Нове "тріо" для України: як Чорногорія перетворюється на ключового суперника у нашій боротьбі за вступ до ЄС.

Преса-конференція Володимира Зеленського, що підсумовує результати наради Європейської ради. Брюссель, 17 жовтня 2024 року.

Європейський Союз всерйоз готується до розширення, і тепер це отримало ще одне, доволі вагоме підтвердження.

Європейська Рада прийняла політичний аналіз про досягнення країн-кандидатів на їхньому шляху до інтеграції в Європейський Союз. Це традиційний щорічний звіт, який зазвичай відзначається своєю одноманітністю, але у 2024 році його зміст і настрій виявилися значно іншими.

І не лише щодо України.

Вперше за тривалий час країни Європейського Союзу досягли компромісу щодо формулювань, що підтверджують їхню справжню готовність до розширення Євросоюзу.

З документа було видалено посилання на "тривалість" цього процесу, підкреслено його "високу пріоритетність" для Європейського Союзу, а також зазначено, що він приносить користь самим країнам-учасницям.

А ще - з'явилося більше ясності про те, хто може стати наступними членами ЄС.

Немає новини у тому, що на цю роль спільно претендують Україна та Молдова. Причому у цьогорічному звіті щодо них підкреслено вжиті ідентичні формулювання.

Цікаво, що Європейська Рада чітко визначила партнера, а насправді, суперника для України та Молдови у боротьбі за членство. Цим партнером стала Чорногорія, яку цього тижня ЄС вивів на передову європейської інтеграції. Таким чином, Києву та Кишиневу потрібно буде наполегливо працювати, щоб наздогнати Чорногорію і опинитися на одному рівні з ними у процесі розширення. Якщо цього не станеться, наш шлях до вступу може значно затягнутися.

Редактор "Європейської правди" з Брюсселя розповідає про поточні події та ухвалені рішення.

Цього тижня - як і щороку перед грудневим самітом Євросоюзу - у Брюсселі оприлюднили висновки щодо прогресу держав-кандидатів, включно з Україною, на шляху до вступу.

Читачі, що уважно стежать за процесом євроінтеграції України, можуть зауважити, що подібний документ вже був півтора місяця тому, і "ЄвроПравда" його детально описувала. Та є важлива відмінність. Той "рейтинг євроінтеграції" є технічним, неупередженим аналізом, який проводить Єврокомісія (умовно кажучи, євробюрократи) за єдиною методологією для всіх держав-кандидатів. І ми тоді підкреслювали, що результати тривожні для усіх, включно з Україною - прогрес у втіленні права ЄС є неприпустимо повільним.

Проте розширення Європейського Союзу є перш за все політичним, а не винятково адміністративним явищем.

А у політиків можуть бути інші міркування.

Саме вони представлені у звіті, який був опублікований увечері 17 грудня.

Цей документ отримав схвалення від Ради ЄС з питань загальних справ — органу, що об'єднує міністрів, відповідальних за європейські справи з усіх 27 країн-членів. Рада відіграє важливу роль у прийнятті політичних рішень, пов'язаних із процесом розширення Європейського Союзу.

У попередні роки ця Рада проявляла значну обережність у своїх висновках. Навіть у грудні 2023 року, коли Україна отримала статус кандидата та виконала всі вимоги для старту вступних переговорів, країни-учасниці не змогли досягти консенсусу. В результаті, рішення, ухвалене минулого року, не містило суттєвих, інноваційних положень і залишилося поза увагою.

Крім того, ряд країн відкрито висловили свою позицію щодо конфлікту в Європейському Союзі.

Виявлені розбіжності виявилися настільки істотними, що під час ухвалення рішення Раді довелося врахувати кілька окремих позицій. Одна з цих позицій, висловлена державами-союзниками України, зокрема країнами Балтії, акцентує, що вони незадоволені узгодженим рішенням і не планують враховувати його під час переговорів лідерів ЄС щодо розширення (це дійсно рідкісний випадок!). Інша окрема позиція, підписана такими державами, як Угорщина, містить нечітке формулювання, яке на перший погляд може видатися незвичним - про те, що всі країни-кандидати мають оцінюватися за однаковими стандартами.

Насправді це рішення спрямоване проти України (і те, що Угорщина є його підписантом, не випадковість).

Основна його позиція полягає в тому, що Україна, незважаючи на війну, не повинна розглядатися як пріоритетна у процесі розширення Європейського Союзу. Натомість, акцент слід робити на Західних Балканах, які вже тривалий час очікують на свій шанс приєднатися до ЄС. Він вважає, що швидкий вступ України був би несправедливим щодо цих країн.

У 2024 році вдалося вирішити цю суперечність. Зокрема, були узгоджені певні вигоди для Балканського регіону.

Рішення Ради охоплює окремі розділи для кожної держави, починаючи з загальних аспектів, які зазнали змін.

