Кто оказывает влияние на Трампа? Как Украине адаптироваться к новым подходам в американской политике.

Одним із рідкісних проукраїнських голосів серед найближчих соратників Трампа виявилася його дружина Меланія.

Повернення Дональда Трампа до Білого дому у 2025 році відновило популярність гасла America First. Проте, на відміну від його попереднього терміну, сьогоднішня зовнішня політика Сполучених Штатів формується не лише державними структурами, а й вузьким колом однодумців, яке сформувалося навколо Трампа в останні роки.

Це не звичні дипломати або політики. Це лоялісти, медійні особи, мільярдери, рухи активістів та нові аналітичні центри, які сприймають світ через призму американського ізоляціонізму.

Для України це означає одне: у контексті зовнішньої політики наша увага має бути прикута не лише до заяв президента США, а й до тих, з ким він радиться.

В останні роки навколо Трампа виникла нова система правих аналітичних організацій, яка практично не існувала у 2016 році.

Найпомітніший - Conservative Partnership Institute (CPI). Цей інститут перетворився на добре фінансований хаб активізму "другої епохи Трампа".

До складу мережі CPI входять такі фігури, як Рассел Вот, який наразі обіймає посаду директора Бюджетного офісу при Білому домі та є одним із провідних ідеологів ініціативи Project 2025 — амбітної ультраконсервативної програми, спрямованої на трансформацію американської державної системи.

Цей проект передбачав суттєве збільшення повноважень президента.

А також - заміну тисяч державних службовців на лоялістів та суттєве зменшення впливу федеральних установ на внутрішні та зовнішні справи.

Під час виборчої кампанії Дональда Трампа у 2024 році стався серйозний витік даних з Project 2025, внаслідок чого Трамп почав віддалятися від цього проєкту, заявляючи, що не має з ним жодного зв'язку.

Однак, у жовтні 2025 року відбувається зміна в риториці, а також з'являється безліч практичних ініціатив, що співпадають з ключовими аспектами відповідного документа. Зокрема, численні автори Проєкту стали частиною перехідної команди Трампа.

Елементи плану також були відображені в перших указах президента, які стосувалися, передусім, скорочення численних державних службовців і програм, таких як USAID, Міністерство освіти, Агентство охорони довкілля (EPA), Національний інститут здоров’я (NIH), а також реформування Держдепартаменту, що призвело до зменшення впливу кар'єрних дипломатів і посилення контролю Білого дому над Міністерством юстиції тощо.

Консультанти Трампа використовували цей документ як фундамент для реалізації своїх політичних ініціатив, зокрема, для посилення міграційної політики, впровадження масштабних програм депортації, а також для активізації "антиекологічної агенди". Остання виявляється у скасуванні кліматичних норм, встановлених попередніми адміністраціями, та у збільшенні підтримки нафтового і газового секторів.

Згідно з висновками фахівців,

Приблизно 40-60% основних аспектів Project 2025 вже реалізовані або знаходяться в процесі впровадження.

Навіть якщо Трамп офіційно відхиляє цей план, це не заважає його реалізації.

Проект 2025 став фактично основним планом для внутрішньої політики уряду.

Існує спокуса думати, що великі американські донори посунуть Трампа до бізнесового реалізму у зовнішній політиці. Але реальність інша.

Головний фінансовий ресурс MAGA Inc., який перевищує 200 мільйонів доларів лише в першій половині 2025 року, формується завдяки обмеженій групі дуже заможних благодійників, що підтримують його націоналістичну та консервативну ідеологію.

Серед учасників виявляються енергетичні олігархи та інвестори, які прагнуть ослаблення регуляторних обмежень і "надійних зв’язків з нафтовими виробниками". Саме з цієї причини адміністрація Трампа проявляє значно більш лояльне ставлення до автократичних режимів Перської затоки та виражає готовність "оновити" економічні відносини з Росією.

Окрім того, виник новий тривожний тренд: фінансування масштабних ініціатив у Білому домі, зокрема нової бальної зали вартістю 300 мільйонів, здійснюється за рахунок корпоративних спонсорів.

Юристи висловлюють занепокоєння щодо можливості "плати за участь". Це пов'язано з тим, що коли компанії інвестують у розвиток адміністративної інфраструктури, вони сподіваються отримати політичні вигоди в обмін на свої фінансові внески.

Дональд Трамп є одним із найактивніших політиків у медійному просторі сьогодні. Під час свого першого терміну він виявляв більше довіри до телевізійних особистостей, ніж до своїх радників. У 2025 році ця залежність стала ще більш вираженою.

Основним голосом його поглядів став Такер Карлсон. Після звільнення з Fox News він став неформальним теоретиком американського націоналізму.

Карлсон регулярно повторює кремлівські тези про "диктатора Зеленського", "безглуздість" підтримки України та "провину НАТО" за війну. Ці меседжі лягають на благодатний ґрунт у середовищі Трампа.

