Встановлено зв'язок для переговорів з російським омбудсменом, щоб дізнатися про ситуацію українців на території держави-агресора та в тимчасово окупованих районах. Це ініціатива Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповіді на запитання, що надійшли від агентства "Інтерфакс-Україна", були підготовлені у письмовому вигляді.

Текст: Марія Ступак

Чи відчули ви спрощення процедури після початку перемовин у Саудівській Аравії?

Протягом 2024 року завдяки підтримці Координаційного штабу з питань обміну військовополоненими, державні органи влади змогли здійснити 11 обмінів. У результаті цих заходів додому повернулися 1358 військовослужбовців та цивільних осіб, які були незаконно утримувані. Під час кожного з обмінів на місці працюють представники Секретаріату Уповноваженого, які документують стан, у якому наші захисники повертаються, проводять опитування та збирають свідчення про умови їхнього утримання та поводження з ними. Ці дії спрямовані на виявлення можливих порушень норм міжнародного гуманітарного права (МГП) з боку Росії щодо українських військовополонених та цивільних громадян.

Водночас, процес повернення військовополонених відбувається в умовах дискредитації зусиль України та західних партнерів у цьому напрямі. Систематично відкидається можливість обміну у форматі "всіх на всіх", гальмується діалог щодо репатріації найуразливіших категорій військовополонених. За таких обставин керівництво України наразі особливу увагу приділяє питанню репатріації або інтернування в нейтральну країну тяжкохворих і тяжкопоранених військовополонених, жінок, позбавлених свободи, та військовополонених, які тривалий час перебувають у полоні. Процес повернення цивільних є значно складнішим через позицію кремля, який не визнає факт незаконного утримування значної кількості українців у місцях позбавлення волі на підконтрольних рф територіях й відповідно не надає інформації про кількість, місця та умови утримання.

Ключовим є впровадження механізмів, які змушують агресора дотримуватись норм міжнародного гуманітарного права, шляхом використання політико-дипломатичних, економічних та санкційних інструментів. Модель обміну "всіх на всіх" є єдиним справедливим і гуманним форматом, що відповідає міжнародному праву. На відміну від цивілізованих держав, рф діє за "правилами терористів", захоплюючи військових і цивільних у заручники, чинячи шантаж і порушуючи будь-які угоди.

Україна цілком підготовлена до здійснення обміну "всіх на всіх" і потребує міжнародної підтримки для ефективного виконання своїх зобов'язань міжнародними гуманітарними організаціями на території Російської Федерації.

Якою є комунікація особисто з Москальковою?

Офіс Омбудсмана вживає всіх можливих заходів щодо встановлення долі громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій рф території України та в рф. Нами налагоджено канал перемовин з російською стороною - Уповноваженою з прав людини в рф Тетяною Москальковою та досягнуто домовленостей з питань обміну інформацією про таких осіб.

Варто підкреслити, що нині це єдиний функціонуючий гуманітарний канал для ведення переговорів з російською федерацією. Ця можливість стала основою для реалізації численних проектів обміну інформацією, як стосовно цивільних осіб України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та в рф, так і щодо військовополонених. Це включає відвідування військових у місцях утримання за нашими запитами, обмін листами, передачу посилок, а також спільний моніторинг стану здоров’я зазначених осіб в обох країнах. Також важливим аспектом є повернення цивільних громадян відповідно до Женевської конвенції, що захищає цивільне населення під час збройних конфліктів, зокрема у контексті возз'єднання сімей.

Тривають переговори з російським Омбудсманом за участю делегацій МКЧХ як в Україні, так і в Росії. Основна мета цих контактів — обговорення шляхів поліпшення умов утримання українських військовополонених, їх репатріації, а також забезпечення доступу уповноважених представників МКЧХ до всіх місць, де перебувають українські громадяни.

