Обшук без судового дозволу: чому виняток з норм став ризиком для підприємництв?
На початку 2026 року сталася подія, що, попри свій політичний характер, стала важливим сигналом для всього бізнес-середовища. Обшуки в офісі однієї з парламентських фракцій, проведені без попереднього судового рішення, підкреслили вразливість права на недоторканність власності. Якщо відкинути політичні особи, ми можемо спостерігати тенденцію, яку неможливо оминути: процедура, що зазвичай має застосовуватися лише в екстрених випадках, перетворюється на інструмент доступу до приміщень, навіть у справах з великою резонансністю.
Для власника бізнесу останні події - сигнал для перевірки власної юридичної безпекової архітектури. Адже якщо система дозволяє собі діяти в режимі "спочатку входимо, потім легалізуємо" щодо суб'єктів із депутатським статусом (хоч визнаємо, що перед законом усі повинні бути рівними), то бізнес перебуває у зоні ще більшого ризику.
У реаліях 2026 року статус "білого" платника податків чи відсутність претензій з боку фіскалів не гарантує, що одного ранку двері вашого офісу не відчинять без вашого дозволу, посилаючись на "невідкладну необхідність". Спеціально для Mind адвокат Богдан Глядик пояснив, як бізнесу бути максимально готовим до подібних ситуацій, та розповів про корені проблеми й усі ризики та інструменти захисту для підприємців.
Філософія кримінального процесу виходить із презумпції, що будь-яке втручання держави у приватну сферу - чи то житло громадянина, чи то офіс компанії - можливе лише за наявності попереднього, незалежного судового контролю. Суддя у цій конструкції виступає не як формальний підписант, а як фільтр, покликаний відсіяти свавілля та оцінити пропорційність втручання. Конституція України чітко проголошує, що проникнення до володіння особи можливе лише за вмотивованим рішенням суду.
Це той оплот, що забезпечує правову стабільність. Проте реальність вносить свої корективи.
Правоохоронні органи, намагаючись впоратися з новими викликами та знайти найбільш зручні рішення, почали трактувати цей виняток як універсальний інструмент. Концепція "врятування майна" у звітах слідчих, детективів та запитах прокурорів перетворилася з конкретного порятунку матеріальних цінностей від вогню чи затоплення на абстрактне "збереження речових доказів".
Слідчі формують логічну схему, відповідно до якої будь-яка затримка у отриманні судового дозволу миттєво призводить до загрози знищення документів, чорнових записів бухгалтерії або електронних носіїв інформації. Так, виняток, розроблений для надзвичайних ситуацій, перетворюється на зручний інструмент для проведення запланованих слідчих дій правоохоронними органами.
Для бізнесу така практика несе ризики. Коли слідчий приходить з ухвалою суду, у цьому документі, як правило, чітко окреслені межі дозволеного: конкретна адреса, перелік речей, які підлягають відшуканню, строк дії ухвали, кому надано дозвіл на проведення обшуку. Це створює "червоні лінії", за які професійний захист може не дозволити вийти.
Це створює ситуацію, коли правоохоронці вилучають усе підряд - від особистих телефонів рядових менеджерів до серверів з базами даних клієнтів за десять років - у надії знайти бодай щось компрометуюче, навіть якщо це зовсім не стосується первинного предмета розслідування.
Для того щоб ефективно боротися зі свавіллям під час термінових обшуків, просто знати національні кримінально-процесуальні норми недостатньо. Важливо звертатися до джерел, які мають вищий статус, ніж національне законодавство, і які формують основи європейської правової культури. Це, зокрема, практика Європейського суду з прав людини.
1. Гуцанови проти Болгарії
Фундаментальним, архітектурним каменем у цьому контексті є рішення у справі "Гуцанови проти Болгарії". Фабула цієї справи, лякаюче точно резонує з українськими реаліями сьогодення. Болгарські правоохоронці провели рейд у будинку підозрюваного без попереднього судового дозволу, посилаючись на ту саму горезвісну невідкладність та інтереси слідства. Згодом суддя формально затвердив протокол обшуку. Однак ЄСПЛ підійшов до аналізу ситуації не з позиції букви, а з позиції духу права, наголосивши на кількох критичних моментах, які сьогодні мають стати "золотим стандартом" для кожного українського адвоката.