Поряд з Карлсоном функціонує розвинута система медіаактивізму.

Це стосується як подкасту Стівена Беннона "War Room", так і мережі блогерів, YouTube-каналів та впливових акаунтів у X/Twitter. Усі ці платформи підтримують присутність Трампа в інформаційному просторі, де НАТО представляється як альянс, в якому кожна країна повинна покривати свої витрати, а Україна сприймається як "тягар" для США.

Базою впливу Трампа стали не традиційні партійні структури, а активістські мережі, що виросли з MAGA-руху.

Turning Point USA активізує молодь, просуваючи антинатовські та антиукраїнські ідеї. Тим часом Moms for Liberty розробляє культурно-консервативну політику.

Онлайн-спільноти, які виникли навколо спадщини руху "Stop the Steal", хоча й втратили свою попередню організацію, все ще можуть чинити тиск на республіканських законодавців, закликаючи до більш жорсткої позиції стосовно України.

У той же час у самому MAGA-середовищі з'явилися відкриті тріщини та внутрішні конфлікти.

Наприклад, у 2025 році після гучного скандалу, пов'язаного з розслідуванням справи навколо Джеффрі Епштейна, частина молодіжних активістів і навіть ключові медійні фігури почали публічно критикувати адміністрацію за недостатню прозорість.

Оточення Трампа у другій каденції стало ще тіснішим. Він свідомо уникає тих, хто може йому заперечити.

Як наслідок, важливі функції займають особи, які мають обмежений досвід у сфері зовнішньої політики, проте відзначаються високим ступенем особистої лояльності.

У обмеженому колі радників Дональда Трампа важливі позиції займають не дипломати з досвідом, а представники медіа та ідеологічних течій. Наприклад, Піт Гегсет, який обіймає посаду міністра оборони, є телевізійним аналітиком з незначним управлінським стажем. Тим часом Стівен Міллер, що відповідає за створення жорсткої міграційної політики, має значний вплив на зовнішньоекономічні відносини, просуваючи концепцію "Америка як фортеця".

Не менш промовисто, що переговори з Росією дедалі частіше ведуть особисті посередники Трампа - його зять Джаред Кушнер і бізнесмен Стів Віткофф, який не має дипломатичного досвіду, зате має багаторічні зв'язки у нью-йоркській сфері нерухомості, де російські інвестиції відігравали значну роль.

До того ж, за наявною інформацією, поруч із "мирними" дискусіями вони обговорюють з росіянами потенційні проєкти в енергетиці, природних ресурсах та інфраструктурі, що лише посилює підозри, що комерційні інтереси, а не стратегія безпеки, дедалі більше визначають американський підхід до війни проти України.

Показовою стала відставка спеціального представника США Кіта Келлога.

У світовій спільноті активно обговорюють версії, що саме виключення його з важливих переговорів на користь Кушнера та Віткоффа, а також раптова зміна стратегії на більш лояльну до Кремля, могли вплинути на його рішення залишити свою посаду.

Це призводить до висновку, що в оточенні президента немає місця для спеціалістів, які здатні запропонувати стратегічні рішення або попередити про небезпечні ілюзії.

Одним із рідкісних проукраїнських голосів серед найближчих соратників Трампа виявилася його дружина Меланія..

За свідченням експертів, перша леді була серед небагатьох, хто прямо казав йому, що будь-які похвали Путіну є неприйнятними, а будь-яке умиротворення Кремля підриває інтереси США та їхніх союзників.

Окрім цього, Меланія Трамп постійно акцентує увагу на гуманітарних наслідках конфлікту, і що особливо важливо, на становищі дітей. Завдяки її відкритій комунікації вдалося возз'єднати вісім українських дітей з їхніми родинами. Цей успіх став можливим завдяки відкритому листу, який перша леді США надіслала Путіну, і який був переданий під час їхньої зустрічі на Алясці.

У своєму листі вона написала: "Кожна дитина носить у серці однакові тихі мрії… Вони мріють про любов, можливості та безпеку від небезпеки". Це є частиною великої ініціативи BE BEST, яку перша леді США запустила ще у січні 2021 року і яка є де-факто просвітницькою кампанією, зосередженою на добробуті дітей у всьому світі.

У своїй новій заяві 4 грудня Меланія Трамп повідомила, що ще семеро українських дітей, шість хлопців та одна дівчинка, були успішно повернуті до своїх родин.

В цій специфічній структурі вузького кола радників важливу роль відіграє Марко Рубіо. Він є одним з небагатьох членів "традиційного" республіканського керівництва, які здобули значущі позиції у другому терміні президента Трампа.

Як державний секретар та радник з нацбезпеки, Рубіо поєднує формальний контроль над апаратом зовнішньої політики та виступає за стримування авторитарних режимів. Водночас останнім часом його голос еволюціонував.

