"Практично всі соціальні мережі з часом стають своєрідними 'шумними відходами', – зазначив Андрій Пилипенко в подкасті 'Медіуми'."

У цьому випуску ми розглянемо підсумки 2024 року, акцентуючи увагу на основних темах, які стали об'єктом маніпуляцій російської пропаганди.

Як у 2024 році російська пропаганда намагалася маніпулювати суспільною думкою? Які наративи залишаються незмінними протягом багатьох років? Чому маніпулятивні повідомлення так легко знаходять відгук серед виснаженого війною українського суспільства? Про все це ведучі подкасту "Медіуми" Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Андрієм Пилипенком, аналітиком ГО "Детектор медіа".

А також про закриття компанією Meta своєї фактчекерської програми: чи створить відмова від співпраці з фактчекерами ризики для боротьби з фейками та чи потрібне втручання влади для боротьби з анонімними телеграм-каналами?

Ви можете підписатися на подкаст "Медіуми" на різних платформах, таких як Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та багатьох інших сервісах для прослуховування подкастів.

00:00 Тематика та наративи, що їх застосовують російські пропагандисти, залишаються досить стабільними.;

05:20 "У минулому році ми відкрили для себе безліч нових вражень";

08:13 "Відвертою брехнею дуже важко вплинути на свідомість українців";

10:00 "На початку війни уряд взаємодіяв з населенням через Telegram. У той час серйозність загрози російської пропаганди не була визнана."

13:25 "Якщо у вас TikTok або Telegram на комп'ютері, а не на телефоні, ви, ймовірно, витратите на них менше часу."

15:00 "Після висловлювань Цукерберга щодо нових стратегій модерації контенту, концепція фактчекінгу зазнала серйозних сумнівів."

17:08 "Необхідно обговорити питання державного регулювання соціальних мереж на публічному рівні.".

Тематика та наративи, що їх застосовують російські пропагандисти, залишаються досить стабільними.

Наталя Соколенко: У вашій науковій роботі ви детально проаналізували основні маніпулятивні меседжі, які були розповсюджені нашими супротивниками в інформаційному просторі. Тож, про що саме вводила в оману російська пропаганда в 2024 році? Які аспекти стали її основними акцентами?

Андрій Пилипенко: Безумовно, аналізуючи події минулого року, ми не можемо ігнорувати основні теми, з якими російська пропаганда активно працювала в соціальних мережах. Проте, як дослідник, я вважаю, що основні наративи, які використовують пропагандисти з Росії, залишаються досить незмінними. Це можуть бути спроби дискредитації НАТО або ідеї щодо вступу України до цього альянсу, а також маніпуляції навколо легітимності або нелегітимності влади. Водночас, в залежності від актуальних інформаційних приводів, варіюються методи і акценти в цих маніпуляціях. У нашій статті ми зосередилися на внутрішніх політичних та соціальних питаннях, які стали так званими "больовими точками", на які кремлівська пропаганда націлювала свої удари минулого року. Насамперед, це, звісно, війна та всі пов'язані з нею події на фронті: наступи, відступи, військові операції, постачання західної зброї. Минулого року ми отримали літаки F-16, навколо яких також був розгорнутий потужний пропагандистський і дезінформаційний кейс. На відміну від початку масштабного вторгнення, коли ми могли посміятися над деякими безглуздими маніпуляціями, які часто базувалися на мовних відмінностях між українською та російською, некоректних перекладах або нерозумінні українських реалій, зараз ситуація змінилася. Чим довше триває конфлікт і чим більше українське суспільство відчуває виснаження та стрес, тим легше пропаганді підживлювати наявні суперечності та розколи. Це, по суті, стара стратегія, відома ще з часів Римської імперії: "розділяй і володарюй". У нашому випадку це трансформується в "розділяй і протиставляй", наприклад, цивільних і військових, державу і волонтерів, політиків і громадян, які виїхали за кордон і т.д.

Тема, яку ми розглядаємо, є надзвичайно широкою, тому я хотів би зосередитися на конкретних ситуаціях. У нашій статті, що була опублікована на "Детекторі медіа" в травні, ми навели приклад, коли Володимир Путін у своєму виступі назвав Руслана Стефанчука, голову Верховної Ради України, єдиною особою, з якою він бажає вести переговори. У той час російські пропагандисти вирішили редагувати статтю у Вікіпедії, вказавши пана Стефанчука як голову української держави. Хоча ці зміни в Вікіпедії протрималися недовго, цей випадок є яскравим прикладом маніпуляції, коли Кремль поширює певні тези, які потім активно розвиваються в телеграм-каналах. Це сталося в період, коли активно обговорювалися питання легітимності та нелегітимності. Можна згадати також 2014 рік, коли Путін називав тодішнього голову Верховної Ради Олександра Турчинова єдиною людиною, з якою готовий вести діалог. Отже, теми та наративи залишаються досить стабільними, хоча акценти та обставини можуть змінюватися.

