Тортури та голод: що витерпів морський піхотинець під час полону.

Катували, морили голодом, намагалися випалити татуювання - і це лише частина тих жахіть, через які довелося пройти герою нашого наступного сюжету в російському полоні. У неволі Юліан Пилипей, боєць 36-ї бригади морської піхоти, провів майже два з половиною роки. Що довелося пережити та де знаходив сили, щоб витримати усі випробування, історію морпіха чула команда "Подробиць".

Я отримував задоволення від цієї роботи. Як на полігоні, так і в повсякденному житті на постійній базі, а також під час масштабних операцій і виконання завдань.

Морський піхотинець, який очолює мінометну батарею. Юліан Пилипей, до початку війни, хоч і не зосереджено, але з дитинства готувався до служби. Потай від батьків він вступив до військової академії, де виявився одним із найуспішніших студентів свого курсу та активно брав участь у численних міжнародних навчаннях. Пройшов кілька бойових операцій під час АТО. Проте найважливішою віхою в його тривалій військовій кар'єрі стало повномасштабне вторгнення російських сил.

Юліан Пилипей, який повернувся з полону:

Кілька днів перед початком війни ми з тобою, Юліку, обговорювали, що нас чекає. Я висловлював думку, що такого напору вони ніколи не відчували за всю свою історію. Повір, якщо вони наважаться зробити крок, наслідки будуть дуже серйозними. Просто катастрофічними.

Перші дні бойових дій на Маріупольському напрямку відзначалися неймовірною інтенсивністю. Підрозділ Юліана виконував свої завдання без перерви. Однак противник виявився надзвичайно активним — за півтора тижня обстановка стала вкрай напруженою.

Юліан Пилипей, який повернувся з полону:

Ми опинилися в ситуації, де доводилося стримувати натиск. Щоб ви усвідомили: запаси продуктів вичерпувалися, люди виснажувалися, як би це не звучало жорстко. Боєприпаси також були на межі. У нас вже були приготовані коктейлі Молотова, адже стріляти вже було практично нічим. Ми були готові вдатися до цього, як це було на Майдані. Тоді стало зрозуміло, що, незадовго до цього, ворог влучив у наш склад з боєприпасами, що суттєво зменшило нашу спроможність втримуватися на позиціях. Треба було щось робити, інакше нас чекали серйозні проблеми.

Збереження життя своїх співвітчизників стало найважливішим завданням для Юліана. Він вирішив пробитися в Запорізьку область, щоб об'єднатися з іншими підрозділами. На виході з Маріуполя його команда потрапила в засідку, в результаті чого їх захопили в полон.

Юліан Пилипей, який повернувся з полону:

Коли опинився в Оленівці під час прийомки, виходячи з автобуса, тебе зустрічали четверо людей. Далі ти йдеш коридором і сідаєш на місце. Знімають обручку. Усе, що можливо, летить в твій бік, ти сидиш, а ноги тремтять від напруги. Потім тебе роздягнуть і запишуть усі дані. Там також тебе зустрічають. Є навіть книжка під назвою "Лови міну". І от ти вже роздягаєшся, тебе перевіряють руками і ногами... А коли вони бачать татуювання, ти відчуваєш, як всередині щось стиснулося.

Росіяни були вражені до глибини душі, коли помітили герб України на нозі Юліана.

Юліан Пилипей, представник військових сил.

Перше місце, де я отримав свій герб, був Таганрог. Це була група спецназу з Дагестану чи Чечні. Татуєшся? Показуєш... Герб?? І тут же починають бити, як кажуть, не залишаючи тебе на землі. Тобі доведеться прибрати цю татуювання. Але я не збираюся... Тоді ми будемо її прибирати. Знаєте, це лазерне видалення... Але ж так це не працює. Герб не зникає під впливом електрошокера.

Кожен день в російському полоні - це нестерпні фізичні муки і психологічний тиск. Як командир, Юліан зазнає постійних допитів. Російське фейкове правосуддя звинувачує його в розстрілі мирних жителів у Маріуполі.

Юліан Пилипей, який повернувся з полону:

Мені на думку спадає, що однією з перших ситуацій було те, коли я отримав звинувачення на основі свідчень двох людей, з якими я ніколи не мав справи і яких вперше почув. Вони стверджували, що я віддав наказ розстріляти вісім цивільних осіб. Я запитую: чи ви вважаєте мене маніяком? Як можна уявити людину, яка віддає наказ на безглузде вбивство восьми невинних людей? І до того ж, ще й говорять про те, що я нібито сховав трупи десь у каміннях... Вони наполягали на тому, щоб я це підтвердив. Я відповів: ні, я не підпишу таку маячню.

