Отказ от Орбана: как встреча с Путиным подорвала правую коалицию между Венгрией и Польшей.

Рішення президента Польщі відмовитися від зустрічі з Орбаном лише на перший погляд виглядає очевидним та безальтернативним

28 листопада угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан знову відвідав російського лідера Владіміра Путіна. Ця зустріч не виявилася особливо знаковою – як повідомляють джерела, основна увага під час їхніх переговорів була приділена питанню постачання російських нафти та газу в Угорщину, а також ситуації, що склалася в Україні.

Проте, цей візит мав несподівані наслідки для відносин з Польщею. Зокрема, з новообраним президентом Каролем Навроцьким, якого Орбан вже встиг назвати своїм союзником.

Проте, у Варшаві не змогли залишитися байдужими до візиту Орбана в Москву.

Президент Польщі ухвалив рішення скасувати заплановану двосторонню зустріч з угорським прем'єром, що стало несподіваним ударом для Будапешта.

Але водночас це створило тріщину у відносинах між президентом Польщі та радикальними правими з "Конфедерації", на яких Навроцький традиційно спирався.

Ще кілька років тому польсько-угорський альянс, що формувалася усередині Європейського Союзу, здавався доволі ймовірним сценарієм. Навіть попри різні погляди на можливість співпраці з РФ.

Керівна на той час у Польщі політсила Ярослава Качинського "Право і справедливість" ("ПіС") та панівна в Угорщині партія Віктора Орбана "Фідес" (із залученням інших правих популістів) активно координували позиції щодо отримання їхніми країнами більшого суверенітету, протидії сучасним європейським тенденціям, опору брюссельському тиску тощо.

Угорський прем'єр відкрито висловлював свої прагнення створити в Центральній Європі новий центр впливу, в якому Польща мала б зайняти центральне місце.

А польські праві з "ПіС" не втомлювалися повторювати, що попри протилежне бачення російської загрози, країни об'єднує спільне опонування "диктатурі Брюсселю".

Проте, повномасштабне вторгнення Росії в Україну в 2022 році змінило цю ситуацію на краще. Варшава зайняла чітко проукраїнську позицію, ставши одним з ключових союзників у захисті Києва на міжнародній арені. Водночас, Будапешт продовжує дотримуватись курсу на співпрацю з Москвою в різних сферах, від енергетики до дипломатії, що робить Угорщину найбільш непередбачуваним партнером у регіоні.

Втрата "ПіС" влади після парламентських виборів 2023 року лише поглибила розрив. Новий уряд Дональда Туска посилив дистанціювання від Орбана, а стара "дружба" з Угорщиною взагалі перестала бути актуальною.

Проте у Орбана не полишали сподівань реанімувати цей альянс.

Успіх Кароля Навроцького на президентських виборах був сприйнятий Віктором Орбаном як можливість для відновлення "мосту" до Варшави.

Навроцького формально підтримує "ПіС", а тому здавалася можливою реставрація хоча б частини колишнього формату польсько-угорської співпраці. Особливо коли деякі представники колишньої влади, а саме депутати Збігнев Зьобро та Марчин Романовський, фактично попросили політичного притулку в Угорщині, ховаючись від кримінальних розслідувань на батьківщині.

Віктор Орбан відкрито демонструє своє бажання відродити Вишеградську четвірку як платформу для протидії впливу Брюсселя на країни Центральної Європи, а також для гальмування процесу вступу України до Європейського Союзу. Зустріч президентів "четвірки", котра запланована на 3 грудня в угорському місті Естергом, повинна була стати свідченням того, що цей план має всі шанси на реалізацію.

Принаймні, для внутрішньої пропаганди Орбана було створено образ, що політика угорського прем'єра здобуває дедалі більше прихильників серед сусідніх країн.

Однак зустріч з Путіним все затьмарила.

Навроцький, хоча й має близькі ідеологічні погляди до радикальних правих (зокрема, висловлює критику як на адресу ЄС, так і України), все ж не можна вважати політиком, який підтримує проросійські настрої. Навпаки, його позиція радше відрізняється від цього.

Достатньо нагадати, що РФ оголосила його в розшук ще у лютому 2024 року, коли він очолював Інститут національної пам'яті - за демонтаж на території Польщі радянських пам'ятників.

А вже за його президентства Польща стала мішенню численних гібридних атак РФ.

У цьому контексті візит президента Польщі до Орбана одразу після його зустрічі з Путіним сприймався б як політично небезпечний.

Зокрема, цим могли скористатися опоненти Навроцького. "Орбан відвідує Путіна, Навроцький відвідує Орбана. (…) Фатальне поєднання", - так главу держави "потролив" прем'єр Дональд Туск.

Отже, коли керівник Бюро міжнародної політики канцелярії президента Польщі Марчин Пшидач оголосив про рішення глави держави, його формулювання виявилося як жорстким, так і символічним. Він акцентував на тому, що Навроцький орієнтується на спадок Леха Качинського — концепцію європейської солідарності у відповідь на виклики безпеки. В той же час, візит Орбана до Кремля підриває цю саму основу.

При цьому Навроцький не відмовився від участі у саміті президентів Вишеградської групи. Він лише вирішив обмежити програму свого візиту до Угорщини, викресливши з неї двосторонню зустріч з Орбаном. Цим він демонструє, що регіональний формат важливий, але особисто угорський прем'єр не може претендувати на роль стратегічного партнера.

Угорські медіа висловили різку критику на адресу президента Польщі, вважаючи це проявом зневаги та сигналом про погіршення відносин між Польщею та Угорщиною. Вони підкреслюють, що проти Орбана виступив не Дональд Туск, а Навроцький, який до цього часу вважався його "партнером".