"В минулому році ми стали свідками безлічі нових подій."

Андрій Пилипенко: Якщо розглядати специфічні методи маніпуляції, які застосовувалися у пропаганді, то тут не бракувало явних фальшивок і неправди. Під час наших досліджень різних соціальних платформ, зокрема Telegram, ми зафіксували численні повідомлення про польських найманців, так званих французьких тренерів та інші подібні вкиди. Іноді ці повідомлення мають певну основу, як, наприклад, коментар президента Франції Еммануеля Макрона щодо реальних труднощів, що виникають, таких як навчання новобранців або різні аспекти, що можуть виникати під час конфлікту. Проте пропаганда бере цю конкретну інформацію — висловлювання публічної особи — і починає її активно експлуатувати, створюючи на її основі явні фейки.

Яка мета цих дій? На нашу думку, головною причиною є намагання виправдати військові злочини Росії. Ми не можемо забути, що на початку вересня відбувся напад на військовий навчальний заклад у Полтаві, внаслідок якого загинуло багато людей. Як російська пропаганда пояснила цей напад? Вони стверджували, що це був удар по польських або французьких найманцях. Це є яскравим прикладом маніпулятивних технологій.

Минулого року ми стали свідками безлічі нових явищ. У чому ж полягала ця новизна? Які нові маніпулятивні стратегії російська пропаганда застосовувала, прагнучи вплинути на свідомість українців? Це, зокрема, відображалося в лексиці та використанні нової мови. Багато хто, напевно, чув, як описуються удари українських ракет і дронів по російських об'єктах, зокрема військових базах та нафтопереробних підприємствах. Замість того, щоб інформувати про наслідки цих атак, пропаганда вживала терміни на кшталт "уламки". Менш очевидні приклади проявляються у використанні евфемізмів, таких як "задимлення", що натякає на влучання та пожежу. Або ж терміни на зразок "втручання сторонніх осіб", коли йдеться про успішні диверсійні акції українських спецслужб на території Росії.

Якщо згадати серпень і вересень, коли російські обстріли безперервно велися, переважно по цивільних об'єктах в Україні, російська пропаганда активно акцентувала на темі "інфраструктурної війни". Яка ж мета цього? Щоб перекласти провину, нібито Україна стала ініціатором цього процесу. Проте, чи є ця інформація правдивою, не має особливого значення. Пропаганда стверджує, що Росія, мовляв, "відповідає на удари". І таких маніпулятивних прийомів можна виявити безліч.

"Відвертою брехнею дуже важко вплинути на свідомість українців"

Вадим Міський: Дуже цікаво. Тобто вони розвиваються, прогресують, не стоять на місці. Хоча наративи залишаються усталеними протягом багатьох років. І, власне, ці речі виділені у вашій статті, головні пропагандистські теми: події на фронті, мобілізація, конфлікти між військовими та політиками, нелегітимність президента, обстріли України, про які вони також брешуть. Причому це відбувається не тільки в часи повномасштабного вторгнення, а й з початку війни на Донбасі. Це також дискредитація західної допомоги. Хоча ці теми є "довгограючими платівками", усе ж таки існує простір для розвитку. З'являються нові маніпулятивні техніки.

Андрій Пилипенко: Безумовно. Я вважаю, що українці стали більш обізнаними у боротьбі з явними фейками. У нас є результати дослідження, яке було проведено на замовлення USAID-Internews, що стосується медіа-споживання в Україні. Згідно з цими даними, майже половина опитаних, а саме 47%, вважають дезінформацію серйозною проблемою сьогодні. Це свідчить про те, що прості фейки або відверті неправдиві заяви важко можуть вплинути на уявлення українців.

Одночасно, якщо пропагандисти залишають місце для інтриги, зокрема, застосовуючи досить популярний прийом: "вам приховують", це може виявитися ефективним.

Наталія Соколенко: Зізнаюся, це дійсно так. Я слідкую за однією вайбер-групою, яку ми з другом організували для громади на Сумщині, розташованій на межі з Росією. Щодня, коли у мене є кілька вільних хвилин, я заходжу туди і переглядаю повідомлення. І щоразу повторюється одна й та ж тема – "вам не говорять правду".

З моменту початку війни уряд взаємодіяв з населенням через Telegram. На той час не усвідомлювали настільки серйозної небезпеки, яку представляла російська пропаганда.

Вадим Міський: Власне, це одна з головних рис Telegram, який використовує контент в значній мірі приправлений цією конспірологією. Мовляв, є хтось, хто від вас щось приховує і тільки добрий анонімний Telegram-канал вам розплющить очі. А чому саме Telegram став основною платформою для поширення різноманітних чуток, вигадок і цієї нібито закритої інформації, яку, за їхніми словами, українська влада "не хоче нам розповідати"? Чому пропагандисти так облюбували саме цю платформу?

