Ми можемо сподіватися на швидке зростання основних чинників, які сприятимуть перемозі України, – зазначив Кульпа.

По кому в першу чергу б'є війна з Іраном, в чому ризик виходу США із цієї війни, чи підвищує ескалація загрозу ударів РФ по східному флангу НАТО, чому Китай не зацікавлений у дестабілізації ЄС - свої думки щодо цього висловив політичний експерт, колишній член уряду Польщі, екссекретар польської делегації до парламентської асамблеї НАТО Пьотр Кульпа в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антіну Борковському в етері Еспресо та Slawa.TV

Як зазначали класики, вічність має запах нафти. Ситуація на Близькому Сході, разом із постійним загостренням конфліктів, суттєво позначається на економічній ситуації. Ми усвідомлюємо, що економіка є важливою частиною національної безпеки як України, так і Європейського Союзу, який є нашим ключовим партнером у цей складний час.

Якою мірою ситуація може ускладнитися, і які існують альтернативні рішення для стабілізації цін на бензин та інші ресурси? Російська сторона має намір скористатися цим. Можливо, американці також мають свої плани в цьому контексті. У будь-якому випадку, ми зіштовхуємося не лише з потенційним військовим конфліктом, а й із серйозним економічним спадом.

Те, що ми спостерігаємо, є, передусім, конфліктом, спрямованим проти союзників Сполучених Штатів. Справжніми жертвами цього протистояння стають саме ці союзники - країни Близького Сходу та Європи. Корені цієї війни лежать у глибоких геополітичних причинах. Це не просто війна Ізраїлю; в першу чергу, це конфлікт, в якому ключову роль відіграють США. Торік Трамп оголосив про тарифну війну, але зазнав поразки, потім програв у технологічній боротьбі. Коли Китай запровадив обмеження на рідкоземельні метали, Трамп був змушений звернутися до Китаю з проханням принаймні призупинити ці обмеження. Таким чином, рахунок у цій грі - 3:0 на користь Китаю.

Розпад Радянського Союзу, на який вплинули США, виявився інституційною війною, в якій Сполучені Штати зазнали поразки. Трампу був необхідний якийсь аргумент, або ж козир, як він сам це формулює, для переговорів із Сі Цзіньпінем, запланованих на 31 березня. Тож він вирішив розпочати військові дії проти Ірану.

Не випадково, що ми спостерігаємо зміни в іранській стратегії. Тепер Іран обрав тактику, спрямовану на завдання ударів по союзникам Америки. Це призводить до безвихідної ситуації, адже Трамп, прагнучи оголосити про перемогу у цій конфліктній ситуації, може бути змушений вдатися до знищення Ірану. Водночас, це також може включати атаки на Саудівську Аравію, Об'єднані Арабські Емірати, Бахрейн та Катар, які стануть відповіддю Ірану на агресію з боку США та Ізраїлю.

У результаті маємо ситуацію, коли на Близькому Сході залишається попіл і пісок, знищуються ресурси. Ормузька протока не має значення, тому що нічого буде возити. Якщо буде розбито станції опріснення води, буде демографічна катастрофа. Такою є найреальніша перспектива, яка може бути реалізована або конвенційними ударами, або ядерними ударами, яких вірогідність дуже зростає.

Трамп опинився в безвихідній ситуації. Він не може просто відступити і залишити цю конфліктну ситуацію, адже це призведе до того, що Іран отримає ядерну зброю.

Іран ніколи не мав наміру розробляти ядерну зброю; його стратегія базувалася на принципі хеджування. Країна створювала умови, які давали їй можливість загрожувати міжнародному співтовариству, демонструючи потенціал до виготовлення ядерної зброї, і таким чином отримувала певні вигоди. Проте ця тактика виявилася невдалою, і тепер, ймовірно, Іран зробить все можливе, щоб дістати ядерну арсенал. Це перше.