Очевидно, така відмова стала справжнім ударом для прем'єра Угорщини.

Особливо тривожним у зв'язку з парламентськими виборами, що заплановані в Угорщині на квітень наступного року.

Цікаво, що угорські засоби масової інформації висловлюють думку, що нинішнім політичним партнером "ПіС" в Угорщині виступає не "Фідес", а опозиційна партія Петера Мадяра "Тиса". Це може сприяти зміцненню угорської опозиції, що є малоприємним розвитком подій для Орбана.

Втім, рішення президента Польщі лише на перший погляд виглядає очевидним та безальтернативним.

Суть у тому, що своїм рішенням він опинився під атакою радикальних груп з "Конфедерації" — партії, на підтримку якої він значною мірою покладає свої політичні надії.

Натомість для "Конфедерації" відмова польського президента від зустрічі з їхнім ідейним союзником є в кращому випадку "помилкою" та наслідком "пропагандистської істерії", а можливо навіть - і зрадою інтересів "суверенітету національних держав".

Ці обвинувачення щодо Навроцького висловив один із керівників "Конфедерації", Славомір Менцен.

Окрім Орбана, нещодавно Путін провів зустрічі з Трампом, Сі Цзіньпіном та Моді - керівниками найвпливовіших держав світу. Чи варто тепер всіх їх бойкотувати?

Менцен зазначив, що "у нас є спільні інтереси з Орбаном, і їх слід підтримувати".

Свою позицію висловила також євродепутатка від "Конфедерації" Ева Зайончковська-Гернік. "Ми не можемо піддаватися пропагандистському тиску коаліції Туска, яка має звичку називати російськими агентами всіх, хто не підтримує сліпо Україну і не бажає безкоштовно віддавати їй все".

Аргументи "Конфедерації" гармонійно поєднуються з її усталеною риторикою: вони критикують ЄС, називаючи його "авторитарним проєктом", натякають на "занадто велику поступливість щодо України" та виправдовують свої контакти з політиками, які підтримують зв'язки з Путіним, і так далі.

Це важливо у контексті можливих коаліцій 2027 року: "ПіС" потенційно може шукати союзника в "Конфедерації", але їхня реакція демонструє, що будь-який такий союз автоматично тягтиме польську правицю в бік м'якішої позиції щодо Москви. На цьому тлі Навроцький, навпаки, вибудовує образ консерватора, але твердо антипутінського, що радикально відрізняє його від риторики Менцена та інших ультраправих популістів.

Замість цього в "ПіС" оцінюють рішення Навроцького як таке, що сприяє державним інтересам.

"Рішення президента Кароля Навроцького є виваженим кроком, що проявляє чітку позицію та анулює двосторонню зустріч, водночас залишаючи можливість для переговорів і захисту польських інтересів у вигідному багатосторонньому контексті формату V4", - зазначив депутат від "ПіС" Шимон Шинковський вель Сенк.

З одного боку, поточна напруга у зв'язках між Навроцьким та "Конфедерацією" відкриває нові горизонти для "ПіС". Завдяки підтримці ультраправих, президент, якого "ПіС" активно просувала до влади і якого спочатку розглядали лише як покірного партнера, отримав шанс реалізувати власні політичні амбіції.

Проте одночасно ця ситуація стала викликом для "ПіС".

На сьогоднішній день двоє депутатів від цієї політичної сили отримали притулок у Будапешті, а всередині партії виникла група, що має ідеологічні погляди, більш наближені до "Конфедерації", ніж до думок лідера "ПіС" Ярослава Качинського.

Безумовно, суперечності в правій опозиції стали неабияким подарунком для коаліції уряду.

Прем'єр-міністр Дональд Туск та деякі члени його уряду (наприклад, Радослав Сікорський, Марчин Кервінський) позитивно оцінили рішення президента, однак не приховували іронії. Для нинішньої більшості цей крок - підтвердження правильності їхньої критики Орбана як токсичного політика, що відверто балансує на проросійських позиціях.

Туск скористався нагодою, щоб наголосити на дотриманні конституційного принципу: зовнішню політику формує уряд.

"Згідно з Конституцією, уряд проводить зовнішню політику. Президент зобов'язаний співпрацювати з урядом та представляти Польщу гідно. Давайте всі і завжди дотримуватися цього принципу. Це краще для Польщі", - написав Дональд Туск у соцмережі X.

Радослав Сікорський з іронією звернув увагу на "ПіС", зазначивши, що деякі представники цієї політичної сили зараз знаходяться в Будапешті.

"З огляду на те, що президент зменшив свій візит до Угорщини, можливо, депутатам від "ПіС" слід вчинити аналогічно?" – зазначив міністр закордонних справ, посилаючись на Збігнева Зьобро та Марчина Романовського.

Sure! Here’s a unique version of the text you provided: "#####".

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підкреслив, що відмова Кароля Навроцького від зустрічі з Орбаном є "досить вдалим рішенням", яке "показує рішучу позицію Польщі та її глибоке почуття солідарності, підтверджуючи відданість єдності та безпеці Європи в цей вирішальний час".

Проте цей крок президента Польщі спричинив одночасно декілька розломів - як поміж правою опозицією всередині Польщі, так і між польськими та угорськими "консерваторами".

Проте найважливіше - він продемонстрував, що традиційна польська правиця залишається непохитною у своїй позиції щодо взаємодії з Росією. В той же час, польські політичні формування, які мають інші погляди, виявилися в явній меншості.

Автор: Станіслав Желіховський.