Андрій Пилипенко зазначив, що результати опитування українців показують цікаву тенденцію. У 2024 році спостерігається зростання використання Telegram у порівнянні навіть із 2023 роком. Приблизно три чверті респондентів вказали, що користуються цим месенджером для спілкування з рідними та друзями, а також для отримання новин.

Тут не будемо вдаватися в технічні деталі чи дискусію про те, як зараз функціонують різні платформи і соціальні медіа. Але є кілька факторів, які зійшлися. Ми маємо швидкість комунікації, маємо той факт, що з початку війни держава комунікувала з громадянами через Telegram. Тоді ще не визнавали настільки серйозно загрозу російської пропаганди, дезінформації, фейків, анонімних каналів тощо. Зараз дискусії щодо того, що цю ситуацію потрібно змінювати, тривають. Як змінювати? Немає такої "срібної кулі", простого рішення, яке б дозволило сказати: "Давайте ми завтра встановимо додаток X". Але не той X, що належить Ілону Маску, а якийсь інший додаток чи нову платформу.

На жаль, це мій особистий висновок у 2024 році: майже кожна соцмережа з часом перетворюється, якщо так можна висловитися, на "бадьору помийку". Наприклад, після купівлі Twitter і перейменування його на X Ілоном Маском, соцмережа стала чимось подібним. Зараз у таку ж безодню може потрапити продукт Meta -- Instagram і Facebook. Там уже давно перебуває Telegram, який змішує "бочку меду" з "бочкою дьогтю" в різних пропорціях, але результат -- "бочка дезінформації". Тут ми можемо лише повертатися до класичних перевірених тем, таких як критичне мислення та перевірка джерел інформації. Якщо ви бачите, що у вашому чаті ОСББ чи чаті громади пишуть про те, що "від вас щось приховують", прохання поділитися, як мінімум, джерелом інформації. Хто це сказав? Це сусідка? Чи це якийсь чиновник? Чи державний орган? А, можливо, це просто скриншот? Прекрасний приклад російської дезінформації у 2024 році -- це численні маніпуляції з обкладинками іноземних медіа. Береться реальне медіа -- газета чи видання -- і його вміст перекручується. Додається інший заголовок, змінюється фотографія і під брендом відомого поважного legacy media подається дезінформація. Вона може стосуватися української влади, західної зброї, втрат української армії в бойових діях чи будь-чого іншого.

"Маючи TikTok або Telegram на комп'ютері, а не на телефоні, ви будете проводити там менше часу"

Наталя Соколенко: У такій ситуації що ж робити слухачам? Та й, до речі, не тільки слухачам, а й журналістам, які, наприклад, у гонитві за сенсацією можуть втрапити в халепу.

Андрій Пилипенко: Ніхто не говорить про те, що якась платформа чи додаток несуть загрозу самі по собі, але можна змінювати підходи та принципи вашого споживання інформації й контенту з різних мереж. Ми проводили дослідження щодо різних соціальних платформ, наприклад, TikTok. Використання мобільної версії та використання браузерної версії через комп'ютер показало різні результати. Маючи той самий TikTok або Telegram на комп'ютері, а не на телефоні, ви точно будете проводити там менше часу. Ви по-іншому підходитимете до споживання цієї інформації.

І, як не дивно, результати наших досліджень у "Детекторі медіа" показують, що навіть шанс побачити якусь відверту брехню чи маніпуляцію у вас буде значно вищим. Тому, можливо, вже в умовах, у яких ми зараз перебуваємо, варто говорити навіть про час використання певних додатків. Особливо якщо йдеться про дітей, підлітків тощо. Нормувати час використання певних додатків, використовувати їх більш свідомо -- якщо так можна сказати. Ну, звісно, і критичне мислення.

"Після заяв Цукерберга про зміну підходів до модерування контенту -- феномен, як фактчекінг, фактично було поставлено під сумнів"

Наталя Соколенко: Що ви можете порадити журналістам? Є спокуса бути першим, щоб представити сенсаційні новини. Які у вас є рекомендації?

Андрій Пилипенко: Після заяв пана Цукерберга про зміну підходів до модерування контенту -- феномен, як фактчекінг, фактично було поставлено під сумнів. Журналісти опинилися в ситуації, коли їм доводиться бігти за клікбейтом. Тобто це питання, яке потребує глибшої дискусії, говорити про розмивання меж між журналістикою, блогерством і тим, що є преміум-користувачі в різних соціальних платформах. Наприклад, є ті самі контриб'ютори в Twitter. Наявність синьої галочки не означає, що цей профіль чи автор поширює лише правду, що він не брехатиме, не маніпулюватиме або не перепубліковуватиме фейків. Це створює значні труднощі.