Друге: якби США пішли звідти, тоді всі союзники США залишаться під прицілом іранських дронів, іранських ракет. Далі - Ормуз перекритий. Далі - закінчилася система нафтодоларів. Тому що ніхто не буде продовжувати продавати нафту виключно за долари. Що бачимо з боку Ірану - це руйнування американської економіки.

У підсумку, ми опиняємося у ситуації, коли Трамп не має іншого вибору, окрім як продовжувати ескалацію до повного руйнування. Тому варто очікувати цін у межах 200-250, адже в найближчий час немає жодних обмежень. Це матиме серйозні наслідки, зокрема для десятків мільйонів людей, які можуть опинитися на межі голоду. Газ, що постачається з Катару, є критично важливим для виробництва добрив, а без них ми вже спостерігаємо негативні наслідки — зменшення обсягів сільського господарства та всі пов’язані з цим проблеми.

Це справді сумна ситуація. Важко навіть уявити, що могло б її змінити. Конфлікт, який спочатку планувався як коротка переможна кампанія, подібна до 12-денного протистояння минулого року, виявився набагато заплутанішим. Виявилося, що Іран отримує підтримку від Росії та Китаю.

Що можемо ще додати? Що найбільша проблема Трампа - це пояснити, чому Росія, яка допомагає вбивати американських солдатів, є союзником і миротворцем, а Україна, яка допомагає врятувати союзників, врятувати життя американських солдатів, піддається тиску, шантажу. Приїзд Віткоффа в Київ - це частина цього сценарію.

Хочу ще раз підкреслити: економічні труднощі для Європи - це не головне питання. Найважливіше те, що конфлікт на Близькому Сході збільшує ризик атак з боку Росії на східному фланзі НАТО. Чому так? Трамп, заявляючи, що союзники не справляються, і що він не має наміру їх захищати, фактично створює обґрунтування для відмови в підтримці. Це перший аспект.

По-друге, Трамп скасував санкції проти Росії і надав Путіну додаткові мільярди доларів для фінансування війни. Нафта все одно потрапила б на ринок, але тепер Росія має можливість торгувати з різними країнами і отримувати найкращі умови. Якби не атаки України на порти, Росія отримувала б надзвичайно високі прибутки.

По-третє, така ситуація - удари, наприклад, по інфраструктурі Європи - поставила б, по суті, непідготовлену Європу на коліна перед Трампом. І саме такий сценарій міг би ввести Трампа як переговірника коштом, скажімо, країн Центральної Європи та України. Адже першою умовою росіян була б заборона підтримки для України, заборона іноземних військ на території країн Центральної Європи, обмеження всілякі тощо. От те, на що міг би розраховувати Путін, а Трамп міг би отримувати вигоду через те, що відірвав би Росію від Китаю, так йому здається, і начебто підвищив рівень незалежності Росії від Китаю, тому що Росія отримала б зняття санкцій і багато інших моментів, на які Європа не хоче погодитись. Ось такий результат.

Якщо говорити про наш прекрасний демократичний острівець, про Європейський Союз і Україну, - ми намагаємось працювати синхронно. Ми розраховуємо на європейців, і європейці розраховують на нас, і спільно ми намагаємося вибудувати спільну стратегію безпеки і готовності діяти в силовий спосіб, якщо росіяни будуть намагатись атакувати Естонію, Литву, Латвію чи Польщу. Але є ще один момент - енергетичний. Ми розуміємо, що європейська економіка, попри спроби переходити в зелений формат, значною мірою, як ви відзначили, є залежною від нафти та газу.

Близький Схід, що охоплений конфліктами, ризикує перетворитися на вогняну точку, яка може втратити статус важливого постачальника енергії. У середньостроковій перспективі, якщо відбудеться серйозний економічний крах, які наслідки це призведе для Європейського Союзу, його окремих країн і України, яка залежить від постійної фінансової підтримки з боку Брюсселя?

