На Заході намагаються представити капітуляцію як прояв "політичного реалізму", але цьому слід покласти край.

старший науковий співробітник Центру стратегії та безпеки ім. Скоукрофта при Атлантичній раді США

Я втратив будь-яке бажання продовжувати читати безкінечні припущення в американських та європейських медіа щодо того, що може або не може бути необхідним для того, щоб змусити росіян сісти за стіл перемовин.

Скільки ще разів треба наголошувати, що Путін не має наміру шукати перемир'я чи укладати мирну угоду для завершення війни з Україною?

Ще раз, будь ласка, зрозумійте: поки Путін сприймає Захід як слабкий і роз'єднаний та вважає, що Захід боїться ризикувати й рішуче йому протистояти, він продовжуватиме нарощувати тиск і знущатися - до останньої можливості.

А як щодо етичних принципів і моральної ясності, про які Захід згадує щодня?

Скільки ще разів ми будемо видавати умиротворення агресора та капітуляцію за "політичний реалізм"?

Коли ж ми усвідомимо, що те, що Путін характеризує як "розширення НАТО на схід", насправді є прагненням колишніх російських територій рухатися на захід, щоби здобути свободу від російського імперського контролю та багаторічного гноблення?

Коли ми, нарешті, зрозуміємо, що Москва має стільки ж підстав контролювати український народ, скільки і для придушення народів у своїй так званій "Російській Федерації", котра, на переконання Путіна, є тільки тимчасовим рішенням на місці колишнього Радянського Союзу? Чи свобода, яку ми вважаємо цінністю, вже не є загальним принципом?

Коли ми знову введемо у дискусію у Вашингтоні та інших західноєвропейських столицях справжні експертні знання щодо Росії?

Прислухайтеся до думок фінів, балтійців, поляків і румунів. Вони мають уявлення про справжню Росію, а не ту, яку малюють Достоєвський, Чехов чи російський балет.

Будь ласка, нарешті почніть вже вчитися...