Новая концепция вступления: как избежать подводных камней и гарантировать присоединение Украины к Европейскому Союзу.
Зображення від пресслужби українського президента.
Конфлікт між Росією та Україною суттєво трансформував геополітичну структуру Європи, що ставить перед Європейським Союзом необхідність кардинально переосмислити підходи до процесу розширення.
У контексті інтенсивних обговорень щодо мирного врегулювання, Європейський Союз стикається з подвійним викликом: забезпечити надійні гарантії безпеки для України і одночасно підтримати свою внутрішню інституційну цілісність.
Недавні дискусії на вищому рівні про "зворотне членство" та "прискорений вступ" можуть стати знаковими у контексті нової хвилі розширення. Багато критичних відгуків з боку держав-членів щодо пришвидшення процесу вступу, які виникли під час закритих зустрічей у Брюсселі на початку березня, зумовлені неправильним сприйняттям основних аспектів цієї нової амбіційної концепції.
Недавні пропозиції стосовно України були помилково витлумачені багатьма в Європейському Союзі як "альтернативний варіант".
Отже, це означає - як миттєве приєднання без проведення реформ, а не як організований процес надання політичному статусу справжнього інституційного змісту.
Центр "Нова Європа" представляє більш зрозумілу концепцію Membership by Design (в українському варіанті "членство за дизайном", хоча також можливі інші варіанти, такі як "членство за моделлю" або "сконструйоване членство", що підкреслює наявність певної структури та архітектури).
Ця модель базується на тому, що мирне врегулювання тісно пов'язане з терміновим політичним вступом, але реальний зміст такого членства має бути чітко визначений. Проведення основних реформ є невід'ємним елементом; навпаки, саме вони відкривають можливості для здійснення прав у рамках цієї конкретної моделі членства.
Геополітична стратегія, підкріплена підтримкою Сполучених Штатів, є ключовою для вирішення внутрішніх проблем Європейського Союзу, але вона повинна базуватися на відповідальному дотриманні основних принципів.
У своїх зусиллях завершити російську агресію Захід формує концептуальну модель майбутнього миру, в якій ключовим аспектом є інтеграція України до Європейського Союзу.
Це бажання виникає з взаємозв'язку між сторонами: Україні необхідний ЄС для забезпечення безпеки та відновлення, в той час як ЄС потребує військових ресурсів України для укріплення свого східного кордону. Таким чином, обговорення інноваційних моделей вступу в значній мірі залежать від можливостей досягнення миру.
Стратегічні поради вказують на те, що для столиць країн ЄС буде важко відмовитися від мирного плану, в якому інтеграція до Європейського Союзу є ключовим елементом стабільності.
Проте для досягнення успіху "креативний формат" повинен мати переконливу силу.
Цей процес не може бути просто "проїздом без квитка" — тобто вступом без жодних обмежень. Він повинен включати механізм, де політичний статус членства надається з метою забезпечення миру, в той час як функціональні ознаки членства здобуваються шляхом суворого і послідовного впровадження реформ.
Хоча багато країн-членів виступають за дотримання підходу, заснованого на заслугах (merit-based), як єдиного можливого шляху, історичний досвід свідчить про інше. Історія розширення показує, що принцип заслуг застосовувався не завжди послідовно; суворе дотримання вимог часто поступалося стратегічним геополітичним імперативам.
Греція стала членом Європейського Союзу, незважаючи на негативну оцінку з боку Комісії, тоді як Румунія та Болгарія були прийняті до складу ЄС ще до того, як виконали всі вимоги. Існує безліч прикладів, які варто розглянути.
Угорщина приєдналася до Європейського Союзу як демократична країна, проте в процесі членства зазнала значного зниження рівня демократії.
Ці приклади демонструють, що процес вступу є складним і потребує всебічного аналізу як переваг, так і можливих ризиків. Отже, стратегія розширення охоплює значно більше, ніж просто технічні вимоги.
Окрім того, заява про те, що сучасний процес базується виключно на заслугах, не є правдивою.
Україна ефективно виконала всі вимоги для запуску трьох переговорних кластерів, проте вступний процес опинився під загрозою через блокування з боку Угорщини, незважаючи на те, що Європейський Союз визнав досягнення Києва.
Одночасно держави-члени Європейського Союзу не скористалися положеннями статті 7 Договору про ЄС стосовно Будапешта, яка передбачає механізм тимчасового обмеження прав країни-члена у випадку серйозних порушень принципів Європейського Союзу.
Подібна ситуація спостерігається і на Західних Балканах: попри позитивні звіти Європейської комісії, які фактично підтверджують готовність країн-кандидатів, процес роками перебуває у стагнації. Політична логіка послідовно переважає над технічними критеріями.
Суттєва перешкода - зручний дипломатичний "щит", який забезпечує Будапешт.
Хоча саме Угорщина виступає головним блокувальником процесу вступу, наявна інформація свідчить, що інші держави-члени, які неохоче ставляться до розширення навіть на основі принципу заслуг, фактично "ховаються" за обструкціонізмом Будапешта.
Якщо угорське вето буде знято, перед ними відкриється складна політична ситуація.
На початку березня в Брюсселі проходили неформальні обговорення концепції "прискореної процедури" розширення, які, за інформацією ЗМІ, викликали хвилю жорсткої критики. Однак результати закритих інтерв'ю вказують на те, що це не означає відмову від новаторських підходів у принципі.
