"Путінська одержимість Україною призводить до катастрофічних наслідків для росіян," - заявив швейцарський експерт з політики.
Автор зазначає, що Російська Федерація повільно просувається вперед, але з великими втратами, і опиняється на межі демографічної та економічної кризи. Проте Путін залишається впевненим, що його ресурси зможуть витримати ці труднощі.
За роки повномасштабної військової агресії Росії проти України військова машина диктатора Путіна не досягла істотного просування. Як пише політолог зі Швейцарії, фахівець з міжнародної безпеки і доктор наук Андрес Реш у колонці для німецького видання Neue Zürcher Zeitung, Путін "веде Росію до катастрофи". І сьогодні він може похвалитися хіба що тим, що його країну знову почали боятися європейці і Європа почала вкладати колосальні суми в переозброєння.
Проте Росія не отримала ані престижу, ані глобального впливу внаслідок своєї агресивної політики. Навпаки, імперія Путіна наразі є більш вразливою, ніж була чотири роки тому. Він обирає руйнівний курс, що виснажує ресурси його держави та робить її все більш залежною від Китаю, - зазначається в статті.
Автор класифікує ознаки ослаблення Російської Федерації на два основні напрямки. По-перше, вона втрачає свій вплив у світі. Наприклад, РФ не змогла надати підтримку режиму венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, внаслідок чого Путін просто "безсило спостерігав" за відходом свого ключового союзника в Латинській Америці. Додатковим підтвердженням ослаблення Росії є захоплення танкерів її "тіньового флоту". Ще одним свідченням є те, що Росія бездіяльно спостерігає за зростанням протестних акцій в Ірані, не надаючи слабкому уряду ані військової, ані фінансової підтримки. Нагадаємо, що в подібній ситуації в Сирії у 2015 році Росія змогла врятувати режим Башара Асада.
Також падає вплив РФ в Африці, хоча в окремих країнах вона ще може чинити тиск. У Центральній Азії вплив Росії поступово перебирає на себе Китай. Наприклад, Китай обігнав РФ і став найважливішим торговельним партнером Казахстану.
Ситуація на Південному Кавказі також розвивається не на користь Росії: "Конфлікт за Нагірний Карабах показав, що Росія вже не може виконувати свою традиційну роль захисника Вірменії". На теперішній момент Росія все ще має вплив на авторитарний режим у Грузії, однак така політика викликає значний опір серед більшості населення країни.
"Одержимість Путіна Україною призвела до того, що Росія змушена була відмовитися від інших своїх інтересів. Проте Путін зазнав у цій країні своєї найбільшої стратегічної поразки. Хоча російський лідер може виглядати впевненим у своїй перемозі і не демонструвати бажання досягти мирної угоди, а його війська продовжують наступ, його мета — знищити Україну як незалежну, проєвропейську та демократичну державу — виглядає ще менш реалістичною, ніж чотири роки тому," - зазначає автор.
Він зазначив, що навіть те, що Росія контролює п'яту частину території України, не змінює суті "фіаско політики Путіна". Просування триває повільно і супроводжується величезними втратами, які, враховуючи тяжкопоранених, ймовірно, вже перевищують мільйон.
Другий істотний аспект, що вказує на ослаблення Росії, пов'язаний із її демографічною ситуацією та економічними показниками. За інформацією видання, демографічна криза в Російській Федерації загострюється, зокрема через значну еміграцію населення. Крім того, в економіці країни з'являються тривожні ознаки: "Спочатку успішна військова економіка починає стикатися з межами свого потенціалу. Темпи зростання зупинилися, а вражаючі 40% державного бюджету витрачаються на неефективні військові та силові структури. Залежність від експорту нафти і газу виявляється вразливою, оскільки західні санкції та падіння цін на нафту призвели до майже двократного скорочення доходів з цього сектору за рік".
Автор вказав, що кремлівський режим має ще певні резерви для продовження конфлікту. Путін, у свою чергу, сподівається, що цих резервів буде більше, ніж у України. Лише продовження і збільшення підтримки з боку Заходу може переконати його в протилежному. При цьому розкол у західному таборі був охарактеризований виданням як "єдиний значний зовнішньополітичний тріумф Путіна".
Це не стільки його досягнення, скільки результат перемоги Дональда Трампа на американських виборах. Проте, з виходом США, головного гаранта безпеки в Європі, здійснилася давня мрія Москви. Той факт, що західноєвропейці тепер занепокоєні суперечками навколо Гренландії, побоюючись, що один з членів НАТО може захопити територію іншого союзника, має сприйматися Кремлем як справжній подарунок долі.
У колонці також аналізуються дії Трампа, нагадується, що за Трампа США припинили фінансувати військову допомогу Україні і скоротили обсяги продажу зброї європейським країнам. А сам Трамп "намагається переконати українців у безнадійності оборонної боротьби". І цим "помилковим підходом лише підкріплює надії Путіна на те, що той вийде з військового болота в Україні переможцем". Таким чином, робить висновок журналіст, Трамп "зображує Росію більш могутнім гравцем, ніж вона є насправді".
Нагадуємо, що повномасштабна агресія Росії проти України вже перевищила за тривалістю війну Радянського Союзу з нацистською Німеччиною. Протягом 1418 днів радянські сили змогли витіснити ворога до Берліна, тоді як російська армія просунулася лише на 48 кілометрів від стартової позиції, з якої розпочалася атака в лютому 2022 року, не захопивши жодного обласного центру. Аналітики вважають, що на теперішньому етапі Путін не демонструє бажання зупинити свої військові дії.