"У процесі розширення Євросоюзу з'явилася нова динаміка", - цими словами починається рішення, позначаючи, що у ЄС розпочався новий період і готовність до вступу нових членів змінилася. І хоча Рада констатує, що для розширення потрібні зміни як у державах-кандидатах, так і в самому ЄС, з рішення прибрали фразу, що була торік, що це - "довгострокова мета".

Крім того, країни-учасниці домовилися юридично затвердити (що не було зроблено ані у 2023 році, ані в попередніх роках), що "подальше розширення Європейського Союзу надасть значні соціально-економічні переваги як для нинішніх, так і для майбутніх членів". Це підтверджує, що розширення є взаємовигідним процесом, а не просто формою допомоги для країн-кандидатів.

Ще одна зміна - перелік держав, які претендують на вступ. З нього офіційно прибрали Грузію. Тепер йдеться про частину держав Західних Балкан та Україну і Молдову.

У той же час Європейський Союз посилив вимоги до всіх претендентів стосовно так званих основоположних цінностей.

Рада підкреслює, що верховенство права є однією з ключових цінностей, на яких базується Європейський Союз, суттєвим елементом демократичних реформ та необхідною умовою для досягнення прогресу на шляху до членства в ЄС. Це особливо зазначено в рішенні, ухваленому на початку. Окрім численних посилань на основоположні принципи, що з’явилися в попередніх рішеннях, тепер також введено вимогу, згідно з якою кандидати повинні "показати стабільний прогрес" у реалізації вимог "основних глав", що означає не лише прийняття законодавства, а й демонстрацію їхньої стабільної дії.

Ось ще один цікавий аспект, який може залишитися непоміченим: звіт акцентує увагу на економічних питаннях значно більше, ніж раніше. Це, насправді, є суттєвим індикатором того, що країни ЄС розпочали справжній процес інтеграції.

Рада з оптимізмом відзначає, що економіки більшості країн-партнерів виявили значну стійкість, незважаючи на продовження агресивної війни Росії проти України. Ключовим є прискорення структурних реформ, які необхідні для забезпечення сталого розвитку, а також досягнення прогресу у виконанні економічних критеріїв для вступу до ЄС, - підкреслює звіт-2024. У попередньому звіті за 2023 рік цей аспект не був включений у загальний огляд.

Звіт Ради ЄС по конкретних країнах базується на дослідженнях Єврокомісії, відомих як "пакет розширення". Український сегмент цього документу був детально висвітлений виданням "ЄвроПравда".

Утім, як і з загальним описом, важливо звернути увагу на те, що країни погодилися "підсвітити" у своєму політичному рішенні.

У 2024 році український блок фактично був створений з нуля, і це позитивний знак. Якщо торік нас сприймали переважно як країну, яка формально є кандидатом, але не робить кроків у напрямку євроінтеграції, то тепер ситуація кардинально змінилася. "Рада підтверджує свою непохитну підтримку європейського курсу України та її прагнення вступити до ЄС", - зазначено в висновках. У 2023 році такої позиції не було.

А що ж Угорщина?

Беручи до уваги тривалу і відкриту політику уряду Орбана, спрямовану на стримування українського прагнення інтегруватися в ЄС, особливо важливими є положення, які міститиме рішення Ради ЄС стосовно національних меншин, на що Угорщина завжди акцентує увагу. І тут з'являється ще одна позитивна новина.

Відповідно до рішення Ради ЄС у 2024 році, відзначається позитивний прогрес в законодавчих змінах, спрямованих на захист прав національних меншин. Рада сподівається на реалізацію цих ініціатив. У порівнянні з минулим роком, коли угорська сторона погодилася лише на формулювання, що стосувалося "взяття до відома" дій України, нинішнє визнання є значним кроком вперед.

Отже, у Орбана нарешті визнали, що дії України в цій галузі мають позитивний характер. Це, безумовно, є значною зміною.

Інші згадки про реформи в Україні Рада ЄС також погодилася записати у позитивній тональності, підкреслюючи тим самим готовність до руху України до вступу. "Рада позитивно відзначає прогрес, досягнутий у важливих сферах верховенства права, судової реформи та реформи державного управління", - йдеться, зокрема, у рішенні. Також Рада "вітає прогрес України у забезпеченні незалежного та ефективного функціонування антикорупційних інституцій".

Слід особливо підкреслити, що основні формулювання, які відображають готовність Європейського Союзу до розширення, були сформульовані аналогічно або навіть однаково для України та Молдови. ЄС розглядає ці дві країни як єдиний комплекс і має намір просувати їхній вступ одночасно.

Агресія проти України та її наслідки, звісно, не лишилися непоміченими.

Держави ЄС, зокрема, спільно наголошують на "виняткових труднощах, з якими стикається Україна у проведенні монетарної політики та загальному економічному управлінні за нинішніх обставин".

Європейська Рада також підкреслює свою підтримку "Формули миру для України". Важливо зазначити, що жодна ініціатива, що стосується України, не може бути реалізована без участі самої країни, як стверджується в спільній заяві держав-членів ЄС.