І тут ми вже переходимо до питання довіри до джерел масової інформації. Я вважаю, що якщо журналісти підписують свої матеріали власними прізвищами, це вже має бути певним фільтром. Звісно, повинні бути джерела для цитування. Але в умовах, коли потрібно захопити увагу споживача, час на це скоротився, мені здається, вже навіть не до 10 секунд, як казали раніше, а приблизно до 2 секунд. Це той проміжок, коли людина перегортає до наступного посту, особливо якщо йдеться про відеоконтент. Тому, як журналістам боротися з клікбейтом і як уникати маніпулятивних заголовків -- питання складне. Ми маємо приклади, коли навіть, перепрошую, смерть якоїсь особи подавали некоректно: використовували невідповідні регалії або контексти, які знецінювали життя, творчість чи діяльність цієї людини.

Ці теми варто піднімати, публікуючи матеріали, що закликають до дотримання професійних норм.

"Необхідно обговорити питання державного регулювання соціальних мереж на публічному рівні."

Вадим Міський: Безумовно, тут є багато тем для роздумів і обговорень. Ми будемо стежити за тим, наскільки ефективними виявляться ініціативи пана Цукерберга, особливо ті, що стосуються заперечення та знецінення фактчекінгу. Це, безсумнівно, матиме вагомий вплив. Якою буде його величина — залежатиме також від дій журналістів і користувачів.

Андрій Пилипенко зазначає: "Коли ми розглядаємо концепцію саморегулювання, про яку згадує Цукерберг, варто згадати приклад, який продемонстрував Маск із Twitter, де він ввів так звані спільні нотатки замість підтверджених фактів. Відомо, що американські фактчекери підтвердили, що Meta припинила співпрацю з ними. Маск проводить цей експеримент з 2020 року. Я вивчив результати цього процесу. Якщо перенести цей американський досвід на український контекст Telegram, я побоююся, що внутрішнє саморегулювання в соціальних мережах, зважаючи на анонімні канали та проблеми з дезінформацією, може виявитися недостатнім. Нам необхідно продовжувати професійні дискусії та обговорювати можливе публічне державне регулювання. Звісно, це не має на увазі заборони, а скоріше визначення певних принципів, таких як реєстрація та можливо, визнання деяких каналів як медіа."

Ми вже бачимо на прикладі Twitter, де замість фактчекінгу використовується саморегулювання через нотатки спільноти -- цей інструмент не працює ідеально. Наприклад, або контриб'ютори були малоактивними, або, як у випадку з ситуацією в Ізраїлі та ХАМАСом, нотатки або не з'являлися, або їх публікація відкладалася на кілька днів. Тобто цей інструмент явно недосконалий. Мені здається, що без якогось інституційного чи державного впливу для регулювання месенджерів ми не обійдемося.

Наталя Соколенко зазначає: особливо в умовах війни, коли Росія веде проти нас безкомпромісну боротьбу — на суші, на воді, у повітрі та в інформаційному середовищі. Вона вживає надзвичайно серйозні зусилля для цього. Тому в даному випадку необхідно не лише саморегулювання, а й базовий захист нашого інформаційного простору.

Нагадаємо, в попередніх випусках подкасту "Медіуми" говорили з Оксаною Полулях про штучний інтелект, що створює нову реальність, Катериною Городничою про те, як клікбейт став бізнесом у глобальному медіапросторі, Павлом Бєлоусовим про те, чому медіаграмотність неможлива без цифрової грамотності, Оксаною Волошенюк про те, як українські діти в школі опановують навички критичного мислення, Денисом Зеленовим про роботу соцмереж "24 каналу" і штучний інтелект, Мариною Кафтан про те, чому критичне мислення -- головна зброя проти інформаційних атак, Лідією Смолою про те, як алгоритми соцмереж підштовхують до емоційних рішень і що робить нас легкою мішенню для інформаційних атак, Ольгою Кравченко про конференцію "Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні", Дмитром Литвином про "Укрінформ", "УП", телемарафон та "офреки" для журналістів, Крістіною Гаврилюк із Мінцифри про те, чи здатні DMA і DSA змінити правила гри на європейському ринку цифрових послуг, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним, новий проєкт замість "УніверCheck" та інші ідеї Pedan buro, Катериною Котвіцькою з Megogo Audio про аналіз поточної ситуації та трендів у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн, Галою Котовою з Viber про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення.

Ми також радимо вам ознайомитися з подкастом "Детектор медіа говорить", в якому ми озвучуємо найзахоплюючі статті та рецензії, що публікуються на платформах нашої групи онлайн-видань. Якщо у вас обмаль часу на читання, ви можете слухати нашу аудіоверсію. Підписуйтеся на подкаст і отримуйте можливість насолоджуватися найцікавішими матеріалами "Детектора медіа" у зручному для вас форматі.