Китай anticipates the failure of Trump's initiative concerning Russia's war against Ukraine, according to an analyst.
Цілком вірогідно, що Трамп і Сі Цзіньпін визначать нові рамки діалогу про мир в Україні, з зовсім іншими умовами, вважає аналітик.
Зростає кількість свідчень того, що Китай не має наміру підтримувати Україну в її боротьбі проти агресивної війни, яку Росія продовжує вести. Україна уже вжила санкційних заходів проти китайських компаній, зокрема через їхню участь у постачанні комплектуючих для ударних дронів типу "Шахед", якими Росія щодня атакує українські міста. Лідери західних країн, а також президент України Володимир Зеленський, зазначали, що Китай володіє певним впливом на Росію, проте не готовий його використовувати. Це пов’язано з економічними та політичними суперечностями, які існують між офіційним Пекіном та Вашингтоном на міжнародній арені. Таким чином, Пекіну вигідно мати такого союзника, як Росія, в контексті протистояння зі США.
Окрім цього, український президент підкреслював, що Китаю не вигідно, аби Україна здобула перемогу у війні. Протягом масштабного вторгнення у Зеленського відсутній постійний контакт з лідером Китаю Сі Цзіньпіном. Проте, під час їхньої зустрічі у квітні 2023 року, китайський лідер запевнив, що Китай не матиме наміру постачати зброю Росії.
На сьогоднішній день все частіше звучать звинувачення на адресу Китаю щодо його можливої підтримки Росії. У контексті цього виникає питання, чи свідчить це про загострення кризових відносин між Україною та Китаєм, і що насправді відбувається, обговорив у бесіді з УНІАН політичний аналітик Ігор Тишкевич.
Недавня заява Президента України Володимира Зеленського про те, що деякі китайські компанії надають дані зі своїх супутників Росії, яка використовує цю інформацію для атак на енергетичну інфраструктуру України, викликає питання. Чи може це свідчити про ескалацію дипломатичного напруження між Україною та Китаєм? І наскільки обґрунтованим є припущення, що така активна позиція України у публічному висвітленні ролі Китаю у війні з Росією може бути ініційована або схвалена США? Чи не прагнуть таким чином Україні завдати удару по Китаю, сподіваючись отримати більше поступок від американської сторони у питанні "червоних ліній" під час обговорення мирних умов з Росією?
Нещодавно глава української держави оголосив про запровадження санкцій щодо певних осіб з Китаю. Це рішення не стосується Китаю як країни в цілому і не варто вважати його всеохоплюючим.
З точки зору самого Китаю, то політика КНР достатньо гнучка. КНР дуже рідко реагує, якщо санкційний тиск не стосується ключових галузей або ключових компаній Китаю. Тут постають питання про розміри цих компаній тощо.
Крім того, є ще питання торгівлі Росії з Китаєм. В 2025-му році торгівля дещо нижча, ніж в 2024-му, але це політика Китаю щодо прив'язки російської економіки до своєї.
У той же час Китай активно пропонує свої технологічні продукти — промислове та цивільне обладнання. Проте країна проявляє велику обережність щодо передачі технологій, які можуть мати подвійне призначення, а також військових розробок.
А переконатися в цьому дуже легко, бо Головне управління розвідки Міноборони України веде сайт War & Sanctions (Війна та санкції), де сказано про комплектуючі російського озброєння, яке використовується, і в тому числі про верстати, які має російський ВПК, на яких виробляється це озброєння. На сайті є вибірка по країнах і час постачання, припустимо, починаючи з 2022 року. Я думаю, якщо порівняти кількість китайських, німецьких чи американських комплектуючих і станків, то ви будете дуже здивовані. За деякими категоріями різниця у багато разів. Зокрема, якщо брати обладнання для військово-промислового комплексу Росії, починаючи з 24 лютого 2022 року по теперішній день, від Китаю зазначено 17 одиниць обладнання, від Німеччини - 80, від Південної Кореї - 19, а від США - 11. А якщо ми говоримо про компоненти зброї, від КНР достатньо багато - 357 (включно з кабельною продукцією тощо), а від США - 3 677. Це підтвердження того, що Росія активно використовує системи так званого паралельного імпорту. Це не означає, що країна напряму постачає. Це, частіше за все, здійснюється через "фірми-прокладки". І такі самі фірми-прокладки реєструються і в США, і в Сінгапурі, і в Швейцарії, і в Німеччині, і в Китаї. Якщо застосовані санкції до такої фірми-прокладки, то на це китайському уряду буде байдуже.
Коли мова йде про супутникові знімки, це дійсно захоплююча тема, оскільки комерційні підприємства активно займаються продажем супутникових зображень стороннім клієнтам. Варто звернути увагу на українські ініціативи, що стосуються придбання таких знімків. Ми не купуємо їх безпосередньо у власників супутників, а звертаємося до певних компаній. Власники супутників часто вважають, що продаж зображень країні, яка веде війну, є неприйнятним. Таким чином, якщо в Китаї існує компанія, яка викуповує ці знімки в їхніх власників для подальшої перепродажу, санкції щодо цієї компанії не створюють серйозних труднощів.
