Переселенці залишаються без належного житла, оскільки держава не створила ефективний механізм для їх розміщення, зазначила журналістка.

Численні особи знову відвідують території, що знаходяться поблизу фронту.

Протягом більше ніж 11 років війни країна так і не змогла створити ефективний механізм для евакуації населення з небезпечних територій, залишаючи основне навантаження на волонтерів. Але з посиленням атак з боку Росії їхні ресурси вичерпуються, і виникає проблема з розміщенням внутрішньо переміщених осіб, зазначає журналістка Діана Буцко.

Вона згадала, як колись, коли мешканці прикордонних районів запитували "куди їхати?", у коментарях було безліч критики. Проте зараз багато людей усвідомлюють, з якими труднощами стикаються переселенці.

"Я досі пам'ятаю бабусю з Авдіївки, яка після евакуації в Нікополі знову відмовилася покидати рідний край. А на що їй жити? Це друге найпоширеніше питання. Як знайти житло, коли пенсія складає всього три тисячі гривень? Саме тому люди поверталися до своїх домівок, навіть якщо ті були зруйновані," -- зазначає Буцко.

Журналістка також навела слова голови громадської організації "Проліски" Євгена Капліна. Він стверджує, що транзитний пункт для переселенців в Павлограді "тріщить по швах". За його словами, у місцевому будинку культури ліжка спочатку стояли в залі, але пізніше їх додали на сцену, бальну залу, технічні кімнати, коридори. Зараз же матрацами застелили й колишню дитячу кімнату.

У ніч з 14 на 15 серпня на евакуаційній парковці залишалося понад 60 людей. Вночі роздавали спальники, ставили намети та укладали людей на землю. Сьогодні в наметі зробили підлогу і доставили туди 20 ліжок. Проте за весь день звільнилося лише 6 місць, які одразу ж зайняли нові евакуйовані, -- повідомив Каплін.

Він зазначив, що протягом останніх 4-5 днів кількість евакуйованих людей перевищує 400 щодня, при цьому немає чітко визначеної приймаючої області. Волонтер підкреслив, що організація логістики залишається на низькому рівні, і багато людей стикаються з проблемою відсутності житла. Деякі місця для тимчасового проживання в Дніпропетровській області заповнені на 117%.

"Чи є у нас план? Що ми будемо робити, якщо росіяни підійдуть близько до Краматорська чи Сум? Де ми поселимо півмільйона людей?", -- питає своєю чергою Буцко.

Журналістка зазначила, що існують потенційні рішення. Як приклад вона наводила можливість співпраці з головами місцевих громад, де розташовані покинуті будівлі, а також стимулювання забудовників до створення економічних варіантів житла для переселенців. Вона підкреслила, що хоча певні рішення вже реалізовані, проте "відсутня система, в якій не могла б загубитися одинока бабуся з Покровська".

"Без домівки немає і майбутнього". Україна опинилася перед небаченим випробуванням: необхідно знайти житло для мільйонів людей, які залишилися без даху над головою. Серед них переважна більшість становлять внутрішньо переміщені особи.

Та чи є в держави план, окрім форумів і риторики?

У статті "Сучасна житлова політика та внутрішньо переміщені особи: які кроки робить державa для вирішення проблеми переселенців?" Віктор Конев розкриває, що вже було здійснено, які чинники уповільнюють цей процес і чому без ухвалення двох ключових законів житлова політика залишиться лише мрією.