюють кордони України він не готовий.

Юрист і екс-консультант Конгресу Стівен Мур зазначає, що в Сполучених Штатах Америки існує два основних типи міжнародних угод: договір (treaty), який має законну силу, та виконавча угода (executive agreement), що ґрунтується виключно на політичній волі президента.

Гарантії без ратифікації Сенатом - це чиста політика. І навіть після ратифікації головне - не текст, а щорічне фінансування. Інакше Україна знову опиниться в ситуації, коли допомогу доведеться виборювати кожного року.

Мур охарактеризує ці документи як "assurance" — зобов'язання без юридичної сили. Це, по суті, "Будапешт-2" у новій геополітичній упаковці. Суть справи полягає не в юридичних нюансах, а в філософії: США готові давати гарантії лише на ті умови, які не обмежують їхні власні можливості.

Водночас у Брюсселі зростає занепокоєння щодо ситуації. Кая Каллас, керівниця європейської дипломатії, висловила свою думку в коментарі для LIGA.net, зазначивши, що "будь-які компроміси з боку України можливі тільки за умови наявності реальних і відчутних гарантій безпеки".

Під "практичними" вона має на увазі не узгоджені драфти, а механізми - розміщення контингентів, цільове фінансування, оборонну координацію.

Вони не можуть бути лише умовними, - зазначає Каллас.

Співзасновник брюссельського аналітичного центру Brussels Freedom Hub Роланд Фройденштайн додає: Європа розуміє, що Вашингтон грає складну гру. Ймовірно, навмисно зберігає секретність, щоб уникнути політичного опору. Але виглядає це так, ніби Америку більше турбує домовленість із Росією, ніж стабільність України.

Справжні гарантії не полягають у паперах. Вони втілені в конкретних елементах – людях, техніці та фінансах. У сучасному світі лише декілька країн мають реальні військові гарантії від США: Ізраїль отримує багаторічні фінансові пакети, Південна Корея та Японія розміщують американські війська на своїй території, а Тайвань може розраховувати на оборонну допомогу, хоча без зобов'язань США вступати у війну на його стороні. Наразі Україна має лише політичну підтримку і військову допомогу.

Навіть стаття 5 Північноатлантичного альянсу не забезпечує автоматичної участі у військових конфліктах. Однак йдеться про набагато скромнішу пропозицію. "Військові поставки, санкції, дипломатичні зусилля - усі ці заходи важливі. Але це не є гарантіями," - зазначає Дікінсон. "Гарантії полягають у готовності когось битися за вас. Ми усвідомлюємо, що США на це не підуть."

Цей документ, хоч би яким він був, не є остаточним рішенням, а скоріше випробуванням. Сполучені Штати досліджують можливість досягнення політичного компромісу з Україною, який може здаватися мирним.

Зеленський заявляє про повну готовність, проте ця заява більше схожа на спробу зберегти довіру до процесу, ніж на визнання фактичного результату. Поки Сполучені Штати залишаються в тіні, Україні доводиться доводити, що її безпека не може бути поділена на сегменти. Крім того, компроміс, що рятує світ від війни, не повинен призводити до змін у територіальному розподілі держави.

Тому поки що головна гарантія безпеки - усвідомлення, що ніхто не захистить Україну краще, ніж вона сама.