З метою реалізації права військовополонених на зв'язок із зовнішнім світом відповідно до норм, що містяться у Розділі Ѵ ЖК ІІІ, упродовж 2024 року в рамках гуманітарних проєктів між омбудсманами України та рф здійснено взаємний обмін 1000 листів від військовополонених та 1500 листів від родичів до полонених. Наприкінці року омбудсманами був здійснений обмін посилками з теплими речами для військовополонених обох сторін.

Також діяльність нашої інституції спрямовується на реалізацію норм ЖК-ІІІ, пов'язаних з безпосередньою репатріацією полонених та госпіталізацією в нейтральній країні, зокрема в частині сприяння у поверненні на Батьківщину тяжко поранених, тяжко хворих військовополонених, полонених військовослужбовців, які тривалий час перебувають у полоні.

Проте варто підкреслити, що нездатність Росії визнати факти незаконного затримання цивільних осіб, брак ефективного діалогу, зрив переговорів щодо їх повернення, провокаційні дії та систематичні порушення прав людини вимагають від нас пошуку нових методів впливу на агресора, аби зупинити злочини проти українського народу.

Яким чином можна дізнатися про своїх родичів, які знаходяться на території Російської Федерації або тимчасово окупованих територіях України?

Згідно з нормами Закону України "Про захист персональних даних", для надсилання відповідного листа необхідно долучити документи, що підтверджують родинні зв'язки, а також надати згоду на обробку особистих даних. Час відповіді на такий запит залежить виключно від російської сторони. Важливо зазначити, що вона не завжди надає повну інформацію про ув'язнених або вжиті заходи.

Чи контактуєте з білорусами, які також залучені до вивезення наших людей?

Ми взаємодіємо лише з чинним Посольством України, розташованим у Республіці Білорусь (у разі потреби). Наприклад, це стосується надання допомоги в отриманні необхідних документів, які дають змогу громадянам перетинати кордон і в'їжджати на територію України відповідно до чинних норм законодавства.

Серед іншого, комунікація на території РБ в частині належної організації повернення цивільних осіб, які переміщуються з ТОТ та території рф ведеться через Делегацію МКЧХ в Україні (наприклад, в частині надання тимчасового місця проживання до моменту отримання ними необхідних документів для повернення на підконтрольну територію України).

Як відомо, деяких полонених обмінюють досить швидко, деякі ж проводять у полоні роки. На це, зокрема, впливає кримінальне переслідування з боку рф за вигадані злочини та їхнє небажання повертати таких людей. Як Україна домагається повернення таких людей?

На думку багатьох експертів, залучених до переговорного процесу, російська сторона використовує різноманітні маневри для того, щоб отримати назад певні категорії своїх військових, намагаючись при цьому максимально зменшити кількість повернених українських бійців. Зокрема, вони штучно збільшують обмінний фонд за рахунок цивільних осіб, яких, згідно з законодавством, мали б звільнити без обміну. Росія часто "не доставляє" тих, з ким попередньо були досягнуті домовленості, або ж замість них надає інших полонених. Крім того, російська сторона неодноразово порушувала угоди в інших питаннях, зокрема, стосовно повернення жінок-військовослужбовиць.

В Україні однаково ставляться до всіх захисників, які потрапили в полон, і країна активно займається їх поверненням.

На сьогоднішній день єдиним державним органом, що відповідає за передачу військовополонених противника та звільнення захисників України, які опинилися в полоні у держави-агресора, є Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Цей штаб був створений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 257 "Про утворення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими".

Повернення наших співгромадян також реалізується за допомогою міжнародної підтримки, зокрема завдяки дипломатичним зусиллям Об'єднаних Арабських Еміратів та Туреччини. Цей процес підкріплюється активним розповсюдженням інформації на міжнародних форумах про порушення міжнародного гуманітарного права, які здійснює рф.

Протягом 2024 року до Уповноваженого надійшло більше 2,5 тисячі запитів від родичів військовополонених, які зверталися з проханнями про допомогу у визначенні місцезнаходження та поверненні військовослужбовців, а також отриманню роз'яснень щодо механізмів реалізації прав членів їхніх сімей.

