Нова стратегія національної безпеки США - Трамп вразив Європу.
США визначають свої інтереси у сфері безпеки, ставлячи під сумнів трансатлантичну співпрацю та жорстко критикуючи Європу. Чи виробить ЄС свою стратегію, запитує Дірк Еммеріх?
Європа готується до нелегких випробувань. Це вже давно не є новиною. Китай випереджає Захід у економічному розвитку, а США ставлять під сумніви трансатлантичні зв'язки. Геостратегічна ситуація зазнає змін. Протягом багатьох років ясно, що Європі необхідно чітко окреслити свої інтереси та цілі. Однак у цьому напрямку зроблено небагато.
Тепер політичні рішення Дональда Трампа спричиняють новий резонанс. Протягом майже сорока років американська влада регулярно випускає звіт, відомий як "Стратегія національної безпеки". Зазвичай цей процес проходить непомітно. Проте цього разу ситуація кардинально змінилася.
Документ, що налічує 33 сторінки, сприймається як рішуча атака на Європу. Континент описується як територія невдач: "Економічний занепад супроводжується лише реалістичною та похмурою перспективою загибелі цивілізації". У стратегії рішуче критикується міграційна політика, а країни ЄС звинувачуються у обмеженні свободи слова. У ній зазначається, що Європі загрожує "цивілізаційне зникнення".
Уникнути цього можна лише за умови припинення масової імміграції, згортання європейської інтеграції та радикальної зміни політики щодо України. Країнам ЄС більш-менш відкрито приписується бажання затягнути війну задля досягнення нереальних цілей. Якби Європа не втрутилася в ситуацію після саміту на Алясці в серпні, вважаючи, що Трамп надто поступився Путіну, і якби вона просто прийняла план щодо України з 28 пунктів, розроблений у Вашингтоні в листопаді, сьогодні процес мирного врегулювання зайшов би набагато далі. Прямо у стратегії на це не вказується, але інтерпретувати її положення можна саме так.
Спільні цінності та багатосторонні альянси, що становили основу західної політики протягом багатьох років, поступово відходять у минуле. Нині на першому плані стоять нові принципи: національні інтереси та сила. Це нові орієнтири для глобальної політики. Міжнародне право та організація ООН стають все більш застарілими, нагадуючи про XX століття. Насправді, нова стратегія Вашингтона лише підкреслює те, що адміністрація Трампа проголошувала та реалізовувала з моменту вступу на посаду нового президента в січні. Згадаймо, наприклад, виступ віцепрезидента Джеймса Венса на Мюнхенській конференції з безпеки або скандал із Володимиром Зеленським у Білому домі.
Поки нова стратегія докладно розбирає Європу, Росія та Китай згадуються лише побіжно. Відповідно, реакція Москви доброзичлива. "Зміни, які ми спостерігаємо, багато в чому відповідають нашому баченню", - заявив речник Кремля Дмитро Пєсков.
Вже упродовж кількох місяців багато коментаторів заявляють, що США стали на бік Росії. З Європи це може виглядати справді так. Але на ділі США відстоюють свої заново визначені національні інтереси. Вони хочуть за будь-яку ціну закінчити війну в Україні і заради цього готові прийняти багато вимог Путіна. Можливо, у Вашингтоні також розраховують, що буде краще, якщо Росія стане молодшим партнером США, а не Китаю, у геостратегічному суперництві XXI століття.
Читайте також: Депутат про стратегію безпеки США: Наче її озвучив Путін
Трансатлантичний альянс, який функціонував протягом восьми десятиліть, опинився на межі розпаду, а, можливо, й повного краху. Європа все ще намагається усвідомити цю нову реальність. Водночас влада Сполучених Штатів відкрито висловлює намір підтримувати в Європі політичні сили, які виступають проти існуючого порядку і вважаються у Вашингтоні "патріотичними". Багато аспектів стратегії національної безпеки США не є новими, однак вперше вони зафіксовані у письмовій формі.
Експерт з зовнішньої політики Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Норберт Реттґен висловив думку про новий етап змін. Першу таку зміну оголосив колишній канцлер Німеччини Олаф Шольц у 2022 році, коли розпочалася війна Росії проти України. Тепер, за словами Реттґена, ультраконсервативний рух MAGA, який підтримує Дональда Трампа в США, прагне перебудувати внутрішню структуру Європи. Якщо цей план вдасться, існування Європейського Союзу в його нинішньому форматі опиниться під загрозою. Чи зможе ЄС, складаючись із 27 країн з абсолютно різними національними інтересами, впоратися з цим викликом? Якщо Союз дійсно настільки сильний, як це часто стверджується, то йому слід довести свою спроможність саме зараз.
Так, для Європи настають важкі часи.
