Чому Санду підняла тему інтеграції з Румунією і яке відношення до цього має Росія?

Заява, яка призвела до політичної бурі. Саме такою була реакція на інтерв'ю президентки Молдови Маї Санду в популярному британському ютюб-подкасті "The Rest Is Politics".

А саме - одна цитата з цього інтерв'ю, в якій лідерка Молдови висловила думку, що якби відбувся референдум щодо входження її країни до складу Румунії, вона б підтримала цю ідею, проголосувавши "за".

Досліджуючи можливі причини, які спонукали Маї Санду підняти тему "унірі" саме в цей час, варто звернутися до статті Сергія Герасимчука, заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма". У ній він аналізує, що може стояти за заявою Санду про об'єднання Молдови з Румунією. Пропонуємо вам короткий огляд цієї роботи.

Невеликий екскурс в минуле. До 1940 року, коли відбулася анексія з боку СРСР, значна частина сучасної Молдови була частиною Румунського королівства, яке стало попередником сучасної Румунії.

Саме тому жоден притомний політик Румунії ніколи публічно не відмовиться від "унірі". Однак ідея такого об'єднання гарно виглядає на папері, але на практиці тягне за собою цілу низку складнощів - це дорого і політично ризиковано.

На сьогоднішній день погляди румунського населення на можливість швидкої інтеграції з Республікою Молдова розділені, і можна сказати, що думки поділяються приблизно навпіл.

Але навіть якщо статус цих утворень з допомогою європейських партнерів вдалося б врегулювати - незрозуміло, що робити з проросійським населенням цих регіонів, які стануть фактично російською п'ятою колоною в самій Румунії.

Крім всіх зазначених причин, що виступають проти об'єднання Румунії, варто звернути увагу на ще один практичний аспект — можливість отримання додаткового голосу для Молдови в структурах Європейського Союзу.

Тож навіщо ж тоді Мая Санду порушила тему "унірі"?

У країні існують два проблемних проросійських регіони, ситуація в яких може загостритися вже цього року - Придністров'я та Гагаузія.

Заява президентки про "унірі" виглядає як ризикований крок.

Таким чином, вона здатна активізувати проросійське населення, але, з іншого боку, це може стати сигналом для Москви. Якщо тиск не зменшиться, президентка Молдови не побоїться вжити рішучих заходів.

Якщо перейти від геополітичних спекуляцій до більш вузьких політичних міркувань, слід врахувати й кілька можливих особистих мотивів. Тут важливо не лише те, яку політичну спадщину Санду прагне створити в Молдові, а й її подальші політичні амбіції після завершення президентського терміну.

Після двох президентських термінів, будь-яка нова позиція в Молдові, безумовно, була б для Санду зниженням. Однак, новим політичним полем для неї могла б стати сусідня Румунія.

Є випадки, коли громадяни Молдови продовжували свою політичну діяльність у Румунії.

При цьому технічно Мая Санду є громадянкою Румунії, тож також цілком може думати й про продовження політичної кар'єри не лише в Молдові, але й у Румунії.

На даний момент нам важко точно встановити причини, чому Маї Санду підняла питання "унірі".

Проте, як досвідчений політик з гострим розумом, Санду навряд чи могла б випадково згадати про свій голос на референдумі.

Хоча вірити в "унірі" найближчим часом без серйозної підготовки видається малоймовірним і здається хитрим трюком, не можна відкидати можливість, що у Санду все ж є кілька важливих козирів.

І розіграні вони будуть вже незабаром.