Нова етап війни — що Україні потрібно для того, щоб регулярно завдавати удари по території Росії?

В черговий раз є потреба звернутися до Президента з одного кулуарного, але дуже важливого питання. Ну це жанр такий. Але це вкрай треба.

Нещодавно Зеленський оголосив, що Україна планує здійснити нові наступальні дії вглиб російської території, прагнучи перенести бойові дії на землю агресора.

Заява є коректною за всіма критеріями. Проте, чи маємо ми достатні ресурси для реалізації цих планів у відповідний спосіб? Чи зможемо здійснити їх системно, масштабно, з ретельним продумуванням та поетапно? Не лише для досягнення миттєвого медійного ефекту, а для тривалого знищення можливостей Росії?

Зразу дам відповідь -- ні.

І поясню.

Конфігурація Сил оборони України, що сформувалася в перші місяці війни, має суттєвий вроджений недолік. Зокрема, Збройні сили України не мають достатнього доступу до розвідувальної інформації та не є тісно пов'язаними з українським розвідувальним співтовариством.

Є чіткі тенденції.

З одного боку, в Збройних силах України фактично відсутня або має дуже обмежену розвідувальну структуру на формальному рівні. Вам буде важко виявити в рамках Генерального штабу або в інших підрозділах ЗСУ якусь департаментну одиницю чи іншу формалізовану складову, що мала б повноваження здійснювати розвідку на систематичному рівні.

З іншого боку, "реєстрові розвідники" діють незалежно. Головне управління розвідки Міністерства оборони фактично є самостійною одиницею, що має власні засоби для ураження і демонструє успішні результати. Служба безпеки України також функціонує як автономна структура, забезпечена власними засобами ураження і здобуває позитивні результати. Існують й інші організації, такі як СЗР, які також виконують свої завдання.

Чи здійснюється координація всіх силових структур на рівні Генерального штабу? Безумовно, так. Але чи є ця координація достатньою? На жаль, ні.

Протягом останніх кількох років ми обговорюємо необхідність об'єднання всіх глибинних зусиль, спрямованих на ураження цілей у Російській Федерації, в єдину, окрему структуру. У цій структурі представники розвідок спільно займатимуться агентурною роботою, аналітикою та обробкою великих даних, тоді як процеси ураження та інші проактивні дії виконуватимуться спільно підрозділами Збройних сил, Національної гвардії, прикордонниками, Службою безпеки та Головним управлінням розвідки.

Треба відходити від вульгарного піарницького принципу -- хто уразив, той і отримав нагороду. Це не стимулює активну взаємодію між силовими структурами.

Треба міняти критерії успіху для військових начальників. Критерієм якості роботи СБУ, ГУР, СЗР в межах єдиного центру, котрий б'є по РФ, має бути якість інформації та планування. Саме за цими параметрами слід оцінювати їх роботу, чисто математично.

Це зовсім не свідчить про те, що спецслужби потрібно обмежувати у їхніх силових діях. Ні в якому разі! Проте, спостерігаємо, що зараз часто виникає ситуація, коли Збройні Сили України, прагнучи отримати розвідувальні дані, звертаються до ГУР, СБУ чи СЗР через особисті зв’язки на низовому рівні, а не в рамках офіційної співпраці.

Ще раз повторю -- те, що я прошу, зовсім не заперечує мережецентричність нашого опору. Радше мова йде про те, щоб формально об'єднати тих, у кого надлишок агентурної інформації, та тих, у кого її дефіцит. І так далі.

Усі ці концепції детально та естетично викладені в Генеральному штабі. Проте, насправді Генштаб не має можливості самостійно керувати спецслужбами (можливо, це і не є критично важливим). Лише політичний лідер може об'єднати ці зусилля в єдину систему.

Це може бути "відомчо нейтральний" спільний координаційний центр, котрий не "належить" жодному силовому відомству, котрий очолюватимуть люди, навіть нікому не відомі (це буде для них безпековий і політичний плюс). Але від участі силових відомств у забезпеченні роботи такого центру, від щирості їх спільних зусиль залежатиме оцінка якості роботи цих відомств.

Автор представляє свою індивідуальну точку зору, яка може не відповідати офіційній позиції редакції. За інформацію, що міститься в розділі "Думки", відповідальність покладається на автора.