Уряд Російської Федерації використовує судову систему для спроби узаконення своїх військових злочинів, подаючи українських захисників як "терористів" або "найманців". Представники російських судів ухвалюють рішення, які йдуть врозріз із основами права та правовою логікою, перетворюючи судочинство на засіб пропаганди, шантажу та залякування.

Одним із прикладів є сфальсифіковані кримінальні справи проти захисників Маріуполя, які є діючими військовими Збройних сил та Національної гвардії України. Їх звинувачують в "організації діяльності та участі в терористичній організації" або ж у "поваленні конституційного ладу", позбавляючи можливості на захист та дотримання прав, що належать до статусу полонених комбатантів.

Попри положення статей 13 та 99 Житлового кодексу III, а також статті 75 Першого Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, представники слідчих органів РФ регулярно застосовують тортури та психологічний тиск до українських військовослужбовців. Це робиться з метою примусити їх свідчити проти себе та визнавати свою провину у вчинках, у яких їх звинувачують. Методи захисту мають лише формальний характер, а упередженість суддів проявляється, зокрема, у ігноруванні доказів, наданих обвинуваченими, а також у застосуванні максимальних покарань під час винесення вироків.

В Україні державні установи разом із Секретаріатом Уповноваженого активно займаються розробкою та впровадженням механізмів для повернення і захисту прав військовополонених, засуджених Російською Федерацією. З 2022 року завдяки спільним зусиллям вдалося звільнити більше ніж 100 осіб, які перебували під слідством та отримали вироки в рф.

Яка тепер ситуація з репатріацією українських дітей, які були депортовані?

Ситуація з поверненням дітей залишається надзвичайно складною. Росія навмисно затягує процес, створюючи політичні та бюрократичні бар'єри, і повністю ігнорує міжнародне право. Відсутність гуманітарних коридорів робить неможливим організоване повернення дітей на підконтрольну територію України. Саме тому Україна активно працює над дипломатичними та переговорними механізмами, щоб забезпечити ефективне повернення кожної дитини.

За ініціативою Президента України в 2023 році був розроблений український План дій "Bring Kids Back UA". Цей план об'єднує зусилля всіх державних структур України, іноземних урядів, міжнародних установ та неурядових організацій, щоб повернути українських дітей, які були насильно переміщені або депортовані.

Кожен випадок повернення дитини на територію України аналізується окремо. На даний момент відсутній універсальний алгоритм, який міг би врахувати всі можливі ситуації, з якими можуть зіткнутися сім'ї. Проте кожне звернення щодо повернення дитини оцінюється з урахуванням принципу забезпечення її найкращих інтересів. Наразі, завдяки зусиллям Уповноваженого з тимчасово окупованих територій України, вдалося повернути 147 дітей з рф.

У процесах возз'єднання дітей з їхніми родинами важливу роль відіграє Держава Катар, яка активно виступає в якості посередника. У рамках гуманітарної та посередницької діяльності з цією країною були розроблені ефективні рішення для вирішення цього складного завдання. На сьогоднішній день завдяки її посередництву вдалося повернути 67 дітей.

Яким чином триває процес повернення цивільних осіб з полону? Чи можете вказати, скільки людей вже повернуто?

Питання звільнення цивільних наразі найскладніше та найпроблематичніше, оскільки згідно з міжнародним гуманітарним правом вони не є комбатантами, а є затримані/ув'язнені (тому для цивільних не передбачена процедура обміну). З погляду рф, такі особи лише відбувають покарання, та не бажають вести перемовини щодо їх повернення. Вони розуміють, що кожен звільнений цивільний - це свідок того, як росія порушує міжнародні норми.

Кремль відмовляється визнавати наявність великої кількості українців, які незаконно утримуються в місцях позбавлення волі на територіях, що контролюються Росією, і, відповідно, не надає жодних відомостей щодо їхньої кількості, місцезнаходження та умов утримання. Процес звільнення цивільних осіб відбувається дуже повільно і безладно, Росія перешкоджає поверненню цих людей та використовує їх як інструмент політичного тиску.