Після цих жорстоких допитів Юліан кілька днів не мав змоги піднятися. Врешті-решт українському командирові винесли вирок - майже 50 років ув'язнення. Незважаючи на всі ці жахливі випробування, Юліан зміг знайти в собі сили не піддаватися відчаю.

Юліан Пилипей, представник військових сил.

Якісь там хлопці постійно будують бізнес-плани, так, що буду робити, коли повернусь, куди поїду. Не знаю, я так само бував, коли не було книжок, просто закрив очі й подорожував з дружиною. Просто ми дуже любимо багато їздити, подорожувати. Я просто закривав очі і все. І ми об'їздили, напевно, все, що я тільки собі міг придумати, все от. Ти придумуєш до дрібнички. І ти просто так закриваєш навіть на деякий час, забуваєш, що ти в полоні. Листи. Мені прийшло два листи. Це капець. Це просто новий подих. Ти прочитав той лист, ти його вивчив на пам'ять. Ну, я його як побачив, реально, ну, просто пішли сльози. І ти стоїш просто. Ти відчуваєш запах своєї дружини. Тому що вона побризкала своїм парфумом. І ти... Ти його на пам'ять вивчив. Ти згадуєш ці слова, що там пише. Що вони знають про тебе. Що вони думають. І це стільки сил дало.

П'ятниця тринадцятого - лиховісна для багатьох дата, для Юліана та його родини стала чи не найщасливішою. У вересні боєць ступив на українську землю. І перше, що зробив, зателефонував дружині.

Юліан Пилипей, представник військових сил.

Ти прожив з цим два з половиною роки. І ось ти чуєш її голос. Словами це не передати. Просто неможливо. Ти чуєш її голос, і раптом все навколо зупиняється. Але далі ще довгий місяць ти намагаєшся повернутися до реальності. Не можеш зрозуміти, що відбувається. Страшенно боїшся, що це всього лише сон. Адже часто снилися такі речі, що здавалося — це справжнє життя. А прокидаєшся в камері...

Психологічна допомога, медичні та юридичні послуги. Все необхідне для тих, хто пережив полон, а також для їхніх родин - пропонує нова онлайн-платформа "На зв'язку".

Олександр Кутков, начальник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ:

Була підготовлена доповідь для Головнокомандувача, у якій підкреслюється необхідність створення інформаційно-комунікаційної системи. Ця система має на меті об'єднати всі зацікавлені сторони для організації роботи служб супроводу, щоб підвищити ефективність їх діяльності. Важливо, щоб усі структури державної влади, бізнес, місцеві органи самоврядування, волонтерські організації та благодійні фонди були зібрані в одному місці. На даний момент всі ці учасники активно залучені до допомоги, проте їхні дії часто є несинхронізованими і не врегульованими за напрямками відповідальності — невідомо, хто і що може взяти на себе.

Юліан зараз проходить курс реабілітації. Але його думки, навіть незважаючи на бажане повернення в Україну, залишаються з його товаришами—тими, хто все ще знаходиться у ворожому пеклі.

Юліан Пилипей, представник військових сил.

Необхідно голосно заявити про це всьому світу, будь-якими способами. Витягніть їх, поверніть додому, обміняйте, я не знаю, як ще, але потрібно діяти... Є безліч методів, щоб витягнути хлопців з того місця. Вони заслуговують на повернення, і два з половиною роки - це занадто довго. У таких умовах полон стає справжнім вбивцею. Це я знаю з власного досвіду, оскільки морський піхотинець з 36-ї бригади, якого я тримав у руках, загинув від дистрофії та катастрофічної втрати ваги. Деякі хлопці помирали від побиттів, внутрішніх кровотеч і подібних причин. Це вбиває. Дякувати Богу, що зараз вони живі, але бути в полоні - це не вихід. Їх потрібно визволяти, адже вони заслуговують на пошану та славу. Це головний посил.

Показання українських військових, котрі повертаються з російського полону, стають важливим елементом доказової бази для підтвердження воєнних злочинів Російської Федерації. Ці свідчення фіксуються в Координаційному штабі, а також в Офісі Генерального прокурора, після чого передаються до Міжнародного кримінального суду.

Петро Яценко, речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:

Більше ніж 94% українців, які опинилися в російському полоні, стверджують, що зазнали тортур та принижень. Це вказує на систематичну політику, що усвідомлено здійснюється російською владою щодо поводження з українськими військовими. Ці дані також підтверджуються міжнародними експертами та комісіями.

Згідно з даними Координаційного штабу, що займається питаннями військовополонених, з 24 лютого 2022 року в російському полоні загинуло щонайменше 169 військових та 15 цивільних осіб. Проте, ймовірно, фактична кількість жертв може бути значно більшою.