По-перше, Суд у Страсбурзі чітко зазначив, що відсутність попереднього судового дозволу допустима лише за наявності справді надзвичайних обставин, тягар доведення яких повністю лежить на державі. Це логічно означає презумпцію незаконності дій без ухвали.
ЄСПЛ вказав: якщо слідчий мав час планувати операцію, збирати групу, готувати транспорт, то він, безперечно, мав час і для того, щоб звернутися до суду за санкцією. Сам факт тривалого розслідування перед "раптовим" обшуком вже ставить під сумнів законність дій правоохоронців і руйнує легенду про екстреність.
По-друге, і це, мабуть, найважливіший урок для української судової практики, ЄСПЛ сформулював жорстку вимогу до якості ретроспективного судового перегляду. Відсутність попереднього дозволу, за логікою Суду, може бути компенсована лише ефективним судовим контролем після проведення обшуку. Ключове слово тут - "ефективний". Це означає, що суддя не має права просто "ставити штамп "погоджено"" на протоколі, легалізуючи дії слідчого, детектива автоматично. Суддя зобов'язаний детально, скрупульозно проаналізувати, чи дійсно існували підстави для проникнення без ухвали саме в той момент, чи була ця дія пропорційною, і чи не вийшли правоохоронці за межі розумного.
Корнієць та інші проти держави Україна
Особливо яскравим, болісним і важливим для української правової системи є рішення у справі "Корнієць та інші проти України", яке стане серйозним випробуванням для національних судів у 2026 році. У цьому випадку Європейський суд зайняв ще більш рішучу позицію, піддавши глибокій, системній критиці сам процес легалізації обшуків в Україні.
Європейський суд підкреслив, що в момент отримання дозволу на обшук таємність може бути обґрунтованою з точки зору розслідування. Проте на етапі легалізації вже здійсненого обшуку, коли слідчі дії завершено, двері зламано, а докази вилучено і упаковано в спеціальні пакети, немає жодних обґрунтованих причин позбавляти особу можливості захищати свої права. Відсутність можливості для власника майна чи його адвоката брати участь у судовому засіданні, де вирішується питання легалізації обшуку, а також подавати свої заперечення, вказувати на порушення та надавати докази незаконності дій слідчих, перетворює судовий контроль на формальність, на ритуал без реального змісту. ЄСПЛ зазначив, що українська процедура ex parte (без участі сторін) у легалізації обшуків не забезпечує достатніх гарантій проти зловживань.
Це рішення формує надзвичайно сильний процесуальний аргумент для захисту підприємства. Насправді, кожен випадок, у якому слідчий суддя розглядає клопотання про легалізацію обшуку в режимі "таємної кімнати" без присутності адвоката, що представляє інтереси компанії, тепер може і повинен розглядатися як порушення Конвенції.
Щодо масштабів впливу
У практиці Європейського суду з прав людини постійно піднімається питання невизначеності щодо обсягу вилучених речей. Яскравим прикладом цього є справа Гуцанових, де вилучення легально придбаного пістолета з дозволом у контексті економічного злочину стало чітким свідченням свавільних дій.
Для українських компаній це свідчить про те, що вилучення особистих мобільних телефонів співробітників, які не є підозрюваними у справі, конфіскація серверів з бухгалтерськими даними за період, що не має відношення до розслідування, або забір готівки з каси, чий легітимний статус підтверджується документами, в контексті розслідування обмеженого епізоду, є яскравим свідченням того, що метою обшуку є не збір доказів, а тиск на підприємство та його паралізація. Саме цю позицію потрібно використовувати в своїй обороні: систематичне доведення відсутності логічного зв'язку між предметом розслідування і масштабом втручання.
Національна судова практика зазнає значних змін. Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 466/525/22 виокремила важливі висновки, які зміцнюють позицію захисту та встановлюють високі вимоги до доказів у процесі слідства.
Сторона обвинувачення повинна переконливо довести суду не лише теоретичну ймовірність знищення доказів, а й реальну загрозу, а також існування об'єктивних перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення до слідчого судді. Судді мають оцінювати обставини саме на момент проведення термінового обшуку: які конкретні фактори вказували на те, що затримка може призвести до втрати доказів?