Рубіо перейшов від акценту на збільшення військової підтримки Україні до ідеї "управляємого завершення конфлікту" через дипломатичні переговори. Він, зокрема, висловився проти великого пакету допомоги в квітні 2024 року, хоча раніше підтримував рішення, що стосуються підтримки Києва.

З формальної точки зору, Рубіо володіє набагато більшими важелями впливу в порівнянні з радикальними медіаособами чи неофіційними посередниками: саме Державний департамент здійснює щоденну діяльність із союзниками, готує текстові документи угод і координує політику санкцій.

Проте практичний підхід Трампа частково зменшує значення цих установ.

В результаті, все частіше переговори з Москвою проводять представники президента – Стів Віткофф і Джаред Кушнер, тоді як Рубіо змушений коригувати наслідки їхніх ініціатив у взаємодії з європейськими партнерами та Конгресом.

Іншими словами, на даний момент керівник Держдепартаменту має можливість коригувати деталі та формування політики, проте не завжди може впливати на її загальну стратегію.

Готовність Республіканської партії виступати проти Трампа в питаннях, що стосуються України, залишається досить обмеженою, хоча й не є зовсім відсутньою.

Нещодавні події, пов'язані з 28-пунктним мирним планом, продемонстрували, що коли адміністрація США робить значні поступки Москві, зокрема в питаннях територіальних віддач, обмеження можливостей українських збройних сил та фактичної заборони на вступ до НАТО, деякі республіканці об'єднуються з демократами, висловлюючи рішучу критику.

Кілька авторитетних членів Конгресу відкрито охарактеризували цей документ як "створений у Кремлі" і застерегли, що законодавчий орган не підтримає угоду, яка виглядає як поразка для України.

Дослідження в галузі політології свідчать, що зовнішня політика Сполучених Штатів, навіть у період глибокої політичної поляризації, не обмежується простим слідуванням за курсом президента. У питаннях, що стосуються України, Ізраїлю чи Тайваню, нерідко виникають нестійкі, проте справжні міжпартійні альянси.

З наближенням виборів, навіть якщо це лише проміжні, республіканці все більше прагнутимуть звертати увагу не на Білого дому, а на інтереси своїх виборців.

Це безперечно є гарною новиною для України.

Попри те, що серед республіканських виборців частка тих, хто вважає підтримку України "занадто великою", набагато вища, ніж серед демократів, більшість із них все одно не в захваті від плазування перед Путіним.

З інституційної перспективи, основна перевага Республіканської партії полягає не в моральних деклараціях, а в управлінні ресурсами: фінансами, законопроєктами щодо санкцій, процесом ратифікації угод і процедурою затвердження кандидатур.

Традиційні аналізи американської системи стримувань і противаг підкреслюють, що Конгрес має можливість контролювати зовнішню політику президента, шляхом обмеження фінансування, введення обов'язкових санкцій або вимагання звітів від адміністрації перед відповідними комітетами.

На практиці це означає: чим більше ініціатива Трампа потребує ухвалення конкретного закону чи виділення коштів, тим більше шансів у партійного керівництва вплинути на зміст чи темп цієї політики.

Одночасно для Трампа важливими сигналами, які спонукають його звертати увагу на потреби партії, стають не лише загальні занепокоєння, а й певні конкретні фактори:

Зовнішня політика США у 2025 році являє собою не просто державну стратегію, а складний сплав особистої інтуїції Трампа, медійної риторики, інтересів фінансових донорів і амбіцій радикальних угруповань. Ця модель має три основні наслідки для України:

Схильність до оперативних домовленостей. Трамп прагне отримати угоду, яку можна буде представити як тріумф. Однак, вартість такої "перемоги" може лягти на плечі України.

Оцінка вразливості України та Європи. Розповіді про "падіння України" і "виснаження Європи" спонукають адміністрацію Білого дому вважати, що тиск на Київ є найефективнішим шляхом для досягнення миру.

- Непомітна зона ризиків. Коло радників Трампа має однорідні ідеологічні погляди. Вони нехтують простим фактом: будь-яка поспішна угода лише дозволяє Росії перепочити й підготуватися до нових атак.

В умовах нової політичної дійсності Україні необхідно буде співпрацювати з значно більшим числом американських учасників.

Налагодження стосунків із Білим домом вже недостатньо, потрібно системно взаємодіяти з Конгресом, губернаторами, медіа, бізнесом, громадами та експертами - усіма, хто може впливати на суспільну думку та настрій республіканської еліти.

Головне - зберігати спокій і не піддаватися страху.

У США достатньо голосів, які розуміють, що стабільність Європи і стримування Росії відповідають стратегічним інтересам Вашингтона. Але потрібно бути активними, а не реактивними.

У 2025 році коло впливу Трампа виглядає хаотичним і, часом, загрозливим. Проте, воно не є однорідним.

І саме в цій різноманітності приховані можливості для України. Нам потрібно лише навчитися їх використовувати.

Авторка: Світлана Ковальчук,