Чи справді це та сама нація, яка колись була опорою для вільного світу?
Держави світу, включаючи Росію, погодилися з цим принципом у Статуті Організації Об'єднаних Націй, зобов'язавшись утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. Цей фундаментальний принцип, який був підтверджений у Гельсінському Заключному акті, є одним з фундаментальних принципів, на яких ґрунтується наша спільна безпека.
Як і в Декларації Веллса 1940 року, Сполучені Штати підтверджують як політику свою відмову визнавати претензії Кремля на суверенітет над територією, захопленою силою з порушенням міжнародного права. У співпраці з союзниками, партнерами та міжнародною спільнотою Сполучені Штати відкидають спробу Росії анексувати Крим і зобов'язуються дотримуватися цієї політики до відновлення територіальної цілісності України. Сполучені Штати закликають Росію поважати принципи, яких вона давно зобов'язалася дотримуватися, та припинити окупацію Криму. У той час, як демократичні держави прагнуть побудувати вільний, справедливий і квітучий світ, ми повинні дотримуватися нашої відданості міжнародному принципу суверенної рівності та поважати територіальну цілісність інших держав. Своїми діями Росія діяла негідно великої нації та обрала шлях до ізоляції від міжнародної спільноти". Цей документ отримав назву Кримська декларація уряду США. Були і інші документи, наприклад, Закон 115-44 від 2 серпня 2017 року, які свідчили, що США є опорою вільного світу у його прагненні до законності та порядку.
Захоплення Криму призвело до того, що Росія контролює приблизно 80% українських газових запасів, а захоплення Запорізької атомної електростанції – до втрати майже половини атомної генерації країни. Які ж ініціативи пропонує нинішній президент Трамп, при якому була прийнята Кримська декларація 2018 року? Він виступає за те, щоб Росія продавала Україні ці втрачені газ і електроенергію за зниженими цінами! Але чому Україні не варто захопити Курську атомну електростанцію і продавати Росії електроенергію, що на ній виробляється? Першою реакцією на подібні пропозиції є питання: "Чи в порядку з розумом президент США, враховуючи його поважний вік?" Втім, справді, у Трампа все в порядку. Це свідомий і стратегічний курс його адміністрації, спрямований на підпорядкування України Росії.
Якщо Україна стане залежною від Росії у постачанні газу та електроенергії, це неминуче призведе до того, що Кремль почне контролювати український уряд. Історія вже показала, до яких наслідків призвела залежність від російського газу в 90-х роках: тоді Україні довелося віддати свою стратегічну авіацію в рахунок боргу за енергоносії. Якщо лише газова залежність призвела до роззброєння, то що може статися в умовах, коли Україна ще й залежатиме від електроенергії? Ще більш тривожним є те, що потужні українські збройні сили, навчені в умовах війни, можуть опинитися під контролем Кремля. Це створить справжню загрозу для багатьох європейських країн, а українські солдати можуть втратити життя в конфліктах, що служитимуть інтересам Росії. Кремль не шкодує власних військових, тож про українських і говорити не варто. Від такої ситуації стає моторошно, і хочеться кричати від безсилля. На жаль, цей жорстокий сценарій виглядає як частина свідомої політики нинішньої американської адміністрації, адже в такому випадку європейським країнам доведеться звертатися до США за захистом.
