Олександр Левченко: Спостереження за російськими агентами в Європейському парламенті – Блоги | OBOZ.UA
Deutsche Welle повідомила, що під час дебатів у Європейському парламенті (ЄП) на тему "Проросійське шпигунство в ЄП" учасники висловили думку про необхідність створення спеціального органу для розслідування зв’язків деяких євродепутатів із шпигунською діяльністю на користь іноземних держав, зокрема Росії. "Російський режим веде війну не лише проти України, а й проти наших країн та демократичних інституцій - не зброєю, а грошима в конвертах", - зазначив чеський євродепутат від Європейської народної партії Томаш Здеховський, підкресливши, що це становить загрозу для безпеки ЄС. "Це лише поодинокі випадки чи це лише вершина айсберга? Ми не дізнаємося, поки не розберемося в суті проблеми", - додав нідерландський євродепутат від групи Зелених Райнір ван Ланшот. Він запропонував створити орган, що займатиметься депутатською етикою, а також надати Європарламенту право на проведення розслідувань. "Лише в такому випадку ми зможемо зрозуміти, наскільки глибоко це втручання, і чи є можливість його зупинити", - впевнений ван Ланшот.
Нещодавно в Європейському парламенті відбулося кілька резонансних шпигунських скандалів, які стосуються як колишніх, так і нинішніх депутатів. Підозри в надмірній прихильності до Москви та поширенні проросійських ідей частіше за все висловлюються на адресу представників лівих та крайніх правих політичних фракцій. Наприклад, навесні 2024 року журналісти-розслідувачі оприлюднили інформацію про те, що латвійська депутатка Тетяна Жданок нібито мала багаторічні зв'язки з російською ФСБ. У листопаді 2025 року колишнього депутата Нейтана Гілла було засуджено у Великій Британії до 10,5 років ув'язнення за отримання хабарів для просування інтересів Росії в Європі та розповсюдження вигідних Москві наративів щодо України. Також чинного євродепутата Петра Бистрона, який представляє німецьку правопопулістську партію "Альтернатива для Німеччини", звинуватили в отриманні хабарів від російських представників та активній участі в прокремлівській медіаплатформі Voice of Europe під час його роботи в Бундестазі.
Європарламент для Росії є стратегічним майданчиком впливу, через який Москва намагається безпосередньо втручатися у процес ухвалення рішень ЄС. Мета Кремля - послабити єдність Євросоюзу, використовуючи депутатів як ретрансляторів своїх наративів, щоб створювати внутрішні розколи. В умовах війни проти України шпигунство РФ в Європарламенті є частиною ширшої стратегії гібридної війни Москви, спрямованої на підрив демократичних інституцій. Російське шпигунство в Європарламенті слід розглядати як елемент довгострокової стратегії проникнення в європейські центри ухвалення рішень. Кремль інвестує в політичні зв'язки, корупцію та інформаційний вплив роками, очікуючи моменту кризи. При цьому кожен випадок викриття проросійського шпигунства в Європарламенті завдає удару по репутації інституції. Відповідно, реакція ЄС має бути не разовою, а системною. Крайні праві та крайні ліві політичні сили в Європарламенті часто виступають як політичні союзники Кремля, відкрито критикуючи санкції проти Росії та блокуючи допомогу Україні. Саме ці групи найбільш охоче транслюють наративи про "мир за будь-яку ціну", "втому від війни" та "відповідальність Заходу". Їхня діяльність створює сприятливе середовище для російського впливу, навіть без прямого шпигунства. У цьому сенсі ідеологічна симпатія до Москви часто виконує ту саму функцію, що й агентурна робота. Ініціатива зі створення спеціального органу для розслідування шпигунської діяльності в Європарламенті означає перехід до системної політики самозахисту інституцій ЄС. Вона свідчить про усвідомлення євродепутатами внутрішніх ризиків і готовність не приховувати проблему, а інституційно з нею боротися. Такий крок є сигналом як громадянам ЄС, так і зовнішнім гравцям, що проникнення агентів впливу розглядатиметься як питання безпеки. Посилення боротьби з російським шпигунством у Європарламенті неможливе без глибшої координації між національними службами безпеки держав-членів ЄС. Обмін розвідувальною інформацією, узгоджені стандарти розслідувань та спільні механізми реагування дозволили б уникнути ситуації, коли окремі країни залишаються "слабкою ланкою". ЄС поступово підходить до необхідності створення повноцінного наднаціонального контррозвідувального органу для захисту своїх інституцій від зовнішнього втручання. На відміну від механізмів координації, така структура мала б власні аналітичні та слідчі повноваження і діяла б незалежно від політичних циклів окремих держав. Її поява означала б інституційне визнання того, що гібридна війна з боку Росії є довготривалою загрозою, яка потребує постійної й системної відповіді.
