"В жодному з рослин не залишилося життя": в одній з африканських країн відбулася екологічна катастрофа.

Люди можуть опинитися без головного джерела водопостачання.

В африканській країні Замбія взимку прорвало дамбу, яка стримувала озеро з токсичними відходами. Часткове обвалення спричинило хвилю кислотного шламу, яка прокотилася сотнями метрів по сільськогосподарських угіддях та потрапила у річкову систему країни. Наслідки цієї екологічної катастрофи відчувають місцеві жителі і дотепер. Про це пише The Telegraph.

Зокрема незалежна екологічна оцінка показала, що внаслідок "масштабної екологічної катастрофи" було вилито близько 1,5 мільйона тонн висококислотних відходів гірничодобувної промисловості, відомих як хвости.

"У наступні години, після того, як шлам спочатку потрапив у річку Мвамбаші, а потім у більшу річку Кафуе, їхні води стали настільки кислими, що могли розчиняти плоть, як показали результати тестів", - зазначили у матеріалі.

Зокрема, один із мешканців села вирушив до річки Мвамбаші, щоб набрати води, але натрапив на мертві риби та жаби, що плавали на поверхні, а з глибини водойми виринали незвичайні бульбашки.

Тоді фермери виявили мертвого бегемота та крокодила, які лежали неподалік.

Відомо, що влада використовувала вертольоти, аби скидати у воду тонни вапна, щоб нейтралізувати кислоту, яка поширювалася. Проте вона була не єдиною проблемою, адже тисячі проб, взятих пізніше, виявили, що в цьому районі містився "коктейль" з миш'яку, ціаніду та токсичних важких металів, які є поширеним побічним продуктом видобутку міді.

Таким чином громади, які проживають нижче за течією, були схильні до розвитку вроджених вад, раку, захворювань печінки, легенів та інших хронічних хвороб.

"Якщо не вжити термінових заходів, наслідки для майбутніх поколінь замбійців можуть виявитися суттєвими і тривалими," - застерегла екологічна організація, яка працює в Замбії.

Цей інцидент обернувся справжньою катастрофою для фермерів Замбії, а також суттєво вплинув на водопостачання в усій країні.

Проте, розлив став частиною більш широкої геополітичної конфлікту в регіоні, де великі китайські інвестиції надали Пекіну значущу політичну силу. Це також висвітлює екологічні наслідки пошуків корисних копалин по всьому африканському континенту, як зазначає The Telegraph.

Шахта, де стався викид, не є єдиною в Україні. Місцеві мешканці повідомляють, що протягом багатьох років на різних шахтах та металургійних підприємствах мали місце аналогічні дрібні аварії.

Одночасно екологічний активіст Чілеква Мумба, який досліджував наслідки катастрофи, підкреслив:

Неможливо переоцінити значення річки Кафуе. Приблизно 60% населення залежить від її води для пиття. Наслідки розливу були катастрофічними, і це не можна ігнорувати. Реакція уряду на цю ситуацію була повільною. Деякі високопосадовці намагалися зменшити серйозність проблеми. Гірнича промисловість становить основу нашої економіки, що призводить до дуже чутливих стосунків, адже це ключове джерело іноземної валюти. Хоча розлив викликав обурення з боку уряду, існують складні міжнародні відносини, які можуть змусити їх закрити на це очі. Ми маємо потужні економічні зв'язки з Китаєм.

Своєю чергою уряд заявив, що кислотність минула, тому тепер вода придатна для пиття і немає причин для паніки. Проте у приватній розмові високопоставлений чиновник сказав The Telegraph, що розлив викликав гнів уряду Замбії.

"Ситуація, що трапилася, є вкрай негативною. Як це можливо, що, маючи кваліфікованих інженерів, вони допустили таку помилку? Чому їм не вдалося передбачити можливість прориву дамби?" - висловили своє обурення інші представники влади.

Відзначається, що після інциденту з виливом компанія Sino Metals висловила свої вибачення та пообіцяла сприяти в очищенні забрудненої території.

"Спочатку шахта і уряд оцінили обсяг відходів, що розлилися в результаті катастрофи, приблизно в 50 000 тонн. Потім вони залучили південноафриканську екологічну компанію Drizit для оцінки рівня забруднення. Після двох місяців польових робіт і 3500 проб Drizit оцінила, що насправді витекло в 30 разів більше відходів і що загалом 900 000 кубічних метрів токсичних відходів все ще залишаються на місці", - додали у матеріалі.

Одночасно один із аграріїв підкреслив, що йому виплатили незначну компенсацію за втрати врожаю протягом року та забруднення його земель.

"Наразі все загинуло. Жодна рослина не вціліла. Тепер немає жодної надії на новий ріст," - поділився він.

Тому влада Замбії висловила бажання, щоб компанія сплатила більшу суму коштів.

"У разі, якщо шкода, завдана землі та засобам до життя, виявиться більш серйозною або тривалою, ніж очікувалося спочатку, виникне потреба в додатковій компенсації, і ми будемо вимагати її виплати," - зазначив віце-президент Мутале Налуманго під час зустрічі з представниками Sino-Metals минулого місяця.

Своєю чергою ті, хто живе на берегах річки, побоюються за своє здоров'я і того, що наближення сезону дощів призведе до ще більшого розмивання токсинів річками. За їхніми словами, водне життя не відновилося.

Незважаючи на заборону вживання води після розливу, деякі люди все ж намагалися знайти нові джерела, викопуючи колодязі. Багато з них відкрито зізналися, що повернулися до споживання води з річки.

"У нас немає альтернативи. Де ще ми можемо взяти воду? Тому ми все одно її використовуємо", - сказав один з фермерів.

Раніше Віра Балабух, кандидатка географічних наук, висловила занепокоєння щодо зростання частоти повеней в Україні. Вона підкреслила, що ситуації, подібні до тієї, що сталася в Одесі, можуть повторюватися й у інших містах, включаючи Київ.

"Ми постійно забудовуємо території та вкриваємо їх асфальтом, внаслідок чого воді не залишається місця для стоку. Вона намагається знайти вихід, але його просто немає. Це серйозна проблема. І з огляду на зміни клімату, таких ситуацій ставатиме все більше. Тому необхідно починати підготовку вже сьогодні", - підкреслила фахівець.

Згідно з повідомленнями, за останні п'ять років Європа втратила зелені простори, що в сумі дорівнює площі Кіпру. Основна частина цих втрат припадає на природні території, які скорочуються приблизно на 900 квадратних кілометрів щорічно. Окрім того, сільськогосподарські угіддя також зазнають значних втрат — близько 600 квадратних кілометрів на рік.

"Втрата земель, які відходять під забудову, є одним з головних чинників зникнення дикої природи й падіння біорізноманіття. Але ми також втрачаємо орні угіддя та продуктивні землі, оскільки наші міста розширюються на зелені зони і на сільськогосподарські угіддя", - пояснив професор дикої природи в Університеті Лідса Стів Карвер.