Не квотування, а фінансування як стимул. Мірошниченко обговорює міжнародний досвід працевлаштування ветеранів.

Ілюстраційне зображення з публічних джерел.

Приблизно один мільйон баз даних.

Які виклики сьогодні стоять перед ветеранами?

На сьогоднішній день близько мільйона чоловіків і жінок мають статус учасників бойових дій. З моменту початку конфлікту в 2014 році ця кількість значно зросла. Питання їхнього працевлаштування може стати надзвичайно актуальним після завершення війни.

Була депутатська ініціатива запровадити квоту для роботодавців щодо працевлаштування учасників бойових дій чи ветеранів, аналогічно як зараз існує 4% для працевлаштування людей з інвалідністю. І коли ця ініціатива була обговорена в стінах парламенту, ми зрозуміли, що проблеми значно більші й складніші, ніж здаються. Як знайти, пошук, як це зробити, що треба зробити, що повинен зробити бізнес, самі ветерани, держава... Це буде найскладніше, що треба вирішити в найближчий час.

"Ким людина хоче бути: власником бізнесу з усіма викликами, чи хоче піти працювати в найм?"

Чи можна довіряти ринку, який самостійно знайде баланс?

Ринок - це простір для самостійного прийняття рішень. Аналізуючи досвід інших країн, я не можу вказати на жоден успішний випадок, коли це вдалося б реалізувати швидко. Процес працевлаштування ветеранів займає значний час. Не всі з них можуть знайти своє місце на ринку праці чи адаптуватися до соціуму. Для України це стане одним з найважчих викликів, якщо не враховувати відновлення країни після війни - працевлаштування цих людей. Три роки, а деякі вже 10 років на фронті, суттєво змінюють особистість, кваліфікацію та фізичний стан людини. Середня зарплата в Україні наразі становить близько 25 000 гривень. Коли людина звикла до однієї суми, їй доводиться адаптуватися до зовсім іншої, що також стане серйозним викликом.

Попит буде формуватися на основі якості та кількості фахівців. Рівень заробітних плат, що можуть вважатися конкурентоспроможними, коливатиметься приблизно в межах 40-60 тисяч гривень. Такі пропозиції вже існують на ринку. Проте, найважливішим аспектом залишиться рівень кваліфікації. У трудовій сфері особа може виступати в ролі найманого працівника, підприємця або фізичної особи-підприємця, а також бути безробітною чи військовим пенсіонером, що не може працювати через стан здоров'я.

Ветеран чи ветеранка можуть започаткувати свій бізнес - тут дуже багато викликів. Якщо вони хочуть працювати в наймі - це один шлях. Безробітні - тимчасовий стан. Тому буде самовизначення - ким людина хоче бути: власником бізнесу з усіма викликами, чи хоче піти працювати в найм. А тоді виникає кваліфікація: куди йти, як, що робити? І тут уже роль держави стає вирішальною. Вона повинна створити умови для профорієнтації. Три роки на війні змінили погляди на професію, якими раніше займалися, профорієнтацію, де підвищити кваліфікацію. А далі вже буде сам процес працевлаштування.

Олексій Мірошниченко. Зображення: Суспільне.

Перекваліфікація чи самозайнятість

Або перекваліфікація, або пропонувати шлях самозайнятості... Що держава робить вже сьогодні?

Якщо особа прагне покращити свої професійні навички, сьогодні існують всі необхідні умови для цього. Існує можливість отримати ваучер, скористатися фінансовою підтримкою або відвідувати курси підвищення кваліфікації. Проте найважливіше — це усвідомлення кожною людиною власних цілей і амбіцій. Враховуючи її досвід, здобутий під час війни, а також нові навички, що вона набула, важливо визначити, чого саме їй не вистачає. Після цього залишиться лише бажання вдосконалюватися, і це вже не буде великим викликом. Держава готова надати підтримку у цьому процесі. З початку нового року запроваджуватимуться зміни в законодавстві, які відкриють ще більше можливостей для підвищення кваліфікації соціально вразливих груп населення.

Якщо власний бізнес чи самозайнятість, то треба більше розповісти тим, хто хоче цим займатися, всі виклики, які їх чекають. І тут важливо чітко проаналізувати себе і свої можливості. Розчарувань достатньо багато, не всі люди можуть займатися підприємництвом, а успішним підприємництвом взагалі можуть ще менше займатися. А ми говоримо про успішне підприємництво.

Держава може надати певну підтримку на час від двох до шести місяців. Важливо бути готовими до цього та підготувати ветеранів. Необхідно сказати: "Ми можемо допомогти тобі в таких аспектах протягом цього періоду. А що потрібно для того, щоб ти повернувся до роботи? Чи плануєш відкрити власний бізнес, чи займатися чимось іншим?" Влада повинна бути відвертою: ось що ми можемо запропонувати, а ось що — ні. Сім'я та колеги також повинні обговорювати ці питання. Важливо створити обізнаність про те, що це складний час, і ви маєте право на відпочинок і підготовку. Але, зрештою, потрібно знайти своє місце на ринку праці.

Досвід США та Ізраїлю: не тарифна система, не квотування, а податкова, фінансова мотивація

Який досвід можна вважати успішним?

У нас була так звана оренда трудових книжок, особливо коли було ухвалено закон про соціальний захист людей з інвалідністю, коли було запроваджено квоти 4% для працевлаштування людей з інвалідністю. І деякі роботодавці не дуже добросовісні почали запрошували на роботу людину з інвалідністю, говорили: "Поклади трудову книжку, ми тобі платимо мінімальну зарплату, а ти на роботу не виходь в силу різних причин. Ми квоту виконали, штрафів нема". Ми чомусь думали, що це наш український ноу-хау. Але це не наш досвід. У 1944 році перше квотування для працевлаштування ветеранів після Другої світової війни було в Сполученому Королівстві. І перші оренди трудових книжок з'явились там. Із часом там це скасували, тому що не може бути квотування цих всіх категорій. Вони створили умови для працевлаштування - спочатку навчання, потім працевлаштування ветеранів.

Найбільший досвід у підтримці ветеранів мають Сполучені Штати та Ізраїль. Тут розроблені численні програми з потужною державною підтримкою, а кожен коледж активно навчить ветеранів. Існують спеціалізовані програми, напрямки та значні податкові пільги. Наприклад, ветерани, які відкривають власний бізнес, можуть отримати безкоштовні ліцензії на певні види торгівлі, хоча не на всі. Також їм надаються пріоритети при отриманні державних замовлень: якщо держава оголошує тендер на виконання робіт чи надання послуг, ветерани мають більше шансів на перемогу. Це не квотування, а система податкових і фінансових стимулів — банки зацікавлені надавати доступні кредити для ветеранів. Однак така політика є результатом тривалої роботи, що триває десятиліттями. Нам слід вивчити цей досвід та адаптувати його до наших законодавчих, економічних і культурних умов.

Під час реабілітації після поранення чоловіків і жінок можна робити ті ж елементи професійної орієнтації, розповісти, які професії є, які потрібні навички, де їх можна отримати. Коли людина відновлює своє здоров'я, щоб бачила на екрані чи фоні, що її далі чекає, ким вона може працювати, якщо не має кінцівки, що може робити, якщо із зором чи слухом якісь вади. Де це можна поправити, які засоби допоможуть обійти цю проблему.