Основні економічні показники України та міжнародної спільноти - аналіз.

Ця стаття висвітлює основні макроекономічні показники України та глобальної економіки на кінець червня 2025 року. Аналіз здійснено на основі свіжих даних, отриманих з Державної служби статистики України (ДССУ), Національного банку України (НБУ), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, а також від провідних національних статистичних агенцій (Eurostat, BEA, NBS, ONS, TurkStat, IBGE). Максим Уракін, директор з маркетингу та розвитку "Інтерфакс-Україна", кандидат економічних наук і засновник інформаційно-аналітичного центру "Experts Club", підготував огляд сучасних макроекономічних тенденцій.

Економічні макропараметри України

Перше півріччя 2025 року Україна завершила в умовах помірної, але вразливої стабілізації. Після "плоского" старту року та слабкого І кварталу, який НБУ оцінював як період стриманої активності, у квітні-червні економіка утримувала позитивний імпульс насамперед за рахунок внутрішнього споживання та секторів, що адаптувалися до воєнної логістики. НБУ в квітневому рішенні зберіг облікову ставку на рівні 15,5%, підкресливши потребу підтримати валютну стабільність і знизити інфляційні очікування; у липневому рішенні регулятор підтвердив цей рівень, що закріпило "якір" для ставок за гривневими інструментами.

Інфляція помітно сповільнилася: у червні річний показник знизився до 14,3% р/р (з 15,9% у травні), що відображає комбінацію жорсткішої монетарної політики, валютної стабільності та корекції цін на окремі продовольчі групи; місячна динаміка становила +0,8%. Це перше за рік відчутне "просідання" річної інфляції нижче 15%.

Зовнішньоекономічна діяльність продовжує бути головним чинником дисбалансів. У період з січня по травень експорт товарів досягнув приблизно $16,95 мільярдів, в той час як імпорт склав $31,54 мільярдів, що призвело до поглиблення негативного сальдо до $14,6 мільярдів (+49% в річному вимірі). Основними факторами зростання імпорту стали енергоресурси, машинобудування та хімічна продукція, тоді як експорт виявився зосередженим переважно на продовольчих та сировинних товарах.

На тлі торгового розриву важливим буфером лишалися міжнародні резерви. Станом на 1 липня 2025 р. вони досягли $45,1 млрд (+1,2% за червень) завдяки великим надходженням від партнерів (зокрема ЄС, Канада, Світовий банк), які перевищили FX-інтервенції та виплати за боргом. Це історично високий рівень для України та критичний запас міцності для валютного ринку.

"Поточне зростання підтримується споживанням і офіційним фінансуванням; без запуску інвестиційного циклу воно залишатиметься низьким і нестійким. Міжнародні резерви -- це інструмент стабілізації, а не джерело розвитку; ефект з'явиться лише після їх конвертації у проєкти з доданою вартістю. Торговельний дефіцит, в свою чергу, має структурний характер: вирішувати його слід через логістику, енергомодернізацію та локалізацію виробництва, а не лише курсовими рішеннями", - зазначив Макксим Уракін.

Боргове навантаження продовжує зростати. Станом на 30 червня 2025 року загальний державний та гарантований державою борг оцінювався приблизно у $184,8 млрд (еквівалент 7,697 трлн грн), що на $3,9 млрд більше, ніж місяцем раніше. Переважну частину боргових зобов'язань складають зовнішні кредити, що посилює залежність від міжнародного фінансування.

Міжнародна підтримка залишалася ключовим елементом. 30 червня Міжнародний валютний фонд завершив восьмий перегляд програми EFF і ухвалив новий транш фінансування (загальні виплати за програмою перевищили 10 мільярдів доларів), підтвердивши при цьому, що Україна виконала основні критерії та продовжила реалізацію структурних реформ.

Другий квартал продемонстрував, що економіка пристосувалася до умов постійних потрясінь — ми спостерігаємо стійкість малого та середнього бізнесу, адаптивність логістичних ланцюгів і швидку переорієнтацію експортерів. Однак основи залишаються незмінними: інвестиційний цикл ще не активований, а торговельний дефіцит є структурним, і він не зникне без цілеспрямованої промислової політики та заходів для стимулювання локалізації виробництва. Облікова ставка на рівні 15,5% є компромісом між вартістю грошей та стабільністю валюти; вона залишається ефективною, поки країна отримує офіційне фінансування. Якщо ми прагнемо вийти з "режиму виживання", нам потрібні довгострокові інвестиції для відновлення енергетичної інфраструктури, логістичних вузлів і високих технологій. Резерви, що перевищують $45 млрд, не повинні бути причиною для розслаблення, а слугують можливістю, яку необхідно реалізувати через проєкти з доданою вартістю, інакше стабільність курсу залишиться дорогою і тимчасовою, - наголосив Максим Уракін.

