Николай Княжицкий: Крымские татары и Турция — что скрывается за поддержкой Эрдогана? — Блоги | OBOZ.UA
Президент Зеленский отметил, что Турция, наряду с Европой и Соединёнными Штатами, должна участвовать в переговорах о предоставлении гарантий безопасности для Украины. Он подчеркнул, что позиция Турции по Крыму является крайне важной. Крымские татары не могут смириться с тем, чтобы их судьба определялась без их участия. Также Украина не может допустить, чтобы Крым стал объектом торговых соглашений.
Here's a unique version of your text: "В следующем разделе представлен текст на исходном языке."
У світі визнають кримських татар як корінний народ Криму. В Анкарі Меджліс уже сприймають як їхній парламент. А в Україні? Автономія кримських татар - це запобіжник для майбутнього Криму. Але чи готовий Київ до цього кроку?
Навколо переговорів про мирну угоду виникає дедалі більше інформаційного шуму, що ускладнює розуміння справжніх намірів і дій. Саме тому важливо підкреслити: будь-які обговорення щодо України без її безпосередньої участі є безперспективними. У цих переговорах має бути присутня також Європа, адже Україна є частиною Європи. Крім того, необхідно враховувати погляди кримських татар, оскільки Крим — це частина України, а кримські татари є корінним народом як Криму, так і всієї України.
Нашими справжніми союзниками є лише ті країни, що не ставлять це під питання. Тому, під час свого візиту до Анкари цього тижня, президент Зеленський підкреслив, що Туреччина також має взяти участь у перемовинах.
Чому це важливо для України? Тому що попри особливі стосунки президента Ердогана з Путіним, він ніколи не сумнівався, що Крим - це Україна, що підкреслюється в усіх офіційних заявах Анкари.
До того ж президент Зеленський під час візиту до Анкари заявив, що розглядає Туреччину -- так само як Євросоюз та Британію -- як гаранта безпеки, який може надіслати свій військовий контингент.
Нещодавно я мав можливість поспілкуватися з Мустафою Джемілєвим, лідером кримськотатарського народу. Його авторитет у Туреччині є надзвичайно високим, а його думка, разом із впливом численної киримли-діаспори, суттєво впливає на позицію президента Реджепа Ердогана. "Для кримських татар залишити Крим під окупацією - це означає загибель нашого народу", - підкреслює Джемілєв.
На даний момент з Криму виїхало приблизно 30 тисяч кримських татар. Хоча в абсолютних числах це може видатися незначним — близько 10% всього кримськотатарського населення, цей процес триває. Ті ж, хто залишаються, особливо молодь, ризикують підпадати під вплив русифікації і поступово втрачати свою національну ідентичність.
Тому, коли нам говорять "залишити Крим" це звучить як "пожертвуймо кримськими татарами".
Саме тому я пропоную формулу: нічого про Крим без кримських татар. Адже з анексії півострова, яка почалася в ці дні 11 років тому, і почалася відкрита збройна агресія Путіна проти України.
Всі ми знаємо про медаль, видану Міністерством оборони Російської Федерації, на якій була зазначена дата 22 лютого 2014 року. Пам'ятаємо також події, що відбулися 26 лютого перед Верховною Радою Криму, і про роль кримських татар у цих подіях.
В будь-якому випадку, війна може закінчитися тільки з визволенням Криму, а не просто з його замороженням. Тому важливо не лише пам'ятати про кримських татар, а й активно підтримувати їхні інтереси. Це, в свою чергу, сприятиме зміцненню позицій України.
Наприклад, визнання кримських татар корінним народом України було дуже прихильно сприйнято в Туреччині. В Анкарі побачили б, що ми дбаємо про інтереси киримли не лише на словах, а й на ділі.
Проте цього не вистачає. Необхідно перейти до наступного етапу — визнати Меджліс кримськотатарського народу як політичного представника його інтересів. Насправді, це є парламентом киримли, і тепер Україні слід офіційно підтвердити цей статус.
Наступним кроком після визнання Меджлісу має стати проголошення кримськотатарської національно-територіальної автономії.
Ми можемо обговорювати її характеристики та механізми — існує безліч моделей, які забезпечують права корінного населення, не порушуючи принцип унітарності. Проте жодних суперечок не повинно виникати стосовно того, що киримли мають право на автономію.
Крім морального аспекту існує й цілком прагматичний український інтерес.
По-перше, визнання кримськотатарської автономії Україною є ясним сигналом для міжнародної спільноти: жодна сторона не може визначати майбутнє Криму, не враховуючи інтереси його корінного населення, права якого країна невпинно відстоює.
По-друге, таким чином вибивається один із головних російських пропагандистських козирів, що Крим це їхня земля. Не їхня - ось справжні господарі, киримли.
По-третє, наші зв'язки з Туреччиною посиляться, що є особливо важливим у ситуації, коли політика Білого дому стає менш сприятливою та менш стабільною для України. Це створює критичну потребу в формуванні нових альянсів для протидії Росії.
Врешті-решт, анексія 2014 року відбулася через те, що Автономна Республіка Крим, утворена Верховною Радою УРСР у 1991 році, не стала справжнім представником кримськотатарського народу, а перетворилася на політичний прихисток для проросійських мафіозних угруповань.
Таким чином, кримськотатарська автономія в майбутньому повинна стати ефективним засобом захисту від можливого повторення анексії.