У рамках реалізації четвертого пункту Формули Миру розпочато роботу Міжнародної платформи, метою якої є звільнення незаконно утримуваних цивільних осіб з рф. До цієї ініціативи приєдналися понад 50 країн та міжнародних організацій. Відбулося рекордне засідання Робочої групи з 4 пункту, яке зібрало більше 60 учасників з різних куточків світу, об'єднаних спільною метою повернення українців. Серед учасників – представники ОБСЄ, МКЧХ, Ради Європи, Представництва ЄС в Україні та Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

На систематичній основі щодо питання повернення цивільних осіб проводяться зустрічі Уповноваженого з представниками міжнародних, гуманітарних організацій, а також представниками інших держав, зокрема Омбудсманом Туреччини, представниками Катару.

На пропозицію Уповноваженого, що входить до складу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, була заснована Робоча група, що займається захистом прав і свобод цивільних осіб. Ця група фокусується на підтримці тих, хто став жертвою збройної агресії з боку російської федерації, а також на родинах зниклих безвісти внаслідок військових дій, конфліктів і тимчасової окупації українських територій.

Робоча група створена для розробки, координації та виконання заходів, спрямованих на звільнення і повернення цивільних осіб, які втратили свободу через збройну агресію Російської Федерації. Вона також буде підтримувати діяльність, пов'язану з поверненням депортованих державою-агресором громадян та пошуком осіб, які зникли безвісти.

Водночас слід зазначити, російська федерація не придає значення міжнародним нормам та правам людини. Вони не лише ігнорують усі існуючі зобов'язання, а й активно порушують міжнародні угоди та резолюції. І хоча міжнародне співтовариство намагається здійснювати тиск через дипломатичні канали, судові інстанції та гуманітарні ініціативи, росія постійно демонструє байдужість до цих зусиль. Позиція Кремля полягає в тому, щоб відверто ігнорувати міжнародні стандарти та продовжувати свої дії, не зважаючи на осуд та санкції. Таким чином, навіть зусилля третіх країн чи міжнародних організацій часто стикаються з непоступливістю росії, що ускладнює ефективну боротьбу за звільнення цивільних заручників.

Як ви нині оцінюєте співпрацю з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ)?

Комітет має потужний мандат, зумовлений Женевськими конвенціями 1949 року, додатковими протоколами, а також статутом організації. Це дозволяє вирішувати широкий спектр гуманітарних питань, зокрема, забезпечувати допомогу та захист людям, які постраждали внаслідок збройних конфліктів.

У рамках міжнародного збройного конфлікту Міжнародний комітет Червоного Хреста має повноваження діяти з метою захисту військовополонених і покращення їх умов. Однак на території Російської Федерації ця організація не проявляє належної активності у виконанні свого мандату, аргументуючи це відсутністю згоди з боку російської влади на проведення візитів та своїм нейтральним статусом.

Ігнорування МКЧХ фактів порушення міжнародного гуманітарного права з боку рф надає агресорові можливості для маніпуляцій і сприяє виникненню нових злочинів.

Згідно з Доповіддю Генерального Секретаря ООН на тему "Діти та збройні конфлікти", було зафіксовано 44 інциденти, коли російські збройні сили та їхні союзні групи відмовляли у гуманітарному доступі (пункт 328, 03.06.2024).

Ненадання міжнародним організаціям (серед яких ОБСЄ, ООН і МКЧХ) можливості доступу як до військовополонених, так і до незаконно затриманих цивільних осіб створює умови для приховування злочинів, вчинених Росією, і може сприяти їх подальшому здійсненню.

У цьому контексті залишається актуальним питання щодо ефективності виконання мандатів міжнародними гуманітарними організаціями, зокрема МКЧХ.

Чи має російська сторона якусь офіційну позицію щодо численних відео зі знущаннями та стратами українських військових? Чи комунікуєте з ними на цю тему?