За цю підтримку вони готові віддати Сполученим Штатам навіть останню сорочку. Це означає, що уряд США зможе уникнути важких реформ, пов'язаних із підвищенням податків і скороченням бюджетних витрат. Також не знадобиться штучне утримання низьких кредитних ставок, намагаючись ігнорувати інфляцію. Витрати понесуть інші країни, переважно європейські. Які ж дії слід вжити Україні та нашим європейським партнерам у цій ситуації? По-перше, підтримувати одне одного та спільно зміцнювати Збройні сили України. По-друге, продовжувати діалоги з урядом США, але не для закупівлі зброї. Головною метою є забезпечення гарантій від США, щоб Кремль не зважився на використання чи шантаж ядерною зброєю щодо країн НАТО. Це і є суть п’ятої статті статуту НАТО. Росія не зможе досягти успіху навіть в Україні з використанням звичайної зброї, а що вже говорити про такі країни, як Фінляндія, яка вже має на озброєнні близько п’ятдесяти літаків F-35. Але що робити, якщо Росія почне погрожувати НАТО ядерним шантажем, зважаючи на її п’ять тисяч боєголовок в порівнянні з чотиристами у Великобританії та Франції? Наразі президент Трамп дав зрозуміти Кремлю, що той неправильно розуміє сигнали з Білого Дому. Коли Росія почала погрожувати Європі ядерною зброєю, Трамп віддав наказ відправити до берегів Росії підводний човен з ядерним озброєнням. Таким чином, він натякнув Кремлю, що час для шантажу ще не настав, оскільки їхні цілі можна досягти іншими способами. Чому ж не шантажем? Тому що Конгрес США міг би зреагувати і заявити: "Подивіться, до чого призвела цей президент: Росія вже розгортає ядерну зброю, і безпека США також під загрозою, як це було в 1962 році. Якщо Росія за допомогою ядерного шантажу або застосування зброї встановить контроль у Європі, наступними будемо ми". Президенту Трампу не вигідно, щоб такі думки почали посилюватися в Конгресі. Натяк Кремлю на можливість ядерного шантажу стане наступним кроком до морального падіння цієї адміністрації. Такий розвиток подій не є гарантованим, але й не варто його відкидати.
Таким чином, Україні та європейським країнам варто вести обережні переговори з урядом США, щоб уникнути найгірших можливих наслідків найближчим часом. Як зазначав Ходжа Насреддін: "Або падишах помре, або віслюк здохне". Боргова криза загрожує багатьом країнам світу. Сполучені Штати, Китай, Японія та більшість європейських держав стикаються з постійним дефіцитом бюджету та безупинним зростанням державного боргу. Німеччина та Норвегія перебувають у відносно кращій фінансовій ситуації. Проте якщо довіра до боргових зобов'язань США знизиться, це негативно вплине і на ці країни. Німеччина сильно залежить від експорту, а Норвегія володіє найбільшим фінансовим фондом у Європі, і будь-яке падіння фондового ринку позначиться на їхньому благополуччі. Ці уряди є ключовими партнерами України, і ми їм вдячні за підтримку. Сполучені Штати поки що можуть продовжувати жити на запозичені кошти, незважаючи на величезний борг у 37 трильйонів, оскільки долар США залишається резервною валютою, яку обирають національні банки багатьох країн для зберігання своїх резервів.
Це викликає зростання попиту на облігації, видані урядом США в доларах. Довіра до цих фінансових інструментів залишається стабільною, адже Сполучені Штати ніколи не ухилялися від виконання своїх зобов'язань. Проте, ситуація ускладнюється через зростання державного боргу, що призводить до того, що дедалі більша частка доходів спрямовується на виплату відсотків за облігаціями. Що трапиться, якщо центральні банки почнуть уникати купівлі американських облігацій через занепокоєння? Це може призвести до глобальної економічної кризи, оскільки навіть підвищення відсоткових ставок не гарантує, що нацбанки повернуться до інвестицій в ці облігації. Основною причиною недовіри стане не низька ставка, а побоювання, що уряд США не зможе виконати свої платіжні зобов'язання через брак фінансування. Наразі уряд намагається збільшити бюджетні надходження шляхом взаємодії з іншими державами, однак це може виявитися неправильним курсом. Довіру до здатності уряду США обслуговувати свій борг можна зберегти лише через спільні зусилля центральних банків провідних економік світу.
Для цього необхідна щира підтримка центральних банків і урядів провідних країн вільного світу. Виглядає так, що більшість прихильників коаліції "Зробимо Америку Великою Знову" не розуміє, наскільки США залежать від бажання іноземців інвестувати в американські облігації. Вони наївно вважають, що зможуть відокремитися від міжнародної арени і зберегти середню зарплату на рівні п’яти тисяч доларів на місяць, не втративши при цьому купівельну спроможність долара. Подібні ілюзії не можуть тривати вічно. Тому нам залишилося лише дочекатися вирішального моменту, який змінить політичний курс США. Сказати це просто, але реалізувати — набагато складніше.