Існує два ключових аспекти. Перший - це ситуація в Україні, другий - стосунки з Європою. Щодо першого аспекту, Європа не реагує так швидко, як це необхідно. З метою подолання кризи Німеччина має терміново поновити свою ядерну енергетику, але поки що цього не відбувається. Натомість країна знову звертається до вугілля, вважаючи, що криза буде нетривалою. Усі угоди з екологічними організаціями та інші перешкоди лише ускладнюють вжиття необхідних заходів. Проте можливостей для дій більш ніж достатньо. Європа має велику економічну потужність.

Безумовно, це стане серйозним ударом, призведе до банкрутств та інших труднощів. Але я вважаю, що наслідки не будуть такими критичними в порівнянні з тим, що станеться в інших регіонах. Підкреслюю, ця криза несе реальну загрозу голоду для десятків мільйонів людей, і це значно більш серйозна проблема.

Щодо ситуації в Україні, країна в умовах цієї кризи виявила потужний важіль підтримки у вигляді Близького Сходу. Візит президента Зеленського до Саудівської Аравії та інших держав, а також укладені угоди формують нову, незалежну від європейських ресурсів базу фінансової підтримки. Чому це важливо? Тому що ці угоди стосуються оборони від дронових атак в обмін на інвестиції в розвиток українського військово-промислового комплексу.

Я б сказав, що перспективи виглядають значно більш обнадійливими. Напевно, Трамп вже робив подібні заяви, вважаючи, що арабські держави повинні компенсувати витрати США на військові дії на Близькому Сході. Існує ймовірність, що він спробує скасувати всі борги США перед арабськими країнами, які складають 6 трильйонів доларів. Для порівняння, борг України становить лише 150 мільярдів, що є всього лише 2,5% від тих коштів, які, ймовірно, Трамп і так отримає в своїх переговорах.

Отже, існує потенціал для того, щоб, поки ці кошти ще не використані, скасувати, наприклад, борги України. Тут відкривається безліч можливостей. Однак те, що ми спостерігаємо зараз, це активізація України на Близькому Сході як найближчого партнера разом із Туреччиною. Я б охарактеризував це як трикутник, в якому зацікавлені в порятунку країн Близького Сходу – Туреччина, Пакистан і Україна. Україна має реальні ресурси та потужності. Це може стати основою стабільності, фінансування та підтримки, незалежною від Європи.

Слід усвідомити, що Європі належить пройти процес переосмислення. Саме в такому світлі ми зараз спостерігаємо за подіями. Європейські лідери не здатні приймати адекватні рішення, оскільки саме вони стали архітекторами кризи, в якій ми опинилися. Урсула фон дер Ляєн, яка займала посаду міністерки оборони Німеччини, фактично знищила німецькі збройні сили: з 16 бригад, що існували на початку її каденції, в живих залишилося лише 4 до її відставки. А пан Вебер, який нині активно обговорює питання енергетики та політики ЄС, ще зовсім недавно діяв у протилежному напрямку.

Виходить так, що сьогодні ми живемо в просторі, де реальна сила і безпека є ключовим фактором. Не економіка, а саме можливість захищати, щоб не забрали те, що є.

І з трьох центрів сили в Європі - Лондон, Париж, Київ, - два не є членами Європейського Союзу.

Перш ніж рухатися далі, необхідно переформувати структури таким чином, щоб максимально використати потенціал Європи в зрозумілих рамках. Ідеї, які висловив Вебер учора, а також пропозиції міністра закордонних справ Німеччини щодо перетворення Європейського Союзу на єдину країну з позбавленням окремих держав права вето, фактично зводять нанівець їхній суверенітет. Це підхід, який може призвести до краху Європейського Союзу, оскільки багато країн не готові відмовитися від своєї незалежності під тиском заяв і погроз з Брюсселя.

