Ми знову опинилися в світі, де переважає право сили, а не сила права.

Недавні імперіалістичні кроки Президента Трампа, безсумнівно, орієнтовані на результати цьогорічних виборів у США. Республіканці прагнуть мати на чолі країни потужного лідера, здатного представляти сильну наддержаву - і це можна отримати.

Проте це лише частина істини.

Якщо збільшити масштаб, стане очевидним, що ера однополярного світу, яку очолювали Сполучені Штати, підійшла до свого завершення.

Це був період після краху СССР і здавалось, що ліберальну глобалізацію прийняли всі розвинуті країни. Інтелектуали навіть заговорили про "кінець історії". Тобто, про перемогу вільної торгівлі, рівного права для великих і малих держав, мультикультурністі та демократії у всьому світі.

Захід гордо святкував свою перемогу над комунізмом, одночасно насолоджуючись інвестиціями, які ставали загрозою для нього самого. Особливо це стосувалося Китаю, чий внесок у світову економіку зріс з 2% до 20% завдяки реформам Ден Сяопіна.

Це, безсумнівно, стало серйозним викликом для Сполучених Штатів з їхніми 25%.

Китай не лише суттєво збільшив свої багатства, але й під його впливом опинилася Росія, чий ВВП зменшився з 3% до 2%. Крім того, до сфери його керівництва увійшли колишні республіки, такі як Білорусь і Казахстан, а також усі радянські союзники в Африці, Азії та Латинській Америці.

Світ знову став двополярним.

І перше, що усвідомила Америка - це те, чому так швидко виріс Китай. А виріс він не тільки на західних інвестиціях, а завдяки правилам Всесвітньої організації торгівлі.

Перемога Трампа та його підхід до тарифів на імпортні товари означає завершення старих правил. Тепер лише союзники США можуть вільно вести торгівлю з цією країною. Так діяли всі великі імперії в історії, і Америка під керівництвом Трампа йде цим шляхом.

Ще однією з важливих дій Трампа є боротьба за ресурси. Відновлення монровської доктрини, яка стосується західної півкулі і має на меті захист інтересів США від Китаю та Росії, є яскравим прикладом цього.

Це є причиною його невтомних дискусій про важливість інтеграції Канади та Гренландії. Досить лише звернути увагу на глобус з висоти, щоб зрозуміти: російські береги, що оточують підводні ресурси Арктики, мають рівновагу завдяки береговим лініям цих держав і Аляски.

Третій крок Трампа полягає в оновленні збройних сил. Він досягає цього, зокрема, за рахунок тих країн, які зменшили свої армії до мінімуму та розпродали техніку, але при цьому прагнуть забезпечити свою безпеку.

Четверте, що робить Трамп - це відновлює віру американців в Америку. Бо Рим впав зокрема через занепад віри римлян в свою релігію, свою долю, своїх політиків.

Фактично, Трамп використав ситуацію, коли Путін, маючи непряму підтримку Сі, порушив основи ліберального світового порядку.

Чи хочемо ми цього чи ні, проте ми знову опинилися в світі, де домінує право сили, а не сила права.

Фактично, це повторювалося на протязі всієї світової історії — від Римської до Британської, від Перської до Османської імперій. Який термін буде існувати Американська імперія — покаже час. Однак важливо усвідомити одне: колишній порядок вже не відновити.

Жити в мирному світі, під покровом міжнародного права, як показує досвід, виявляється не стабільним станом, а всього лише тимчасовою паузою.

Що робити нам, країні на кордоні двох цивілізацій в час зміни світового порядку?

На початку необхідно позбутися ілюзій.

Нас буде захищати лише наша Армія.

По-друге, нам потрібно перейти до практичного підходу.

Усі наші ресурси, включаючи захист ЄС від ворожих сил, повинні бути спрямовані на підтримку торгівлі, корисної для армії. Нам важливі не абстрактні обіцянки, а реальні фінансові вливання.

По-третє, нам слід стати більш цинічними. Якщо Мадуро було викрадено або ж захоплено танкери тіньового флоту всупереч міжнародним нормам - це для нас вигідна ситуація.

Не тому, що міжнародне право погане, а тому, що воно не працює під час війни. А працює простий принцип: нас радує все, що проти росії.

По-четверте, важливо усвідомити, що найцінніше в світі — це інтелект. Саме завдяки йому здобувають перемоги у війнах та формують нові економічні можливості. Лише завдяки розуму можна протистояти популістам і шахраям, які роблять націю вразливою та менш освіченою.

Висновок: оптиміст - це не той, хто першим кричить ура, а той, хто до останнього не скаже пздць.