Верховний Суд підкреслив: якщо в матеріалах провадження немає доказів того, що існували нездоланні перешкоди для отримання ухвали, або якщо слідство тривало довго і правоохоронці знали про необхідність обшуку заздалегідь, то посилання на невідкладність є безпідставним.
Невозможно створити ефективну систему захисту, якщо не враховувати реалії, в яких функціонує український бізнес. Незважаючи на обіцянки про підтримку підприємництва, реальний тиск з боку правоохоронних органів залишається на стабільно високому рівні.
БЕБ, Національна поліція, Державне бюро розслідувань та інші установи продовжують активно використовувати юридичні механізми, які заважають діяльності підприємств: арешти банківських рахунків, конфіскація обладнання та нескінченні масові допити. Бізнес опиняється в умовах, де з одного боку — складні економічні реалії, а з іншого — зростаючий контроль з боку держави.
У цьому середовищі сподіватися на те, що "помилка з'ясується сама собою", є небезпечною ілюзією. Система налаштована на результат, і часто цей результат досягається за рахунок прав бізнесу. Тому пасивна позиція - це шлях до втрати активів.
У ситуаціях, коли державні механізми захисту можуть виявитися ненадійними, безпека бізнесу залежить від рівня його юридичної підтримки, яка має бути всеосяжною системою. Основні елементи та етапи, які повинні враховувати компанії, є такими.
Інтелектуальна превенція. Вважати, що "чесні не мають чого боятися" - це наївний підхід. Офіс повинен бути простором, де панує порядок, а принцип "чистого столу" є незаперечним: жодних зайвих документів, чернеток чи стікерів з паролями не повинно бути. Цифрова безпека має бути на першому місці: сервери та "мозок" компанії мають зберігатися в захищених хмарних сховищах, які фізично недоступні для ніякого втручання. Загалом, працівникам не потрібно заглиблюватися в юридичні деталі — це справа адвокатів. Їм варто пам’ятати лише один алгоритм: зберігати спокій, не свідчити проти себе й терміново зв’язуватися з адвокатом.
Дії під час шторму. Коли відбувається обшук без судового дозволу (так само, як і під час санкціонованого обшуку), основним завданням адвоката є впорядкування хаотичних подій. Слідчий має можливість діяти на власний розсуд. Адвокат повинен систематично документувати всі дії, які виходять за рамки оголошеного "захисту майна". Ми завжди наполегливо запитуємо про обставини, які роблять обшук терміновим саме в цей момент, і вимагаємо пояснень під відеозапис. Відсутність чіткої відповіді на камеру стає нашою перевагою в суді. Захисна стратегія полягає не в емоційних суперечках, а в холоднокровному внесенні письмових приміток до протоколу, кожна з яких є цеглиною в фундамент нашої майбутньої перемоги.
Битва за легалізацію. Не треба чекати виклику до суду, де детектив, слідчий буде "легалізовуватися". Адвокат має діяти на випередження, негайно подаючи заяву про залучення до розгляду питання легалізації. Навіть якщо суддя проігнорує цю вимогу, наявність заяви в матеріалах справи (як мінімум буде підтвердження подання такої заяви) дозволить отримати сильний аргумент для апеляції, а ще значно пізніше й у Верховному Суді.
Крім того, необхідно ініціювати паралельні процеси: скарги на бездіяльність прокурора щодо повернення тимчасово вилученого майна.
Жорсткий контроль процесуальних строків: пропуск прокурором навіть однієї години повинен грати на користь бізнесу. І адвокат має бути тим хронометристом, який зафіксує цей пропуск.
Ризики проведення обшуків без судового дозволу у 2026 році стають невід'ємною частиною нашої реальності. Зростання повноважень правоохоронних органів формує напружене середовище. Однак це не слугує виправданням для бездіяльності. У боротьбі виграє той, хто діє професійно та зберігає ясність думки. Інтелектуальний захист, заснований на ґрунтовному розумінні практики Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини, може створити умови, за яких навіть агресивний обшук обертається на процесуальну невдачу для слідства. Бізнес повинен розглядати юридичну безпеку як один із найважливіших активів.