Нагадую, що, якби така система, яку хоче пан Вебер, була 24 лютого 2022 року, Польща не змогла б надати Україні свої резерви, для того щоб Україна могла захищатися, а змушена була б підтримувати "політику касок" - надати три чи п'ять тисяч касок. Насправді тут потрібна дискусія, потрібна підтримка.

Сьогодні Україна відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки як для європейських країн, так і для регіону Близького Сходу. Навіть той факт, що українські сили атакують узбережжя Балтійського та Чорного морів, не даючи Росії можливості отримувати додаткові доходи від експорту дорогих ресурсів, є суттєвим внеском у безпеку Європи. Адже фінансові можливості Путіна роблять його значно більш загрозливим для всіх, а особливо для європейських держав.

Існують побоювання, що в один момент Близький Схід не лише загориться, а може й вибухнути, і тоді Путін вийде зі своєю ініціативою. Коли наші військові знищують російську енергетичну інфраструктуру, зокрема нафтогазові об'єкти, вони діють проактивно.

Ви згадували про нафтодолари та суттєві загрози для цієї системи. Дійсно, якщо Сполучені Штати висунуть фінансовий ультиматум державам Близького Сходу, це може призвести до фінансової контрреволюції на глобальному рівні, наслідки якої можуть бути далеко не сприятливими для Бреттон-Вудської системи.

Що нас очікує в Центральній Європі, зокрема в Україні, Польщі, Литві, Латвії та Естонії? Якою може бути глибина цієї кризи? Ціни на паливо стрімко зростають і, ймовірно, продовжать зростати. Це, своєю чергою, позначиться на витратах на логістику, транспортуванні товарів, їх виробництві та інших аспектах. В результаті, ми можемо зіткнутися з потужним фінансовим штормом. Які його можливі наслідки в найкращому та найгіршому сценаріях?

Це матиме величезний вплив на економіку - інфляція, стагфляція та інші проблеми. Європа знайде виправдання, і, повторюю, вона витримає цей тиск. Не думаю, що це завадить підтримці України з боку як Близького Сходу, так і Європи. Адже вибір постане так: безпека чи економічні труднощі. На мою думку, пріоритетом залишиться безпека. І в цьому Путін не досягне своїх цілей.

Особливо враховуючи, що навряд чи він зможе відновити можливість експорту енергетичних ресурсів, яку він втратив через українські удари. Ситуація для російського бюджету є вкрай складною. В цілому, я б сказав, ситуація є достатньо нестабільною, навіть більшою мірою, ніж раніше. Ця криза, насамперед, може негативно вплинути на стабільність Росії. Чому так? Бо, з одного боку, існують великі очікування: ціни на нафту дуже високі. Однак фінансування в Росії відсутнє. У Путіна дійсно є ресурси, але він не бажає їх використовувати. На цьому фоні виникає розрив між реальністю та очікуваннями, що створює ситуацію, здатну призвести до революційних змін і дестабілізації в Росії.

Щодо відносин у Європі, бачимо, що деякі гравці намагаються використовувати цю кризу у своїх інтересах. Наприклад, провокації, які ініціює Орбан щодо Сербії, свідчать про глибоке втручання з боку ФСБ — ситуація настільки напружена, що її можна відчути на дотик. Це явище може охопити всю Європу. Безумовно, деякі партії, пов’язані з Трампом, спробують скористатися цим. Але оскільки Трамп наразі переживає складні часи, його підтримка може виявитися згубною для тих, кого він підтримує.

Отже, в основному ця ситуація не створює політичної загрози для європейського істеблішменту, а підтримка залишиться на високому рівні. Можна стверджувати, що для України картина виглядає досить оптимістично. З одного боку, ми спостерігаємо успіхи на фронті, де Україна здобуває перемоги, а удари, які завдає Росія, є вражаючими. Крім того, дрони, які виконують дипстрайки, завдають серйозних збитків інфраструктурі.