Дії російських військових, які розстрілюють беззбройних українських солдатів, є серйозним порушенням Женевських конвенцій щодо поводження з військовополоненими та міжнародного гуманітарного права. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звертає увагу міжнародних організацій, таких як Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) та Організація Об'єднаних Націй (ООН), на ці факти. Ці організації повинні зафіксувати ці злочини. Важливо підкреслити, що подібні розстріли не є поодинокими випадками, а є частиною системної політики Російської Федерації, яка підтримується на найвищому рівні. Тому необхідно не лише зареєструвати такі інциденти, а й провести детальне розслідування та забезпечити покарання винних.

Як ви уявляєте собі механізм покарання агресора після завершення війни?

Масові жертви серед цивільних людей внаслідок російського збройного нападу на Україну стали причиною активного обговорення питання необхідності розслідування воєнних злочинів й започаткування судових процесів над російськими представниками військово-політичного керівництва, військовими та пропагандистами, яких обґрунтовано підозрюють у причетності до них.

Україна активно взаємодіє з Міжнародним кримінальним судом, що є надзвичайно важливим кроком для країни, адже це дозволяє відповідати національному кримінальному законодавству на виклики, пов'язані з збройним конфліктом. 21 серпня 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та відповідні зміни, запропоновані Президентом Володимиром Зеленським. Цей документ отримав підтримку 281 депутата.

Ключовим етапом у боротьбі з агресією держави-агресора та забезпечення стабільності глобальної і європейської системи безпеки є об'єднання усіх цивілізованих націй світу для кримінального переслідування Російської Федерації за її агресивні дії. Це передбачає створення міжнародного спеціалізованого трибуналу та притягнення до відповідальності військово-політичного керівництва рф.

Після зустрічі, що відбулася у лютому цього року в Брюсселі, Коаліція країн, яка займається створенням Спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії, змогла досягти важливих кроків у справі притягнення до відповідальності винних у агресії проти України.

Відомі юридичні фахівці з Єврокомісії, Європейської служби зовнішніх дій, Ради Європи, а також представники України та 37 країн розробили правові основи для створення Спеціального трибуналу, який займатиметься розглядом злочинів агресії проти України. Учасники також презентували ключові аспекти "проєкту Статуту Шумана", основного правового документа, що визначатиме діяльність цього трибуналу.

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію, що стосується безперервної агресивної війни Росії проти України. У документі підкреслюється термінова потреба в забезпеченні відповідальності за серйозні порушення міжнародного права, включаючи акт агресії та спроби геноциду проти українського народу. ПАРЄ також відзначила завершення підготовки необхідних юридичних матеріалів для утворення Спеціального трибуналу, який має займатися розглядом злочинів агресії в рамках Ради Європи, і закликала всі держави та партнерів, що беруть участь у Основній групі, досягти остаточної політичної угоди щодо документів, які будуть розглянуті Комітетом міністрів.

Щодо компенсації за шкоду, спричинену агресією, Асамблея привітала початок офіційних переговорів щодо комісії з міжнародних претензій і закликала всі держави-члени підтримати варіант відкритої конвенції Ради Європи для її створення.

Також слід підкреслити, що самостійне вирішення всього комплексу проблем, пов'язаних із воєнними злочинами є вкрай складною для України задачею. Відтак для української влади є дуже важливою міжнародна підтримка в розслідуванні та переслідуванні будь-яких міжнародних злочинів, вчинених у ході російського вторгнення в Україну, а також застосування різних систем юрисдикції, і особливо в країнах, де зараз перебувають жертви та біженці з України.

Мова йде про реалізацію принципу універсальної юрисдикції, який сприятиме об'єднанню міжнародних зусиль у боротьбі зі злочинцями, дії яких становлять загрозу для всіх країн, незалежно від їхньої національної приналежності та місця вчинення правопорушення.

Чи вважаєте ви, що припинення фінансування розслідувань з боку США може негативно вплинути на ефективність документування воєнних злочинів, вчинених Росією?

