Один спеціаліст у металургійній галузі створює робочі місця для ще восьми осіб: Чому Україні слід розвивати економіку на основі індустріальної бази.
Роль промисловості у зміцненні економіки та відбудові країни стала ключовою темою Західноукраїнського бізнес-форуму в Івано-Франківську, який об'єднав представників бізнесу, влади та інвестиційних структур. Адже навіть зараз, в умовах війни та втрати підприємств, гірничо-металургійний комплекс разом із суміжними галузями створює близько 6% ВВП.
Як зазначив Сергій Скорбун, керівник управління координації зовнішніх проєктів офісу генерального директора групи "Метінвест", під час панельної дискусії на тему "Сильна промисловість - двигун економічного зростання", до початку повномасштабної війни гірничо-металургійний комплекс разом з суміжними секторами формував приблизно 10% валового внутрішнього продукту України.
Однак, за його словами, за останні два роки частка знизилася до 5,5-5,7% через втрату ключових виробничих потужностей на сході країни.
"Метінвест" у війні втратив металургійні комбінати в Маріуполі та Авдіївський коксохім і був змушений призупинити роботу Покровської вугільної групи. Усі ці підприємства були частиною єдиного виробничого ланцюга, що забезпечував роботу тисяч людей і мільярдні експортні надходження.
За словами Скорбуна, один працівник у металургії створює до восьми робочих місць у суміжних секторах - транспорті, енергетиці, машинобудуванні, сервісах. У гірничодобувній галузі цей показник становить 1:4.
Тому кожне робоче місце в індустрії - це мультиплікатор економічної стабільності. Проте для розвитку промисловості потрібні ключові умови: стабільна тарифна й податкова політика, доступ до ринків та зрозумілі правила гри для інвесторів.
Скорбун звернув увагу на те, що тарифи на вантажні залізничні перевезення в Україні вже перевищують аналогічні показники в Польщі та Словаччині. Це пояснюється перехресним субсидуванням пасажирських перевезень за рахунок вантажних. Згідно з європейськими нормами, фінансування таких послуг повинно здійснюватися державою через механізми, що передбачають зобов'язання щодо суспільного обслуговування (Public Service Obligation, PSO), коли уряд замовляє важливу для суспільства послугу та покриває її витрати.
Ще однією ключовою умовою є можливість виходу на європейські ринки, які складають основний напрямок експорту для української металургійної галузі. Для досягнення цього важливо, щоб держава підтримувала національних виробників і допомагала їм зберігати свої конкурентні позиції на ринку Європи.
Скорбун нагадав, що зараз українська промисловість стоїть на порозі декарбонізації - переходу до виробництва сталі з мінімальними викидами CO2. Для цього потрібні мільярдні інвестиції та перехід на електросталеплавильні технології.
"Україна володіє значними запасами залізорудної сировини, яких майже немає в інших країнах Європи. Це відкриває перспективи для стратегічної співпраці, де українські ресурси поєднуються з європейськими інвестиціями у сталу металургію," - наголосив Скорбун.
Він додав, що стабільна промислова політика, залучення міжнародного фінансування та державні гарантії безпеки дадуть змогу подвоїти виробництво і зробити промисловість основою повоєнного економічного відновлення.
Згадаємо, що протягом останніх п'яти років провідні металургійні заводи України внесли до бюджету 190 мільярдів гривень, що еквівалентно 6,2 мільярда доларів. За підсумками 2024 року, податкові відрахування чотирьох металургійних компаній склали 1,6% від загальних надходжень до бюджетів різних рівнів.
раніше Європейська бізнес асоціація також закликала уряд передбачити у держбюджеті на 2026 рік компенсацію для "Укрзалізниці" за збиткові пасажирські перевезення, щоб уникнути чергового перекладення цих збитків на вантажовідправників.
В Європейській Бізнес Асоціації зазначили, що схема крос-субсидування не відповідає європейським стандартам і погіршує конкурентоспроможність власників вантажів. Крім того, експерти рекомендували скасувати земельний податок для "Укрзалізниці", оскільки в жодній розвиненій державі така практика не застосовується.