Світова економіка

У першій половині 2025 року світова економіка демонструвала нерівномірний розвиток. Сполучені Штати, після технічного спаду в першому кварталі (-0,5% SAAR, -0,1% кв/кв), увійшли в другий квартал з відновленням попиту. До кінця червня стало очевидно, що тиск на ціни почав послаблюватися, про що свідчив індекс PCE (близько 2,5% р/р у травні), а витрати домогосподарств почали стабілізуватися. Хоча пізніші офіційні дані вказують на значний відскок у другому кварталі, на 30 червня головною тенденцією залишався "холодний" попит, під впливом високих процентних ставок.

Єврозона продемонструвала різкий контраст: після вражаючого зростання у першому кварталі (+0,6% в порівнянні з попереднім кварталом) динаміка зростання у квітні-червні поступово знижувалася; за попередніми даними, у другому кварталі зростання становило лише +0,1% в порівнянні з попереднім кварталом. Причинами цього стали слабка зовнішня ситуація, корекція в промисловому секторі та обережність споживачів, незважаючи на зниження інфляційного тиску. У той же час, Велика Британія залишалася позитивним винятком серед країн G7: зростання склало +0,7% у першому кварталі та +0,3% у другому, хоча інфляція в червні підскочила до 3,6% у річному вимірі, що стримувало темпи пом'якшення монетарної політики.

Китай утримував темп близько офіційної мети: ВВП +5,2% р/р у ІІ кварталі (після +5,4% у І кварталі), але інфляційна динаміка залишалась млявою -- CPI червня +0,1% р/р, що відображає слабке внутрішнє споживання та тиск із боку нерухомості. Експорт і промислове виробництво тягнули зростання, та питання стійкості попиту всередині країни залишалося відкритим.

У першому кварталі Туреччина зафіксувала зростання економіки на рівні 2,0% у річному вимірі. У червні інфляція знизилася приблизно до 35% річних, що свідчить про триваючий процес дезінфляції, незважаючи на високі процентні ставки та слабкий бізнес-клімат.

Індія залишалася найдинамічнішою великою економікою: у IV кварталі фінансового року 2024/25 реальний ВВП зріс на 7,4% р/р, а за підсумками року -- 6,5%; інфляція в червні впритул наблизилася до ≈2% р/р (за публікаціями MoSPI), створивши простір для обережного пом'якшення політики надалі.

Бразилія у І кварталі додала +1,4% кв/кв (2,9% р/р) на тлі сильного сільського господарства; IPCA у червні становив 5,35% р/р (+0,24% м/м), утримуючись вище цілі центробанку й змушуючи монетарну владу діяти обережно.

У першій половині 2025 року світова економіка демонструє різноманітні темпи зростання. У США спостерігається балансування між високими процентними ставками та прагненням підтримувати попит, в той час як Європа поступово виходить з економічного застою. Китай продовжує показувати стабільні результати завдяки експорту, хоча внутрішній попит ще не відновився. Для України це означає, що не варто покладатися лише на зовнішній попит для економічного зростання. Необхідні цілеспрямовані індустріальні програми, підтримка експорту продукції з високою доданою вартістю та прозора політика імпортозаміщення в тих сферах, де це виправдано економічно. Лише в такому випадку, навіть у умовах глобальної нестабільності, ми зможемо перетворити наші значні резерви та міжнародну підтримку на тривалий інвестиційний цикл і нову економічну структуру, - зазначив Максим Уракін.

Економіка України на кінець червня 2025 року зберігає керовану рівновагу: інфляція сповільнюється, резерви -- на історичних рівнях, а грошово-кредитна політика -- передбачувана. Водночас глибокий торговий дефіцит, високе боргове навантаження і слабкий інвестиційний потік залишаються ключовими ризиками, які потребують відповідей уже зараз -- від податкової та митної політики до стимулів локалізації виробництва й відновлення критичної інфраструктури.