Усі злочини, скоєні агресором, є свідченням геноциду українського народу. Намір та реалізація дій, спрямованих на винищення національних, етнічних, расових або релігійних спільнот, відповідають міжнародному визначенню геноциду. Забезпечення неминучості покарання за ці злочини є надзвичайно важливим і складним завданням.

Відсутність ефективної міжнародно-правової реакції на злочини держави-агресора на четвертому році повномасштабного вторгнення призвела до того, що світ фактично приймає норми так званих "Московських конвенцій", що стосуються українців. Це включає позасудові страти, насильницькі зникнення, тортури, жахливі умови утримання ув’язнених, незаконне кримінальне переслідування, суди над військовополоненими, депортацію та незаконне переміщення, примусовий призов військовополонених та цивільних осіб на тимчасово окуповані території, відмову в медичній допомозі та інші порушення норм міжнародного гуманітарного права щодо захищених категорій осіб. Ця інформація була зібрана в рамках ініціативи, в яку входять Асоціація родин захисників Азовсталі, Banda Agency, Медійна ініціатива за права людини та КШППВ, заснована на свідченнях звільнених військовополонених.

Величезний масштаб і систематичність вчинення воєнних злочинів агресором підтверджуються даними Офісу Генерального прокурора: на грудень 2024 року українські правоохоронні органи зареєстрували більше 146 тисяч кримінальних справ, які відповідають ознакам злочинів, передбачених статтею 438 Кримінального кодексу України ("Воєнні злочини").

Згідно з даними, оприлюдненими Офісом Генерального прокурора, з 24 лютого 2022 року до 15 грудня 2024 року правоохоронці зафіксували більше 1720 випадків кримінальних злочинів, пов'язаних з катуваннями або жорстоким ставленням.

Українські та міжнародні фахівці розслідують воєнні злочини росіян в Україні з перших днів повномасштабного вторгнення, що стало поштовхом до низки міжнародно-правових процесів, серед яких ордери МКС на арешт російських високопосадовців, зокрема президента рф.

Світ можна побудувати тільки на принципах верховенства права і справедливості. Ключовим елементом справедливості є забезпечення відповідальності тих, хто вчинив найгірші міжнародні злочини, особливо під час війни. Важливо, щоб цей процес притягнення до відповідальності був незалежним, об'єктивним та неупередженим.

У вищезгаданій резолюції ПАРЄ висловила свою підтримку численним наявним механізмам відповідальності, серед яких є Міжнародний кримінальний суд та прокуратура України. Асамблея акцентувала увагу на тому, що жодні поточні чи майбутні мирні переговори не повинні загрожувати принципам відповідальності, і що мир має бути справедливим, ґрунтуючись на основах міжнародного права.

У світлі наведеного варто підкреслити, що успішність фіксації воєнних злочинів Російської Федерації, а також можливості реалізації механізмів відповідальності (такі як Міжнародний кримінальний суд чи Спеціальний трибунал) безпосередньо залежать від обсягу та типу міжнародно-правової підтримки, яку надають західні партнери.

Як часто ви отримуєте скарги про прояви насилля і булінгу у навчальних закладах? Які, на вашу думку, заходи можна вжити для їхнього попередження?

Щодня до Секретаріату Уповноваженого надходять звернення, що стосуються порушення прав дітей на повагу та гідне ставлення в освітніх установах.

На кінець 2024 року Уповноважений отримав 123 звернення, що є майже тричі більшим показником у порівнянні з 2023 роком. З урахуванням зростання кількості скарг на цькування, жорстоке поводження та різні форми насильства в освітніх установах, Уповноважений ініціював направлення листів до регіональних органів, Міністерства освіти та науки України, а також Національної поліції. Мета цих звернень полягала в аналізі статистичних даних про дітей, які стали жертвами булінгу, випадки, що були зафіксовані поліцією, та ситуації, в яких кривдників було притягнуто до юридичної відповідальності.

