"Про Навроцького як політичну фігуру у нас практично немає інформації" | UACRISIS.ORG
Група з аналізу гібридних загроз
Нещодавно президентом Польщі було обрано Кароля Навроцького. Під час виборчої кампанії він займав жорсткішу позицію щодо України, зокрема в питаннях євроатлантичної інтеграції та політики національної пам'яті. Це породжує низку запитань щодо майбутнього українсько-польських відносин, які, попри певне охолодження, залишаються важливим чинником регіональної безпеки.
Про ці події ми поговорили з Мальвіною Талік - політичною аналітикинею та науковою співробітницею Інституту Дунайського регіону і Центральної Європи (IDM), Відень.
Мальвіно, як ви вважаєте, які зміни в польсько-українських відносинах можуть статися внаслідок президентства Кароля Навроцького?
На цьому етапі ми майже нічого не знаємо про Кароля Навроцького як про політика. Донедавна він не належав до першого ешелону польського політикуму. Так, він очолював дві важливі установи у сфері національної пам'яті, але політика - нове поприще для нього.
Однак, під час своєї кампанії Навроцький зробив декілька заяв, які допомагають зрозуміти його погляд на польсько-українські відносини. Він неодноразово висловлювався проти вступу України до НАТО та Європейського Союзу. Цікаво, що така позиція не відповідає як політиці нинішнього польського уряду, так і платформі партії "Право і справедливість", яка підтримала його кандидатуру. Президент Анджей Дуда вже висловив сподівання, що Навроцький перегляне свої погляди щодо європейської інтеграції України.
Чи можливі зміни в політиці Навроцького стосовно України після того, як він займе свій пост?
У ході виборчої кампанії Навроцький трохи змінив свій підхід до України. Тому я вважаю, що новообраний президент має можливість переглянути свою позицію щодо двосторонніх відносин.
Здається, Навроцький прагнутиме, аби польсько-українські відносини стали більш прагматичними. Він неодноразово говорив про "несправедливу конкуренцію" з боку України й критикував президента Зеленського за "неповагу" до Польщі. Це свідчить, що у разі виникнення напруги він може діяти радше конфронтаційно, аніж дипломатично.
Разом з тим, Навроцький має статус професійного історика, і я переконана, що питання пам'яті та історичні нарративи стануть для нього одними з ключових аспектів. Вже зараз видно, що історичний контекст відіграватиме суттєву роль у відносинах між Польщею та Україною. Наприклад, після вітального слова президента Зеленського, Навроцький у своєму коментарі на платформі Х зазначив, що "необхідно вирішити питання, пов'язані з минулим". Це чіткий сигнал про його наміри.
Які дії, на вашу думку, повинна вжити Україна для налагодження ефективної комунікації з новообраним президентом Польщі?
Україні необхідно розробити адаптивну стратегію. Київ повинен уважно стежити за ситуацією та вносити зміни відповідно до нових викликів.
Схоже, що Навроцький прагне стати "сильним лідером", подібно до Дональда Трампа. Інтерес викликає і той факт, що перше інтерв'ю, яке він дав після своєї перемоги, було угорському виданню, що має зв'язки з урядом Орбана. Це свідчить про його певну прихильність до менш ліберальних тенденцій в європейській політиці.
Проте це не означає, що Україні слід залишатися в тіні, аби уникнути публічних суперечностей. Навпаки, важливо швидко встановити прямий і практичний діалог, акцентуючи увагу на спільних інтересах, особливо в сферах безпеки та енергетики. Потрібно чітко та дипломатично наголошувати на тому, що Україна є важливим елементом безпеки Польщі, і саме з цієї причини попередні польські уряди та президенти активно підтримували її інтеграцію до ЄС і НАТО.
Ще один виклик - питання історичної пам'яті. Воно, безумовно, буде в пріоритеті Навроцького, і Київ має розробити чітку стратегію: як вести діалог із польською стороною й як пояснювати ці чутливі питання українському суспільству.
Важливо розуміти, що роль президента — це лише один з аспектів. Поточний польський уряд активно підтримує інтеграцію України в НАТО та Європейський Союз. Крім того, варто звернути увагу на Анджея Дуду: хоча він найближчим часом залишить свою посаду, йому ще можуть бути відведені неформальні функції посередника у відносинах між країнами.
Які політичні та виборчі тенденції виявила ця кампанія?
По-перше, варто зазначити, що праві та націоналістичні партії виявилися значно недооціненими. У першому турі вони отримали більше 20% голосів, здебільшого завдяки підтримці молоді. Якщо б голосування відбувалося лише серед молодих виборців, то до другого туру вийшли б два кандидати з абсолютно протилежних політичних спектрів - один з крайнього правого, а інший з крайнього лівого боку.
Ще один важливий фактор - ефективна комунікація через соцмережі. Радикальні кандидати розпочали кампанії раніше й активно використовували YouTube, публікуючи багатогодинні інтерв'ю навіть із маловідомими претендентами. Завдяки цьому виборці мали змогу краще розібратися у позиціях кожного.
Ще одна проблема - інформаційні бульбашки. Люди споживають новини переважно з обмеженого кола джерел. Наприклад, прихильники Навроцького в основному дивилися канал TV Republika, що подавав його кампанію у виключно сприятливому світлі. На це звернули увагу й міжнародні спостерігачі ОБСЄ.
Одна з найсерйозніших загроз сьогодні – це російська дезінформація. У Польщі просування відверто проросійських ідей є складним завданням, тому Кремль обирає тактику, яка спрямована на посилення ворожнечі до України. На жаль, іноді це приносить свої плоди. Таким чином, польському уряду необхідно вжити заходів для активної протидії цим впливам і захисту інформаційного середовища. Інструменти.
