Чи є світ справедливим, чи він радше гібридний?
Лише через тиск на Росію та зменшення її військових можливостей можна забезпечити безпеку як України, так і всієї Європи. У цьому процесі Україні, Європі та США необхідно діяти у тісній співпраці.
Наразі триває новий етап "мирного" переговорного процесу щодо потенційного завершення війни в Україні, який триває вже більше тижня. Здається, ця тема стала ключовою не лише для українців, а й для всієї об'єднаної Європи та Сполучених Штатів. Проте чи призведе це до логічного та, головне, справедливого результату?
Учасники переговорів активно працюють над цим питанням, експерти аналізують ситуацію, а українці та європейці з надією чекають результатів. Переговори щодо відкоригованої версії "мирного плану", запропонованого США, продовжуються. Відомо, що за цей період угода зазнала значних змін і скоротилася з 28 до 19 пунктів, принаймні таку інформацію повідомляють новини.
Про те, що президент США Д.Трамп намагається якнайшвидше і за будь яку ціну зупинити війну РФ проти України говорять вже давно, він особисто робив такі заяви вже неодноразово, вказуючи конкретні терміни, яким не судилося збутися через відверте ігнорування та небажання Кремля. Як бачимо, новий "мирний план" досі залишається нечітким і піддається корекціям та змінам, очевидно, теж через бажання якомога швидше досягти бажаного "мирного" результату.
У Європі доволі різко відреагували на цей "мирний план", назвавши його списком бажань російського диктатора Путіна. Водночас реакція української влади була стриманою, зваженою та рішучою щодо готовності працювати далі. І це цілком зрозуміло, адже Україна як ніхто зацікавлена у встановлені миру, послідовно підтверджує готовність до переговорів та підтримує мирні зусилля Дональда Трампа, але відстоює на переговорах життєво важливі позиції для України та Європи. Мирні домовленості мають гарантувати неможливість нового вторгнення Росії в Україну та розв'язання ще більш руйнівної війни в Європі в майбутньому. Якщо теоретично все ж розглянути варіант, за якого Путін отримає окуповані українські землі, то це стане найстрашнішим провалом та ударом по міжнародному праву, в суть якого покладено принципи справедливості та поваги до суверенітету незалежних держав. Такий "компроміс" стане смертельною ін'єкцією для всіх інститутів правопорядку.
Схоже, що Сполучені Штати виходять з припущення, що конфлікт не закінчиться без угоди з Путіним, адже навіть досягнення припинення вогню на фронті без офіційного договору не зупинить російські напади на міста. Це може призвести до затяжної війни з непередбачуваними, але, безумовно, тяжкими наслідками для України та Європи. Відтак, очевидно, що американська сторона вважає, що Україна повинна йти на компроміси, активно підштовхуючи до цього. Проте, які саме компроміси будуть прийнятні, мають вирішувати лише українці. Україна вже майже чотири роки перебуває в стані боротьби з агресором, який, без сумніву, спровокував хаос у структурі післявоєнної європейської архітектури. Можна стверджувати, що напад Путіна на Україну є також атакою на міжнародний політичний та економічний порядок. Намагання швидко зупинити війну в Україні може відкрити "ящик Пандори" для всієї Європи та фактично загострити небезпечні тенденції у світовій політиці.
Чи підпише Путін угоду з урахуванням доопрацювань, що не йдуть йому на руку? Ймовірність цього, на думку експертів, залишається мізерною. Російські чиновники нижчих рангів, які отримали відредаговану версію угоди, вже назвали її нежиттєздатною. Офіційні заяви Кремля, швидше за все, будуть аналогічними. Тож бачимо, як російська влада продовжує демонструвати свою незацікавленість у будь-якому мирному врегулюванні війни з Україною, окрім повної капітуляції українського уряду та знищення української державності. Кремль налаштований і далі використовувати концепцію мирних планів чи перемовин лише у власних цілях, для того, щоб спонукати Захід тиснути на Україну щодо поступок територій чи суверенітету. Навряд чи Путін взагалі готовий до будь-яких поступок щодо закінчення війни проти України ні зараз, ні найближчим часом. Кремль передбачувано експлуатує ідею "справедливого миру", що насправді є лише інструментом затягування часу для перегрупування сил. Згадаємо, як у 2014-2015 роках росіяни використовувала Мінські домовленості як дипломатичне прикриття для підготовки нового етапу агресії. Що з цього вийшло ми бачимо і відчуваємо на собі впродовж пекельних років повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Водночас на противагу "мирним" ініціативам маємо системне масштабування російського терору, а чергова масована атака на Київ та інші українські регіони, що сталася в ніч проти 25 листопада, саме під час так званого "мирного" переговорного процесу, вкотре підтвердила криваву тенденцію: Росія була і залишається державою-терористкою. Російські військові злочинці вкотре атакували регіони та столицю України комбінованим ударом з застосуванням ракет та безпілотників, знову зруйновані житлові будинки і комплекси, офіси, магазини, торгові центри, вокзали та пасажирські потяги - об'єкти, які не мають жодного стосунку до військової справи. Очевидно, що Кремль далі прагне посилити соціальну напругу і протиснути так званий "поганий мир". Не будемо забувати сумну традицію, за якої Кремль посилює терор тоді, коли йдеться про мирні ініціативи. До того ж, цей безпрецедентний терор, спрямований не лише проти України, а й проти Європи. І сьогодні, коли Європа платить за свою оборону уже сама, вона має повне право бути учасником та розробником мирних планів по завершенню війни в Україні. Про це не варто забувати ні в Москві, ні у Вашингтоні. Україна ж зберігає суверенне право визначати власну долю, жодна країна, включно з США чи РФ, не можуть законно диктувати Україні умови миру, бо це вже буде не мир, а примус, що йде врозріз з інтересами України, Європи, демократичного світу. Українська позиція полягала і полягає в тому, що не може бути жодної альтернативи миру чи жодного заморожування війни чи будь-яких інших маніпуляцій, що згодом знову призведуть до чергового загострення чи початку нової агресії проти нашої країни.
Україна готова до встановлення миру, як ніхто інший, адже саме на її плечах лежить весь тягар війни та захист кордонів Європи від російської агресії. Проте, як стверджують експерти, умови, викладені в так званому "мирному плані", можуть призвести до ослаблення української армії та державності, що є одним із головних завдань Москви з самого початку конфлікту. Будь-які поступки не принесуть справжнього миру, а лише затягнуть агресію. Регулярні нічні напади на критичну інфраструктуру та цивільних мешканців усіх регіонів України свідчать про продуману тактику росіян, мета якої - дестабілізувати функціонування нашої держави і змусити її до поступок. У такому разі гібридна війна, що ведеться Росією, може привести до аналогічно гібридного миру. Лише тиск на Росію та зменшення її військового потенціалу забезпечать безпеку України та єдність Європи. У цьому контексті Україні, Європі та США необхідно діяти спільно, щоб не дати Москві зірвати переговори та втратити можливість досягнення справедливого миру.