Для попередження таких випадків необхідно для учасників освітнього процесу проводити більше просвітницьких заходів, наголошувати на відповідальності за вчинення булінгу, а також визначити установу, яка буде контролювати дотримання суб'єктами реагування на випадки булінгу вимог Порядку реагування на випадки булінгу (цькування).

Яка кількість випадків примусового відбору дітей у українських біженців за кордоном спостерігається на сьогодні? Яку допомогу ви пропонуєте родинам, які потрапили в таку ситуацію? Чи були вже випадки, коли сім'я виконала всі вимоги, і діти повернулися додому?

Для захисту прав та інтересів дітей, відібраних за кордоном, Уповноважений за кожним зверненням щодо відібрання дитини за кордоном: направляє листи до дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном для сприяння поверненню дитини її законним представникам, опікунам та/або особам, які їх замінюють;

* направляє звернення до Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужби) з метою покращення взаємодії між батьками та консульськими органами;

* надає українським громадянам інформацію щодо їхніх прав та процедури повернення дитини в країнах Європейського Союзу;

* налагоджує комунікації з міжнародними та громадськими організаціями за кордоном щодо створення та реалізації алгоритму з отримання громадянами України безоплатної правової допомоги.

Серед ключових завдань Національної соціальної служби України є реалізація державної політики щодо контролю за дотриманням прав дітей, а також забезпечення координації виконання положень Конвенції ООН про права дитини та інших міжнародних угод, які ратифіковані Україною. Додатково, відповідно до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво в питаннях батьківської відповідальності та захисту дітей у випадку зміни їх звичайного місця проживання на іншу договірну державу, Національна соціальна сервісна служба України виконує функції центрального органу, відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей" (зі змінами).

Яка актуальна ситуація з вихованцями Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, які були евакуйовані до Німеччини на початку повномасштабної агресії? Раніше надходила інформація про те, що діти знаходяться під контролем німецької влади, і представники вашої організації не мають змоги з ними зустрітися.

Із відповідей Національної соціальної сервісної служби, Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації, у м. Вупперталь, Федеративної Республіки Німеччина продовжують перебувати 29 дітей-вихованців Центру соціально-психологічної реабілітації дітей No 1 служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Центру).

Водночас згідно з інформацією служби у справах дітей відомо місце розташування усіх дітей-вихованців Центру. Діти розміщені у різних локаціях. Посадові особи консульських установ безпосереднього доступу до дітей не мають. Доступ посадовим особам консульських служб надається щодо кожної дитини окремо у випадку підтвердження працівниками консульських установ такої необхідності.

Також Національна соціальна сервісна служба України повідомила, що через різницю у розумінні міжнародного законодавства щодо законного представництва дітей-вихованців Центру процес паспортизації дітей ускладнений. Окрім зазначеного, через відсутність доступу української сторони до дітей- вихованців Центру, забезпечення права дітей на зростання в сімейному оточенні унеможливлене, адже встановлення контакту дітей з потенційними кандидатами в усиновлювачі не відбувається.

Яким чином здійснюється взаємодія з національними омбудсменами у випадках, коли йдеться про порушення прав українських громадян за межами країни?

Україна, як незалежна держава, зобов'язана активно діяти в питаннях захисту прав своїх громадян, які перебувають за межами її кордонів. Важливим аспектом є забезпечення ефективної комунікації та моніторингу правового статусу українців у різних країнах. Цей обов'язок є невід'ємною частиною функціонування держави. Однак, ситуація ускладнюється через різноманітність законодавств країн, які приймають українців, а також через брак детальної інформації про специфічні труднощі, з якими стикаються наші співвітчизники за кордоном. Відтак, існує нагальна потреба в детальному аналізі їхнього становища та розробці стратегічних рішень для підтримки українців у світі.

У даному контексті основним аспектом державної політики залишається розробка всебічної стратегії захисту прав українських громадян, які змушені були залишити країну через збройну агресію Російської Федерації, а також забезпечення комфортних умов для їхнього повернення на батьківщину.