Сучасна критика в основному виникла через те, що європейські інституції не повідомили державам-членам про свої плани.
Інформаційні витоки, що представили нові пропозиції як "альтернативні рішення", стали причиною підриву довіри та завдали шкоди продуктивному діалогу.
Держави, які є членами, усвідомлюють, що діюча методологія стала непідходящою, проте водночас вони турбуються про можливу негативну реакцію в рамках внутрішніх політичних дебатів, де звучатимуть сильні аргументи проти будь-якого зниження вимог для приєднання до ЄС.
Урок очевидний: якщо дискусія не буде зваженою та стриманою, вона ризикує перетворитися на токсичну політизацію.
Крім того, часто підкреслюваний "глухий кут у процесі ухвалення рішень" (необхідність одностайності) слугує зручним винуватцем. Європейський Союз вже багато років обговорює питання внутрішньої реформи, але без суттєвих досягнень.
Невміння ЄС провести власні реформи суттєво перешкоджає впровадженню системи, що ґрунтується на заслугах. У цьому випадку, труднощі пов'язані не з країнами-кандидатами, а безпосередньо з самим Європейським Союзом.
Для подолання цих суперечностей Європейському Союзу слід відмовитися від двоїстої логіки "всередині чи поза ЄС" і від оманливих термінів, таких як "прискорений вступ".
Центр "Нова Європа" представляє концепцію "членства через дизайн" (Membership by Design).
У цій парадигмі політична архітектура членства визначається одразу, але його реальний зміст - права, голосування та фінансові ресурси - надається лише після підтвердження виконання реформ. На відміну від поетапного вступу, членство України не буде поставлене під сумнів, а сам процес буде зосереджений на досягненні конкретних результатів для набуття прав і повноважень через реформи.
По-перше, важливо мати політичну приналежність.
Україна офіційно підписує і ратифікує угоду про вступ, що слугує потужним політичним сигналом на користь досягнення миру. Це закріплює геополітичну єдність. Проте, така угода не надає права голосу до виконання ключових умов.
По-друге, Україні слід скористатися підтримкою Сполучених Штатів.
Розвиток креативної моделі в Україні має на меті досягнення двох основних дипломатичних цілей. Перша полягає в отриманні підтримки Сполучених Штатів для розширення, що є ключовим фактором у всіх попередніх етапах розширення. Друга мета – використати цю підтримку США, щоб вплинути на країни, які чинять опір, зокрема на Угорщину, з метою зняття блокади.
Дипломатична вага США може викрити тих, хто ховається за вето, і змусити сформувати консенсус.
Третім важливим моментом є необхідність повної прозорості у реалізації реформ у галузі "Основ". Успішне виконання семи рекомендацій Європейської комісії Україною після здобуття статусу кандидата стало можливим завдяки чіткій кореляції між проведенням реформ та отримуваними перевагами.
Для того, щоб уникнути "македонського сценарію", що означає безкінечну технічну затримку, нова модель повинна гарантувати таку ж прозорість: реалізація реформ у рамках кластера "Основи" (верховенство права, правосуддя) повинна ініціювати чітке та автоматичне відкриття шляхів до членства.
Креативна модель не є способом уникнути реформ; це механізм мотивації, де участь забезпечує певні гарантії, а суть цієї участі полягає у винагородах за успішно впроваджені зміни.
Операційно це передбачає умовні права голосу.
Україна матиме місце за столом, однак її право голосу буде призупинене.
І відкриватиметься поступово - залежно від дотримання принципу верховенства права. Такий підхід зменшує ризик створення інституційної нестабільності.
Негайні переваги натомість стосуватимуться доступу до Єдиного ринку та безпекової інтеграції, тоді як повний доступ до бюджетних трансферів (як, наприклад, Спільної аграрної політики - CAP) запроваджуватиметься поступово, щоб захистити бюджет ЄС.
Що насамперед має змінити Європейський Союз? Перш за все, змінити наратив.
Відмовитися від термінів "зворотний вступ" (Reverse Accession), "поетапний вступ" (Staged Accession) або "прискорена процедура вступу" (Fast-Track), які натякають на скорочення процедур або нескінченні "кімнати очікування".
Замість цього можна вжити вираз "членство за концепцією" (Membership by Design), підкреслюючи, що політична структура формується відразу, проте її зміст залежить від дотримання "Основ".
Європейські інституції та країни-члени повинні спільно розробити правову базу, яка б пояснювала, яким чином Угода про приєднання, оформлена у формі "членства за дизайном", не суперечитиме основоположним договорам ЄС.
По-друге, пріоритезувати виконання заходів у межах кластера "Основи".
Важливо чітко донести, що, попри прискорення політичного процесу вступу, реалізація реформ у судовій системі та боротьбі з корупцією залишається основною умовою для отримання права голосу та фінансової підтримки в рамках цієї моделі.
По-третє, перенести обговорення з медійних витоків у конфіденційні, зважені формати, щоб запобігти негативній реакції держав-членів на сприйняття "скорочених процедур".
Наступний крок - використати чинник США.
Активно залучати Вашингтон до підтримки саме цієї моделі та використати їхній вплив для розблокування вето Угорщини і "мовчазного блоку неохочих".
І нарешті - відновити зв'язок між реформами і винагородою. Запровадити автоматичний механізм, за яким після підтвердження реформ відповідні права, передбачені договором, надаються без затримок і без політичного втручання з боку Ради ЄС.
Автор: Лео Літра.
