Перемови між США та Китаєм: чи має Україна готовність до цього процесу?
Журналіст та депутат Верховної Ради України 8-го скликання Вадим Денисенко висловив свої думки щодо переговорного процесу між Сполученими Штатами та Китаєм.
Переговори в так званому чотирикутнику США-ЄС-Росія-Україна фактично вичерпали свої можливості. Сьогодні ми вступаємо в нову етап, де основна увага буде зосереджена на діалозі між Пекіном і Вашингтоном.
Яка тема цих переговорів?
Перш за все про те, як уникнути прямого воєнного зіткнення двох гегемонів. Це не Ялта, де Трамп і Сі малюватимуть нові кордони на картах. Це переговори про правила гри в нових торгових, технологічних і логістичних реаліях 21 століття. І обнулення СОТ буде лише одним з перших кроків в цій війні.
Як це відрізняється від Холодної війни?
Холодна війна передбачала жорсткий поділ світу між двома гегемонами, кожен з яких мав, по суті, необмежені поліцейські функції на ввірених їм територіях. Нинішня ситуація кардинально інша: ні США, ні Китай, як мінімум поки, не хочуть воювати за союзників. Цю прерогативу вони віддають країнам-регіональним лідерам. А відтак, замість детермінованого і жорстко розділеного світу, де маленькими вкрапленнями були країни з руху тих, хто не приєднався, матимемо дуже дифузійний світ з дивними альянсами і подвійними підпорядкуваннями (з однієї сторони краіні-гегемону, а з іншої -- країні-регіональному лідеру).
Гідрографічні межі
Фактично, ми вже стали свідками початку війни між країнами, які прагнуть стати регіональними лідерами. На цьому етапі межа між різними світами не визначається ані цінностями, ані економічними відносинами (наприклад, кредитами). Важливим показником належності до певного полюсу стане те, у кого ви закуповуєте озброєння.
Чи готові ми до нових реалій?
Ми входимо в переговори США-Китай, маючи мінусовий баланс в Китаї і мінімально позитивний в США. Я завжди вважав, що опустити настільки низько стосунки з Китаєм є помилкою. Нам необхідно зробити все, щоб наші стосунки вивести хоча б на нейтральний рівень, адже питання закінчення війни, тепер вже точно залежатиме від переговорів Пекін-Вашингтон.
Щодо ситуації у Вашингтоні, ми стикаємося з надзвичайно серйозною проблемою. Суть у тому, що наша дипломатія не має чіткої системи і функціонує скоріше як експедиційні групи, які реагують на ситуацію. З’являється проблема — наші дипломати приїжджають і намагаються її вирішити, але після цього повертаються без тривалого впливу. Наприклад, пройшло вже три місяці з моменту, коли ми оголосили про заміну нашого посла (хочу підкреслити важливість роботи Оксани Маркарової). Ми навіть представили трьох кандидатів, серед яких Ольга Стефанишина була призначена спеціальним представником Президента в справах США (зараз, за чутками, вона готується до участі в групі з питань безпекових гарантій). Це все до того, що затягування процесу є серйозною проблемою, і нам вкрай необхідно розпочати складну, але послідовну роботу, яка часто залишається непомітною, проте є найефективнішою для досягнення результатів.
Вашингтон — одне з найбільш індивідуалізованих міст у світі: особисті зв'язки тут значать набагато більше, ніж у Ер-Ріяді чи Пекіні. Поточна стратегія "класичних атак" виявилася вдалою і ефективною у кризових ситуаціях. Проте тепер знову настав час для тривалих зусиль. Адже переговори між США та Китаєм можна сміливо порівняти з марафоном, якщо не з тріатлоном.
Джерело: пост Вадима Денисенка в Facebook.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що Китай заявив про готовність відправити в Україну миротворчу місію. Щоправда, Пекін одразу висунув умову, яка не дуже сподобалася європейським союзникам.