2024 рік відзначився значним розширенням ролі Уповноваженого у сфері взаємодії з міжнародними та регіональними мережами національних правозахисних інституцій та омбудсманів. У січні цього року Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вперше було обрано до керівного складу міжнародної асоціації омбудсманів, ставши частиною Ради директорів Європейського регіону Міжнародного інституту омбудсмана, що є найбільшим у світі об'єднанням, до якого входять понад 200 омбудсманів з різних країн. У жовтні 2024 року колеги обрали Уповноваженого до складу правління Європейської мережі національних інституцій з прав людини (ENNHRI) та призначили альтернативним членом Бюро Глобального альянсу національних інституцій з прав людини (GANHRI). Окрім того, Уповноважений ініціював приєднання України до Агенції ЄС з основоположних прав (European Union Agency for Fundamental Rights) у статусі спостерігача, що сприятиме зміцненню нашої інтеграції в європейський правозахисний простір.

Важливим напрямом роботи Уповноваженого на міжнародній арені стало систематичне інформування колег про діяльність Уповноваженого з прав людини в рф, робота якої суперечить меті та цінностям національних інституцій з прав людини (НІПЛ). Зокрема, у жовтні 2024 року після виступу Уповноваженого та низки колег на Генеральній асамблеї Асоціації омбудсманів Середземномор'я (AOM) спільним рішенням члени АОМ виключили Уповноваженого з прав людини в рф зі своєї організації через невідповідність її роботи Статуту АОМ, що позбавило рф майданчика для просування російських наративів та пропаганди в Середземноморському регіоні.

Завдяки наполегливій адвокаційній діяльності Уповноваженого у співпраці з міжнародними партнерами, що тривала з 2022 року, з листопада 2024 року Уповноважений з прав людини в Росії втратив усі статуси і більше не може вважатися національною інституцією з прав людини. Це рішення було ухвалене Підкомітетом з акредитації Глобального альянсу національних інституцій з прав людини (SCA GANHRI) під час його осінньої сесії. У списку 118 акредитованих національних інституцій з прав людини по всьому світу більше немає представника держави-агресора, яка остаточно позбулася всіх статусів і визнання серед національних правозахисних організацій.

Упродовж року розширилася мережа представництв Уповноваженого за кордоном. На кінець 2024 року вже у семи країнах Європи українці можуть звернутися до представників Уповноваженого для отримання консультацій і допомоги із захистом їхніх прав і свобод на території держав перебування. Представники Уповноваженого за кордоном уже працюють у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії, Королівстві Іспанія, Королівстві Бельгія, Великому Герцогстві Люксембург, Республіці Польща, Словацькій Республіці та Республіці Молдова.

Для виконання цієї функції представник Уповноваженого за кордоном співпрацює з: національною інституцією з прав людини/інституцією омбудсмана відповідної держави; закордонними дипломатичними установами України у відповідній державі перебування; міжнародними неурядовими та донорськими організаціями з питань міжнародного співробітництва в галузі прав і свобод людини.

Яку допомогу ви надаєте громадянам, які скаржаться на працівників ТЦК та СП?

У ситуації воєнного стану однією з ключових задач Офісу Уповноваженого є забезпечення реалізації повноважень, наданих Конституцією та законами України, які мають на меті запобігання та відновлення прав громадян під час проведення мобілізаційного призову на військову службу.

Відомості про подібні порушення постійно надходять через звернення громадян, а також активно збираються та обробляються співробітниками Офісу Омбудсмана.

Оскільки деякі дії, пов'язані з військовозобов'язаними особами, можуть містити елементи дисциплінарних або кримінальних правопорушень, Омбудсман ініціював звернення до органів Військової служби правопорядку та правоохоронних структур. Протягом 2024 року були вжиті заходи, спрямовані на дисциплінарний вплив, фіксацію фактів кримінальних правопорушень та організацію досудових розслідувань.

Працівниками Офісу Омбудсмана також проводяться виїзні моніторингові перевірки територіальних центрів та установ військово-лікарської експертизи, за результати яких надаються рекомендації щодо усунення порушень та покращення службової діяльності.