Після завершення конфлікту проведення вільних виборів може не відбутися.
Валерій Карпунцов — колишній народний депутат України, професор на факультеті політичних наук і права Київського національного університету будівництва і архітектури, відзначений званням заслуженого юриста України, доктор юридичних наук.
Україна є демократичною республікою, в якій вся влада належить виключно народу. Громадяни реалізують свої права як безпосередньо, так і через обраних представників. Ці представники обираються на регулярних та позачергових демократичних виборах. Кожен голос кожного громадянина має однакову вагу і цінність, без будь-яких форм дискримінації. Кожен, хто досяг вісімнадцятирічного віку, має право голосувати та бути обраним.
Усі ці фундаментальні, вище наведені, твердження зазначені у Конституції України.
Конституція України і є тим суспільним договором між громадянами і владою про те, як представники громадян буду здійснювати управління країною в інтересах самих громадян, слідуючи конституційним вимогам, у першу чергу, щодо дотримання і забезпечення прав громадян, закріплених у тексті Конституції.
У ході неповторного виборчого процесу кожен громадянин має можливість вплинути на своє майбутнє, адже кожен голос має величезне значення. Хоча самі вибори не встановлюють напряму розвитку країни, вони дають змогу обрати тих, хто прийматиме важливі рішення щодо цього курсу.
Таке буває в житті, що і виборець може помилитися із своїм вибором. І не тільки зараз. Наприклад Антисфен порадив афінянам прийняти постанову, яка визначала вважати всіх віслюків конями. Коли громадяни сказали що це поганий жарт, Антисфен зазначив наступне, що ви простим голосуванням робите іноді із неосвічених людей полководців.
Очевидно, що все визначається, безумовно, ступенем розвитку суспільства. Цей розвиток охоплює різні аспекти: матеріальний, культурний, духовний та інші. Важливо, щоб це був саме розвиток, а не регрес, і, передусім, щоб не відбувалася моральна деградація.
Безумовно, чим бідніші люди, тим простіше задовольнити їхні потреби, запропонувавши їм їжу та розваги. Такі дії часто використовуються для маніпуляції з метою отримання додаткових голосів на виборах. Як зазначав Уолтер Рейтер, існує чіткий зв'язок між виборчою скринькою та хлібницею. Життєві обставини підтверджують правдивість цього вислову.
Вірно також висловився Джон Кеннеді що Невігластво одного виборця у демократичному суспільстві підриває безпеку всіх. А якщо до свого голосу зневажливо відноситься велика частина виборці, то це вже взагалі стає небезпечним для всієї держави.
Чарльз Краутгаммер, американський політичний діяч, лауреат Путліцеровськоі премії казав - Чим більше голосів подані за партію на виборах тим більш тиранічною вона є. І якщо безвідповідально відноситися до свого права обирати і подавати свій голос на виборах не думаючи, причому не думати масово, на зло чи по приколу, та обирати політичних блазнів - наслідки стають трагічними.
То треба робити висновки, при чому не тільки щодо відношення до виборів, а і до принципів державності, національних ідентичностей, культурних цінностей.
Влучно зауважив Джордж Оруел: ті, хто підтримує невдах, злочинців, зрадників і шахраїв на виборах, не є їх жертвами. Вони стають співучасниками.
Не випадково участь у виборчих процесах вважається одним з основоположних громадянських і політичних прав, що закріплені в Загальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права.
Безумовно, наша країна опинилася в надзвичайно складному становищі, і це стосується як держави, так і її громадян, а також діючої влади. Росія підступно розпочала масштабну війну проти України, що призвело до руйнування всіх життєвих процесів і циклів всередині нашої держави. Це вторгнення порушило роботу державних механізмів, а також усі соціальні та правові відносини. Ця трагедія торкнулася кожного з нас. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки та міста, шукаючи безпечніші місця для життя – хтось залишився в Україні, а хтось втік за кордон.
Держава і владні мужі які знаходяться на посадах повинні робити все можливе щоб забезпечити по максимуму права українців у цей складний час і не тільки тих хто знаходиться в Україні а ти хто і за кордоном. На превеликий жаль влада яка перебуває зараз в Україні та визначає курс та напрямок вектору руху - обрала протилежну політику. Така політика очевидно має значні ознаки авторитаризму. Коли інформаційні ресурси знаходяться в одних руках, вибори не проводяться, свобода слова обмежується - недалеко і до тиранії.