Спостерігаємо за формуванням нової стратегії, яка підтримує українську індустрію в країнах Близького Сходу, зокрема через дроноцентричні технології, що можуть стати основою безпеки для Європи. Як повідомляло агентство Reuters учора, нова система протиповітряної оборони для всього європейського континенту буде розроблена на базі українських технологій. Усі ці фактори сприяють становленню України як ключового центру в сфері безпеки. В цьому контексті ресурси для розвитку будуть, на мій погляд, практично безмежними.

Орбан або зазнає поразки, або підробить результати виборів, що призведе до його усунення від процесу прийняття рішень. В цілому, можна висловити справжній оптимізм і усвідомлення того, що ми опинилися в нових обставинах, де наші формальні партнери, такі як США, співпрацюють з нашими справжніми противниками.

А стримуючим чинником агресії Росії щодо Європи та України виступає Пекін. Китай не зацікавлений у тому, щоб Європа опинилася в залежності від Трампа, адже це могло б призвести до завершення цієї ситуації. Я вважаю, що з оптимізмом можемо очікувати на зустріч Трампа і Сі Цзіньпіна. Це може сприяти зупиненню війни Росії проти України без ризиків, що характерні для Близького Сходу, де ситуація дійсно критична і йдеться про повне знищення.

Існує суттєва загроза застосування військових дій стосовно країн Балтії. Перед Путіним стоять два шляхи. Перший передбачає спробу укладення глобальної угоди на прийнятних для цивілізованого світу, зокрема європейців та України, умовах. Можливо, Китай міг би надати підтримку в цьому процесі. Другий шлях полягає в ескалації конфлікту та загостренні ситуації. Які ви бачите можливі варіанти вирішення цієї складної ситуації?

Наразі гарантом стабільності в Європі виступає Китай. Китай не має наміру підтримувати агресивні дії Росії, які б загрожували Європі та змушували її шукати допомоги у США. В умовах, коли Трамп може з'явитися в ролі "рятівника", існує ризик, що він зможе запропонувати поступки, які б підривають наш суверенітет. Адже Трамп вже продемонстрував готовність до торгівлі суверенітетом не лише України, але й країн Балтії та Польщі. Таким чином, Китай стає стримуючим фактором. Трамп фактично заохочує Путіна до агресивних дій проти Європи, адже всі його кроки спрямовані саме в цьому напрямку.

Путін остерігається вступати в конфлікт, усвідомлюючи, що це може стати пасткою, що призведе до швидшого падіння його влади. Вважаю, що на даний момент усі очікують на рішення по Близькому Сходу: якщо Трамп ухвалить рішення про використання ядерної зброї, це суттєво підвищить ризики і можливості для російських атак на Європу.

В умовах нинішньої ескалації важливими стануть переговори між Трампом та Сі Цзіньпінем. Росія не здатна вести війну без підтримки Китаю, і сьогодні вона фактично виступає лише як сировинний постачальник, чия залежність від Китаю зростатиме. Після руйнівних подій на Близькому Сході, внаслідок яких цей регіон втратив статус основного постачальника енергоресурсів, Росія стане критично важливим ресурсом для Китаю, необхідним для стабільності його економіки. Китай не бажає, щоб Європа стала підконтрольною США, усвідомлюючи, що Трамп може застосувати різноманітні заходи, такі як тарифи, щоб примусити Європу діяти в інтересах США. Тому я вважаю, що конфлікт буде завершено на умовах, прийнятних для України.

Не буде жодних компромісів щодо територій, і Путін змушений буде визнати, що перемога України є беззаперечною, як на бойовому фронті, так і в промислових потужностях. Очікуємо швидкого зростання ключових чинників, які сприяють успіху. Перш за все, ми вже спостерігаємо, що Україна виробляє значно більше ударних дронів і дальнобійних ракет, ніж Росія.