Щодо політичних комунікацій. Якщо звинувачення адресовано певній країні, вона, безперечно, відреагує на це.
Чи може це бути вплив Сполучених Штатів Америки? Теоретично, що так. Але й може не бути. Я би не стверджував. Питання також може полягати у бажанні української сторони, станом на сьогодні, підіграти Сполученим Штатам, або щось ще.
З іншого боку - є у Китаю інтерес на певному етапі увійти в переговорний процес, але не у тому форматі, коли цей переговорний процес модерується виключно Сполученими Штатами Америки. Фактично, Китай очікує, коли теперішня ініціатива Трампа провалиться, і тоді питання російсько-української війни буде обговорюватися вже на зустрічі Трампа і Сі Цзіньпіна. І цілком вірогідно, що ці два лідери визначать нові рамки діалогу про мир в Україні, з зовсім іншими умовами. І тут також показово, що вперше за достатньо великий проміжок часу відбувся візит заступника міністра закордонних справ України Сергія Кислиці до Китаю і зустріч з профільними спеціалістами, зустріч достатньо високого рівня, під час якої обговорювалися питання російсько-української війни.
Тому, в даному випадку, я б не говорив, що ми стоїмо на порозі дипломатичної війни між країнами, ні. Але в України є одна проблема і одна біда. У нас немає так званої політики по країнах. У нас немає окремої стратегії щодо Польщі, окремої стратегії щодо Німеччини, і тим більше, у нас немає окремої стратегії щодо Китаю. Але оскільки Китай, на відміну від Польщі і Німеччини, - це одна з двох майбутніх супердержав, я вважаю, що це дещо нераціонально - не мати довгострокової стратегії щодо такої країни.
На вашу думку, чого домагається Україна шляхом переведення у публічну площину фактів про участь окремих китайських суб'єктів у наданні допомоги Росії? Яку мету переслідує офіційний Київ такими заявами?
Чому ці заяви озвучуються? Я щойно сказав. А яка мета? Я перепрошую, я не Володимир Зеленський, я не знаю, що він думає.
Яку слід очікувати реакцію від Китаю на такі заяви?
Я про це вже говорив. Якщо це санкції проти відносно невеликих компаній - Китаю на це байдуже.
Чи можуть виникнути загрози, які призведуть до зупинки постачання комплектуючих для дронів з Китаю в Україну? Які існують ризики в цьому контексті?
Як Росія, так і Україна закуповують деталі для дронів через компанії-прокладки, причому обидві сторони використовують цей механізм. Це вказує на те, що існує певна фірма, яка, в разі Російської Федерації, зазвичай зареєстрована на громадян РФ, а для України — на українців, хоча сама компанія може перебувати в третій юрисдикції. Це може бути, наприклад, Китай або країна Євросоюзу, в той час як для Росії — Казахстан чи інші регіони. Імпорт відбувається саме через такі компанії. Важливо зазначити, що комплектуючі для дронів, які використовуються як в російських, так і в українських апаратах, представляють собою зброю, проте вони складаються з цивільних елементів.
Як Україна, так і Росія стикаються з обмеженнями у придбанні сучасної військової оптики з Китаю. Обидві країни здебільшого покладаються на цивільні варіанти оптики. Крім того, вони мають труднощі з доступом до новітніх процесорів, які використовуються в китайських безпілотниках, оскільки Китай суворо контролює їх продаж і розподіл. В результаті обидві країни змушені використовувати дрони, які виготовлені не в найвищому, але й не в найдешевшому сегменті цивільного призначення. Таким чином, не вважаю, що Китай вживатиме якісь обмежувальні заходи, адже, окрім України та Росії, які є основними покупцями, це також впливає на загальний розвиток галузі, що активно розвивається, зокрема в сегменті сільськогосподарських дронів.
Китай може теоретично заборонити продаж таких комплектацій на ринки третіх країн. Але, у такому разі, Китай втрачає свою присутність і своє домінування на цілому сегменті світового ринку.
Ви підкреслили, що Україні бракує чіткої стратегії щодо Китаю. Тим часом, цього року новим послом України в Пекіні став Олександр Нечитайло. Які, на вашу думку, є ключові цілі його діяльності на цій посаді?
Необхідно налагодити ефективні механізми комунікації та обговорення майбутніх співпраць. Якщо країни протягом кількох років не мали конструктивного діалогу, перш ніж ініціювати будь-які спільні проекти або обговорювати довгострокові плани, важливо спочатку відновити розмову. Отже, першим кроком має стати відновлення діалогу. Присутність Кислиці, на мою думку, є свідченням того, що таке спілкування може бути відновлене.