А як казав ще колишній президент Сполучених Штатів Америки Рональд Рейган - не один режим поки не зміг ризикнути провести вільні вибори. І це величезний ризик і виклик для України і українців провести вільні чесні демократичні післявоєнні вибори. Хоча деякі країни, є такі приклади, проводили вибори і під час війни. Ми не будемо акцентувати на цьому увагу приймемо за відправну точку закінчення війни і можливість проведення повоєнних виборів.
В кінці документу буде представлено чіткий перелік систематизованих рекомендацій щодо необхідних кроків і заходів, які слід вжити для організації повоєнних виборів.
Дуже важливо розпочати фахову дискусію навколо Кроків які необхідно зробити владі суспільству об'єднанням громадян, як в Україні так і поза її межами, для того, щоб зробити можливим повоєнні вибори. Бо отримання миру чи перемир'я є недостатнім для того щоб мати можливість провести ці вибори.
Законодавча основа для мирних виборів була створена таким чином, що вона не відповідає вимогам проведення виборів після війни.
Цю розмову слід ініціювати негайно, аби влада не змогла стверджувати, що вони готові до виборів, але заважають їм неврегульовані законодавчі аспекти чи відсутність чітких формулювань, які б відповідали на всі виклики, що постають перед Україною. Це стосується механізмів та можливостей організації голосування як за кордоном, так і в Україні, з урахуванням потреб переміщених осіб і громадян, які залишаються на військовій службі.
На жаль, ми вже стали свідками негативної ситуації, коли держава не була готова до завершення п’ятирічного терміну президентства Володимира Зеленського в Україні.
На жаль, з кожним днем число українців, які знаходяться за межами країни, продовжує зростати. Внутрішньо переміщені особи повертаються на окуповані землі, а в армії служать сотні тисяч наших співвітчизників.
В основному українці які перебувають за кордоном - це діти і жінки. Та частина чоловіків які перебувають за кордоном не є критично великою. В основному це інваліди і батьки неповнолітніх дітей яких 3 і більше є у родині. Але все ж таки громадяни жили в надії, що скоро у них прийде час що вони повернуться додому.
Крім того, як мені відомо, українські громадяни прагнуть перейти з тимчасового захисту на інші категорії дозволів на проживання в європейських країнах. Це викликано політикою держав, які їх приймають.
Очевидно, що чим довше триватиме війна і триватиме розрив зв'язків з Україною, тим меншими будуть шанси на масове повернення українців на батьківщину.
На виборах 2019р. у закордонному виборчому окрузі було утворено 101 дільницю у семидесяти двох країнах світу і за даними ЦВК, під час повторного голосування 2-го туру виборів президента України, у списки виборців було внесено 449 1000 174 людини а проголосовало 59 1000 830 людей тобто близько 13,3 відсотка.
Зрозуміло, що у списки виборців було внесено 449 1000 громадян України - це тих що стояли виключно на консульському обліку але вже за реальними даними, поза межами консульського обліку, перебувало втричі більше українців за кордоном це ще до великого вторгнення.
На цей аспект впливали не лише небажання людей брати участь у виборах або реєструватися в списках виборців, а й складнощі, пов'язані з процедурою реєстрації за кордоном. Важливими чинниками були обмежена кількість виборчих дільниць, незручні умови для голосування, довгі черги, брак часу, недостатня інформація про процес голосування та труднощі з доїздом до дільниць. Однак найголовнішою проблемою залишалася відсутність довіри до державних органів та небажання надавати інформацію про своє місцезнаходження за кордоном. Недовіра до влади існувала ще до початку великого вторгнення, а згодом, коли державні органи почали ворожу політику щодо українців, які перебувають за межами країни, це бажання надавати свої дані зникло зовсім. Сьогодні українці не сприймають владу як союзника, здатного піклуватися про їхні інтереси.
Попри це все, опитування свідчать що взяти участь у голосуванні за кордоном захоче значно більше українців ніж було коли .