18 грудня 2025 року на сайті Risky була опублікована стаття, що висвітлює діяльність двох російських державних хакерських угруповань — CyberArmyofRussia_Reborn та NoName057(16), які націлені на США. Відповідно до інформації, наданої Міністерством юстиції, Міністерством фінансів США та CISA, ці групи фінансуються та контролюються російськими державними структурами, зокрема військовою розвідкою — ГРУ. Їхня мета полягає в маскуванні державних кібератак під виглядом нібито громадської активності. Незважаючи на те, що учасники цих угруповань мають обмежений рівень технічних навичок і поки що завдали незначних прямих збитків, сама природа їхніх атак вказує на серйозні ризики. Хакери безсистемно проникають у вразливі операційні системи, нехтуючи логікою та можливими наслідками. Вони намагаються атакувати критично важливі об'єкти, такі як водопостачання та харчова промисловість у США. Навіть елементарні методи, які використовують ці хакери, що підпорядковуються російським спецслужбам, можуть призвести до серйозних аварій або шкоди для населення. Росія, залучаючи численні, але малопідготовлені групи, знижує бар'єри для проведення кібератак на цивільні об'єкти. Поширення інформації про наслідки атак у публічному просторі є частиною психологічного впливу Росії на американське суспільство. Загроза для США полягає в системному характері дій цих угруповань. Таким чином, Москва реалізує практику постійного кібернетичного тиску в "сірій зоні" між війною та миром. Використання хакерів дозволяє Росії заперечувати пряму відповідальність та уникати негайних наслідків. Росія координує дії напівконтрольованих недержавних кібергруп, атакуючи цивільну інфраструктуру, що дестабілізує ситуацію та спонукає інші держави, ворожі до США та Заходу, до подібних дій. Кібератаки з боку Росії відбуваються на фоні тривалої геополітичної конфронтації зі США та їх союзниками. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія активізувала використання асиметричних інструментів впливу, зокрема кібератак низької інтенсивності. Це дозволяє Москві чинити тиск на супротивників без загрози прямої військової ескалації. Міжнародне право не забезпечує достатнього контролю механізмів стримування в кіберпросторі, що створює сприятливі умови для таких операцій. США, з їх розвинутою та децентралізованою інфраструктурою, є особливо привабливою метою. Москва уважно слідкує за реакцією Вашингтона на незначні інциденти, перевіряючи межі допустимого. У ширшому міжнародному контексті така практика може бути адаптована іншими державами, що призведе до подальшої мілітаризації кіберпростору. Для США це означає існування в умовах постійного кібернетичного тиску навіть у формально мирний період.
Використання Росією кібератак на цивільні об'єкти створює небезпечний прецедент. РФ демонструє, що подібні дії можуть стати звичними і практично безкарними, що підриває міжнародні норми стримування в кібернетичному середовищі. Низький рівень професіоналізму російських хакерів підвищує ймовірність неконтрольованих наслідків. Втручання в роботу критичної інфраструктури може призвести до аварій або навіть людських жертв. Таким чином, США стикаються з загрозою не лише свідомої ескалації, а й можливих катастроф через непрофесійність, що ускладнює розробку відповідних стратегій реагування.
