Кримські татари не забудуть: чому Київ відкладає дії, - стаття Княжицького.

Туреччина, разом із країнами Європи та США, повинна бути залучена до переговорів про забезпечення безпеки для України, - наголосив президент Зеленський. Ця країна має чітку позицію щодо Криму, що є критично важливим. Так само, як кримські татари не можуть допустити, щоб їхнє майбутнє вирішували без їхньої участі, Україна також не має права дозволяти, щоб Крим став предметом угоди.

У світі визнають кримських татар як корінний народ Криму. В Анкарі Меджліс уже сприймають як їхній парламент. А в Україні?

Автономія кримських татар є важливим фактором для стійкого розвитку Криму в майбутньому. Проте, чи готовий Київ вжити необхідних заходів для реалізації цього кроку?

Около переговорів про мирну угоду щодня виникає дедалі більше інформаційного шуму, що ускладнює розуміння справжніх намірів і дій. Тому важливо підкреслити: будь-які перемови щодо України без її участі є безперспективними. Також необхідно залучити до процесу Європу, адже Україна є частиною Європи. Крім того, слід враховувати думку кримських татар, оскільки Крим - це Україна, а киримли є корінним народом як Криму, так і всієї України.

Нашими справжніми партнерами можуть бути лише ті країни, які не сумніваються в нашій спільній меті. Тому, під час свого візиту до Анкари цього тижня, президент Зеленський підкреслив важливість участі Туреччини у переговорах.

Чому це має значення для України? Адже, незважаючи на особливі відносини президента Ердогана з Путіним, він завжди вірив, що Крим є частиною України, що неодноразово підтверджується в офіційних заявах Туреччини.

Крім того, під час свого візиту до Анкари президент Зеленський висловив думку, що Туреччина може бути розглянута як гарант безпеки, подібно до Євросоюзу та Великої Британії, і має можливість направити свій військовий контингент.

Нещодавно я провів тривалу бесіду з Мустафою Джемілєвим, лідером кримських татар. У Туреччині його дуже поважають, а його думка, разом з впливом численної киримли діаспори, суттєво впливає на позицію президента Реджепа Ердогана.

"Залишення Криму під окупацією для кримських татар стане фатальним ударом для їхнього народу", - підкреслює Джемілєв.

Станом на сьогоднішній день, близько 30 тисяч кримських татар залишили Крим. Хоча на перший погляд ця цифра може здаватися незначною — приблизно 10% від загальної кількості кримськотатарського народу — процес міграції триває. Ті ж, хто залишається на півострові, особливо молодь, ризикують піддатися русифікації і втратити свою національну ідентичність.

Отже, коли нам кажуть "вийти з Криму", це сприймається як "пожертвуємо кримськими татарами".

Тому я пропоную таку формулу: жодних рішень про Крим без участі кримських татар. Адже анексія півострова, що розпочалася 11 років тому саме в ці дні, стала першим кроком до відкритої військової агресії Путіна проти України.

Усі ми пам'ятаємо медаль Міністерства оборони Російської Федерації, на якій була вибита дата 22 лютого 2014 року. Варто згадати події, що відбулися перед Верховною Радою Криму 26 лютого, а також роль кримських татар у цих подіях.

У будь-якому разі війна може завершитися -- саме завершитися, а не заморозитися -- лише зі звільненням Криму. І тому ми повинні пам'ятати про киримли. І не просто пам'ятати, а й посилювати їхні позиції, адже таким чином ми зміцнюємо і позиції України.

Наприклад, визнання кримських татар як корінного народу України викликало позитивну реакцію в Туреччині. У Анкарі помітили, що ми не лише проголошуємо підтримку киримли, а й вживаємо реальних заходів для захисту їхніх інтересів.

Проте цього замало. Необхідно перейти до наступного етапу — визнати Меджліс кримськотатарського народу як політичного представника його інтересів. Фактично, це є парламентом кримських татар, і тепер Україні слід офіційно підтвердити це.

Наступним етапом після офіційного визнання Меджлісу має бути оголошення про створення кримськотатарської національно-територіальної автономії.

Ми можемо обговорити її характеристики та способи реалізації — у світі є безліч моделей, які забезпечують права корінних народів, не порушуючи принципи унітарності. Проте немає жодних сумнівів у тому, що кримські татари мають право на автономію.

Окрім етичного виміру, існує також цілком раціональний інтерес України.

По-перше, визнаючи кримськотатарську автономію, Україна чітко заявляє світу: ніхто не має права вирішувати долю півострова без врахування інтересів його корінного народу, права якого вона послідовно захищає.

По-друге, цим спростовується один з ключових аргументів російської пропаганди, що Крим належить їм. Насправді, справжніми володарями цієї землі є кримські татари.

По-третє, співпраця з Туреччиною набуде нових обертів, і в ситуації, коли політика Вашингтона стає більш обережною стосовно України та менш стабільною, це є вкрай важливим для формування нових союзів у боротьбі проти Росії.

Зрештою, анексія 2014 року вдалася саме тому, що Автономна Республіка Крим, проголошена Верховною Радою УРСР у 1991 році, не була кримськотатарською, а стала політичним дахом для промосковських мафіозних кланів.

Отже, саме кримськотатарська автономія в майбутньому має стати й стане надійним запобіжником від повторення анексії.

Виток

Про автора. Микола Княжицький — журналіст та народний депутат України.