На теперішній момент складається враження, що провести голосування за Виборчим кодексом на виборах, які відбудуться після війни, як для Президента, так і для Верховної Ради, буде складно. Очевидно, що для цього знадобиться ухвалення спеціального закону, і, ймовірно, вибори народних депутатів України відбуватимуться за партійними списками.
Як відомо 24 лютого 22-го року ЦВК тимчасово призупинила функціонування державного реєстру виборців та до сьогоднішнього дня його функціонування не відновлено і це є проблемою. Бо звісно до реєстру не внесені громадяни які набули повноліття, не внесенні громадяни які отримали громадянство, не відображається звичайна інформація про переміщення громадян у середині нашої держави, ну і тим більше немає інформації про перебування наших громадян вимушених мігрантів за кордоном. Більш того ми знаємо що Україна закрила всі виборчі дільниці на території держави агресора, і це є логічним, але треба усвідомлювати що там знаходяться декілька мільйонів наших громадян також.
Єдиним правильним підходом для організації особистого голосування українців за межами країни виглядає розширення мережі виборчих дільниць поза дипломатичними установами, впровадження можливості голосувати протягом кількох днів, а також активізація процесу реєстрації українців у державному реєстрі виборців.
Без внесення змін до законодавчих норм, реалізувати нові можливості для голосування стане неможливим. Потрібно буде розвивати виборчу інфраструктуру.
Безумовно, для реалізації цієї ініціативи необхідно залучити широку громадськість як в Україні, так і за її межами. Це стосується всіх українців, які живуть за кордоном, включаючи як стару, так і нову діаспору, а також численні громадські організації, які були створені українцями після початку великого вторгнення. Важливо розширити можливості для обміну інформацією про вибори, налагодити співпрацю з урядовими структурами, місцевими органами влади та церковними громадами за кордоном, а також створити незалежні інформаційні канали, які висвітлюватимуть виборчі процедури.
Цілком очевидно, що в такій ситуації Центральна Виборча Комісія не зможе належним чином виконувати функції окружних виборчих комісій для великої кількості виборчих дільниць. Тому було б доцільно створити закордонні окружні виборчі комісії, що спростило б процес проведення виборів. Це також сприяло б підвищенню довіри до результатів виборів, адже документація, яка стосується голосування за кордоном, буде безпосередньо передаватися до окружної виборчої комісії для складання протоколів підрахунку голосів у межах округу.
Наприклад, у країнах з великим числом вимушених мігрантів, таких як Чехія, Польща та Німеччина, необхідно створити окремі окружні виборчі комісії. Аналогічно, в Канаді, США та Великій Британії мають бути сформовані спеціальні ОВК. Можливо, доцільно буде мати одну окрему ОВК для Франції, Іспанії, Португалії та Італії. Крім того, для закордонних виборчих дільниць слід запровадити попередню процедуру затвердження протоколів через Інтернет-зв'язок за допомогою кваліфікованого цифрового підпису. Це дозволить знизити час, необхідний для транспортування виборчої документації між дільничними та окружними комісіями у випадку потреби в незначних коригуваннях. Більш того, широкі повноваження Міністерства закордонних справ щодо перевезення виборчих матеріалів викликають занепокоєння щодо можливих зловживань цими повноваженнями.
Є й інші форми голосування, зокрема дистанційні, які включають голосування поштою та через Інтернет. Про ці методи ми детальніше розглянемо далі.
Актуальний механізм формування та коригування списків виборців не відповідає потребам повоєнного часу. Важливо переглянути терміни, збільшивши їх, щоб надати громадянам можливість більш детально і всебічно зареєструватися у списках виборців та оновити свої дані. Це питання стосується як українців, які проживають за кордоном, так і тих, хто знаходиться в Україні, і є особливо важливим для внутрішньо переміщених осіб.
Виглядає доцільним розширити список документів, які можуть слугувати підставою для внесення до виборчих списків, зміни виборчої адреси або підтвердження особи. Це питання актуальне як для українців, які проживають за кордоном, так і для тих, хто знаходиться на підконтрольних Україні територіях.