Втім, і вимоги до України щодо продовження реформ також нікуди не зникли. Серед іншого, до політичних пріоритетів, виділених у рішенні Ради ЄС, увійшла потреба реформування "телемарафону". Схоже, це стає твердою позицією всього ЄС. "Незважаючи на існуючі виклики, спричинені загарбницькою війною Росії, (Україна має) продовжувати зусилля, спрямовані на підтримку та поступове відновлення прозорого, плюралістичного та незалежного медіаландшафту. Зусилля з протидії іноземному втручанню та інформаційним маніпуляціям мають відповідати міжнародним стандартам свободи вираження поглядів", - наголошує рішення.

Та повернемося до проблеми, яка була у 2023 році. Тоді низка держав (і це далеко не лише Угорщина) побачили проблемою те, що фокус розширення зміщується з держав Західних Балкан на Україну та Молдову. Для низки держав, передусім Південно-Східної Європи, для яких балканські держави є сусідами, це видається неприйнятним.

Минулого року це стало суттєвим бар'єром для ухвалення амбітних рішень стосовно готовності Європейського Союзу до розширення. Про це йшлося в статті "Чому Західні Балкани можуть стати ключовою проблемою для України на її шляху до ЄС" на "ЄвроПравді".

Водночас ми категорично відкидаємо ідею порівнювати Україну з країнами Західних Балкан. Багато з цих держав нині не лише переживають стагнацію у своїх євроінтеграційних зусиллях, а й почали дистанціюватися від Європейського Союзу.

Якщо об'єднати Україну з Боснією та Сербією в один блок, це призведе до того, що ми ніколи не зможемо отримати підтримку для розширення Європейського Союзу, і це не буде нашим провином.

ЄС знайшов вихід з цього глухого кута.

Щоб задовольнити ті держави, які більше сфокусовані на Балканах, європейські уряди домовилися обрати у регіоні пріоритетні держави, які реально мають перспективу досягти готовності до вступу, та сфокусуватися на них.

Насправді виявилось, що існує лише одна така країна.

Це країна Чорногорія.

Зазначимо, що до нещодавнього часу Сербія вважалася лідером серед країн, що прагнуть до формального зближення з Європейським Союзом. Проте, вона не відповідала одному з основних критеріїв, який залишається критично важливим для ЄС. І цей критерій стосується України.

У 2023 та 2024 роках, зокрема за підтримки Угорщини, Європейський Союз висунув державам-кандидатам вимогу "повного узгодження своїх політик зі Спільною зовнішньою та безпековою політикою ЄС, включаючи питання санкцій, зокрема тих, що були введені у відповідь на агресію Росії проти України". Ця умова створює труднощі для Сербії, яка відкрито висловлює своє небажання приєднуватися до антиросійських санкцій.

Отже, сербські переговори щодо вступу в 2024 році переживали період застою.

Замість цього Євросоюз визначив своєю метою зробити Чорногорію лідером серед країн регіону, і схоже, що вони цього досягли. Наразі в рамках чорногорських переговорів відкриті всі 33 глави. Переговори за шістьма з них вже завершено, причому три з них були успішно закриті протягом цього тижня. Щоб підкреслити це надзвичайне прискорення, варто зазначити, що останнє закриття глав відбулося сім років тому!

Більш того, нині чиновники з Європи та Чорногорії одностайно стверджують, що завершити переговорний процес у вкрай стислі терміни цілком можливо: закрити всі розділи до 2026 року та приєднатися до ЄС до 2028 року.

Це, втім, становить виклик для України.

Якщо раніше ми стикалися з труднощами через те, що країни Балкан не демонстрували прогресу у процесі розширення і могли стати "перешкодою" для України, то тепер новим викликом є надзвичайно швидкий розвиток нового регіонального лідера.

Чорногорія стає серйозним суперником України у боротьбі за увагу Європейського Союзу.

Це може призвести до серйозних наслідків для нас, якщо Подгориця зможе досягти готовності до вступу в той момент, коли Київ ще далеко від цього етапу. У такому випадку, країни ЄС можуть ухвалити рішення про прийняття лише Чорногорії.

Суть у тому, що найбільш вірогідний шлях України до членства в ЄС полягає в пакетному голосуванні, під час якого країни Європейського Союзу розглядатимуть заявки Києва, Кишинева та однієї-двох столиць Балкан одночасно. Це дозволить збалансувати інтереси "проукраїнських" і "пробалканських" держав, що значно полегшить досягнення згоди Угорщини щодо вступу України.

Втім, це залежатиме передусім від того, чи покаже Україна (а також Молдова) такий швидкий прогрес у реформах, що держави-члени ЄС будуть готові зачекати з рішенням про Чорногорію до формування ширшого пакета.

Прискорення реформ в Україні залежить лише від нас. Події, що відбуваються наразі в контексті розширення Європейського Союзу, повинні довести всім, наскільки це важливо.

Автор: Сергій Сидоренко,