По-друге, бачимо програми крилатих ракет: Україна виробляє практично стільки, скільки Росія і США разом, - ідеться про "Фламінго". Далі бачимо балістичні ракети, які з'явилися і яких масштабування забезпечить також перевагу ескалаційну, тому що з балістикою можна досягати цілей, які роблять Росії боляче. Їм не болить, що Україна в стані бити по цілях у провінції Росії. Удари по Москві, удари по Петербургу будуть змінювати цю картину і підвищуватимуть рівень ризику для Путіна.

Станом на сьогодні, підкреслюю, Україна здійснила значний прогрес. Візит президента до Близького Сходу суттєво зміцнив, в першу чергу, фінансові можливості, необхідні для розширення виробництва військової продукції.

Ця продукція матиме попит по всій планеті, немає тут зараз обмежень. І ця революція змінює розподіл сил, тому що показує, що не тільки Росія не в стані впоратися з Україною, але і США - з Іраном. Змінюється співвідношення між країнами середнього розміру і наддержавами.

Ви описали ситуацію, яку можна зрозуміти так: світ або вступає у третю світову війну з надією (чи безнадійністю), або ж досягається певна угода. На даний момент ми спостерігаємо надзвичайно високий рівень агресії з боку Росії, ворог продовжує готуватися до атак на українські міста.

У той же час Сполучені Штати висловлюють закиди на адресу європейських країн – членів НАТО. Трамп стверджує, і, можливо, це має підстави: чому ви не стали на мій бік у боротьбі проти Ірану? Можливо, це лише привод для ослаблення військової співпраці між Європою та Америкою в рамках НАТО. У будь-якому випадку, порятунок потопаючих залежить від їхніх власних дій.

Таким чином, держави Центральної та Північної Європи, які можуть опинитися під загрозою російської агресії, повинні вжити превентивних заходів, укладаючи двосторонні угоди: угоди між Україною та Польщею, Україною та Литвою, Польщею та Естонією та інші. Чи вбачаєте ви в цьому потенціал?

Це питання має значно ширший контекст. Я б зазначив, що те, що ми спостерігаємо зараз і, ймовірно, будемо спостерігати в майбутньому, — це посилення співпраці між країнами, які стикаються зі спільними ризиками. Канада, як політичний актор, почне активніше наближатися до Європи. Скандинавські країни, Данія, Гренландія також мають свої виклики у сфері безпеки, подібно до балтійських держав, Польщі, України та Румунії. Я називаю це явище "трансмаріум" — ці нації мають спільні загрози з боку Росії та США. Виникають умови, в яких така глибока співпраця стає критично важливою. Наприклад, Канада та Данія не мають засобів, які б могли діяти незалежно від Сполучених Штатів, адже у них немає власних ракет, здатних захистити їх у разі необхідності. Тому в цьому контексті українські технології можуть відігравати ключову роль.

Аналогічна ситуація спостерігається і в країнах Центральної Європи. Тут підтримка з боку України є важливою для оперативної адаптації цих держав до викликів, пов'язаних з дроновою війною, і це відрізняється від підходів, які ми бачимо на Близькому Сході. Це, по суті, стає ключем до їхнього виживання. Я вважаю, що Велика Британія відіграє центральну роль, а зв'язок з Канадою слугує важливим елементом ядерного стримування. Таким чином, формується досить міцний і інтегрований альянс, який може функціонувати всередині, не порушуючи формального статусу Європейського Союзу чи НАТО.

Дійсно, ми можемо сподіватися лише на тих, хто готовий розділити з нами ризики. Багато країн не проти того, щоб Росія трансформувалася в десять окремих незалежних держав. Це відрізняє їх від інших націй, які мають інтерес у збереженні цілісності РФ. Я переконаний, що ця війна може завершитися справжньою перемогою лише тоді, коли Росія стане, принаймні, десятьма незалежними державами. В іншому випадку це буде загрозою для всіх сусідів, адже впродовж своєї історії вона була тюрмою для народів, колонією Москви та постійною загрозою для оточуючих.