Кого ще має звільнити Зеленський, щоб уникнути принизливого миру з Росією?
По-перше, особи, яких за сприяння Єрмака призначили на ключові позиції в уряді та органах, що борються з корупцією, такі як фінансовий моніторинг — який досі не може розібратися в джерелах величезних сум, що використовуються для застав "Рьошику" та двох білявок із "Міндічгейту" — залишилися на своїх місцях. Вони стверджують, що не мають жодного стосунку до Єрмака і спокійно продовжують виконувати свої обов'язки до запланованої зміни політичної ситуації. Це стало темою однієї з SMS, яку отримала журналістка New York Post, коли Борисович висловлював своє обурення щодо бруду, що ллється на нього, і ще більше — відсутності підтримки з боку тих, хто знає справжню ситуацію.
Друге — і це значно тривожніше. Надмірна впевненість Єрмака суттєво позбавила субʼєктності та призвела до спорожнення важливих інституцій. У той час, коли він активно діяв, багато українських військових остерігалися висловлювати свої думки від імені та під власними званнями щодо того, що реально відбувається на Донбасі і чому його не можна просто відірвати і передати Україні. Сучасні мирні переговори в гольф-клубах Флориди підкреслюють, наскільки важливо, щоб сили оборони зберігали свою ідентичність, мали власний голос. Саме тому необхідно більше статей з коментарями військових про те, що не так із мирним планом зятя Трампа та його знайомого забудовника. Це важливо, щоб не лише посол та генерал Залужний формували бачення перемоги над авторитарною Росією та нову концепцію безпеки після зміни кордонів силою.
Американські дипломати наполягають на тому, щоб сили оборони залишили Донбас, що стало б приємною новиною для Росії. Це рішення викликане тим, що ніхто не зміг чітко пояснити, що ця територія є ковадлом, на якому ламається не лише російська піхота, а й іранські дрони, північнокорейські снаряди та гібридні технології з Пекіна, які активно тестуються в районі зруйнованого Покровська.
Умовний Денні Дрісколл може, як справжній хуліган із Північної Кароліни, чинити тиск на Україну, погрожуючи, що "підписуйте це, або завтра вас розібʼє Росія". Це відбувається лише тому, що політика Офісу президента свідомо закрила інформацію про Віктора Ніколюка, Дмитра Марченка та інших військових, які зуміли зберегти стратегічні позиції в Одесі та Києві, завдаючи при цьому нищівних ударів по найкращим силам російської армії.
Свідоме знеособлення армії та заміна реальних особистостей на лояльних, зручних або менш привабливих, як, наприклад, скандально відомий Валентин Манько з бульдогом на військових картах, негативно вплинуло на переговорний процес. Ми втратили наш ключовий аргумент — можливість підкреслити, що ми є останнім бастіоном демократії, готовим відстоювати свої цінності навіть ціною власних зусиль та крові.
За останні тижні функції якого не якого голосу сил оборони в Офісі президента взяв на себе полковник та учасник боїв за Бахмут Павло Паліса. Його ідеї про справедливий розподіл поповнення для бойових бригад та реальна робота з керівником Генштабу Андрієм Гнатовим по тому, як саме зараз покращити наші оборонні спроможності -- саме те, що треба було робити пару років так точно. Не рейтингами із військовими мірятися, не приміряти на себе їхні Lowa та фліски, а просто віддати кесарю кесареве.
Павло Паліса, фото: suspilne.media
За інформацією з армійських джерел, після відставки Єрмака може постати питання про зміну керівництва і для Олександра Сирського, який вважається близьким до колишнього голови Офісу Президента. На його рахунку вже 60 років, і, можливо, настав час поступитися місцем новому поколінню, яке сформувалося в умовах тривалої війни, що триває вже майже 12 років.
Коли Дональд Трамп, разом зі своїм зятем та товаришем по гольфу, вивчає безмежні ресурси Росії, підраховуючи, скільки грошей може отримати на свої рахунки, підтримка його уявлень про мир, без акценту на зміцнення нашої оборонної лінії, веде в безвихідь. Адже жодні угоди не мають жодної цінності, якщо в найближчі місяці російські війська зможуть зміцнити свої позиції біля наших ключових промислових регіонів — Харкова та Запоріжжя. Всі ці спроби захопити Купʼянськ і просунутися до Гуляйполя є частиною цього стратегічного плану. Натомість візит Стівена Віткоффа до Юрія Ушакова в Москві слугує димовою завісою для Заходу, який десь сподівається, що Росія все ж повернеться до розуму, сяде за стіл переговорів і розгляне можливість відновлення демократичних принципів у майбутньому.
Найближчі місяці Володимир Зеленський має власноруч розібрати халабуди, які над державними інституціями набудували вони спільно з Андрієм Єрмаком. Неважливо, кого саме обере президент із двох фаворитів на посаду нового керівника свого офісу -- Дениса Шмигаля чи Михайла Федорова, ключове - чи зможуть ці людини вибратись із крутого піке та очиститись від тавра людей, які очолили спадщину Єрмака, а не очистили стіни влади від неї. Більше того - треба врешті переосмислити, чи варто в угоду власним амбіціям передавати весь функціонал уряду та Ради Офісу президента. Бо коли уже одіозний спікер часів Майдану Олег Татаров став сприйматися у порівнянні з Єрмаком менше токсично - це сигнал SOS, і що треба щось терміново міняти.
Володимир Зеленський та Денис Шмигаль, зображення: president.gov.ua
З огляду на те, як розвиваються переговори у Флориді, Володимир Зеленський не має чітко визначеного терміну для підписання документів з 28 пунктів і вибору між гідністю та втратою важливого партнера. США поки що не згадують про ключовий аспект будь-якої потенційної паузи у військових діях — припинення вогню. Наразі Путін вважає, що ситуація на фронті складається для нього вдало, і він може продовжувати тиск на сили оборони. Без умовного перемир'я розмови про кордони, спільні доходи та контрольовану чисельність української армії залишаються лише мріями.
У Зеленського є шанси гідно виплутатись із павутиння, що довкола міцно сплів його найкращий друг, який обіцяв йому полегшити роботу та дозвілля. Він має досі ключового партнера - український народ. Саме він наділяє президента ореолом героїзму, рішучості та тої самої гідності. Деякі з цих рис у пана президента нерозвинуті достатньо, але нам не шкода поділитися, якщо це піде на користь держави та її збереження.
Президент усвідомив, що Єрмак шкодить йому особисто та робить його вразливим, лише на пізньому етапі. Позбавитись цього паразита потрібно було ще раніше – в той момент, коли він увійшов у мінський формат і підписав угоду з колаборантами ОРДЛО. Саме тоді, коли "Алі-Баба" очолював активні дії на попередньому фронті, а також коли, аби звільнити Залужного, втрутився у військові справи і фактично створив паралельну структуру в обороні, що порушило військову ієрархію.
Володимир Зеленський та Андрій Єрмак, зображення: gettyimages.
Як свідчить досвід, країна здатна успішно функціонувати і без Єрмака, проте його спадщина нагадує іржу на металевих спорудах. Вона знижує нашу стійкість і робить нас вразливими перед ударами долі, які готують подібні "єрмаки" у закордонних гольф-клубах.