Вимагають оновлення також нормативні документи, які встановлюють критерії для виборчих дільниць.
Ключовим аспектом, який вимагатиме чіткого нормативного визначення, є процес оскарження рішень, дій або бездіяльності комісій нижчого рівня, а також бездіяльності окремих членів комісії перед комісією вищого рівня.
Так як за закордонними дільничними виборчими комісіями не закріплено жодного адміністративного суду, то спори по питанням уточнення списків виборців будуть розглядатися судами за вибором позивача. Єдиною можливою ситуацію коли Україна за кордоном зможе скористатися таким своїм правом це виключно через судову єдину інформаційно-телекомунікаційну систему.
Для забезпечення максимальної участі вимушених мігрантів у післявоєнних виборах українська влада повинна активно використовувати всі доступні ресурси. Ці люди виїхали за межі країни не з метою пошуку кращого життя, а щоб уникнути смертельної загрози. Багато з них щиро прагнуть повернутися на батьківщину. Вони із задоволенням візьмуть участь у виборах, якщо процес буде прозорим та зрозумілим. Це сприятиме реінтеграції українців і їх поверненню додому.
Важливо усвідомити, що мільйони українців залишаються невидимими для Центральної виборчої комісії та реєстру виборців. Це відбувається через те, що вони не лише не перебувають на консульському обліку, а й не отримали тимчасові дозволи на проживання, такі як тимчасовий захист у країнах Європи або в інших державах, що не є членами Європейського Союзу. Багато українців залишаються в такому статусі через відсутність довіри до українських владних структур і чиновників. Тому механізм залучення цих співгромадян до виборчого процесу має бути побудований так, щоб викликати довіру та забезпечувати їхню безпеку.
Яскравим прикладом масового виборчого просвітництва слугує Мексика, яка створила ефективні інформаційні кампанії для своїх виборців, використовуючи різноманітні канали комунікації, зокрема для діаспори та їхніх родичів. Українці, які залишилися вдома, можуть отримувати актуальну інформацію через мережу знайомств серед співгромадян. Більшість наших співвітчизників за кордоном отримують новини з інтернет-ресурсів, а також завдяки спілкуванню з родичами та друзями. Використання сучасних телекомунікаційних технологій, які націлені як на закордонних виборців, так і на їхніх близьких в Україні, має значні перспективи.
Ми вже торкалися питання можливості організації голосування поза дипломатичними та консульськими установами. Цей формат голосування відомий як розширене особисте голосування і знайшов широке застосування в багатьох країнах.
Наприклад, Туреччина мала численні представництва в Німеччині, Кот-д'Івуар отримав багато локацій у Франції, Кабо-Верде розташувався в Лісабоні, а Домініканська Республіка мала 80 пунктів голосування в Нью-Йорку. Болгарія відкрила свої локації в Стамбулі, Угорщина – в Румунії, а Молдова також мала значну кількість пунктів у Румунії. Крім того, для виборців, які стали біженцями внаслідок війни в Іраку, додаткові виборчі дільниці були організовані на стадіоні Вемблі в Лондоні, щоб забезпечити можливість голосування.
Очевидно, що Міністерству закордонних справ варто вже зараз почати обмін нотами з країнами, де компактно проживають українці, щоб отримати точну інформацію про їх чисельність і можливі місця для голосування. У деяких країнах, навіть в великих містах, створено спеціалізовані муніципальні відділи, які займаються організацією голосування. Наприклад, у таких містах, як Нью-Йорк, Париж і Лондон, такі підрозділи функціонують. Проте з Польщею та Німеччиною слід активніше налагоджувати співпрацю.
Також викликає занепокоєння питання укомплектування закордонних виборчих дільниць кадрами. Раніше до складу комісій включали співробітників дипломатичних установ або представників, відряджених з України. З огляду на створення численних виборчих дільниць, необхідно заздалегідь готувати та підбирати відповідні кадри. Логічно, що залучення закордонних українців має бути активнішим, ніж у минулі роки. Якщо великі міста, такі як Лондон, Амстердам, Мадрид, Нью-Йорк, Лісабон та Стамбул, будуть добре підготовлені для задоволення українських потреб, то в менш великих містах Польщі, Німеччини та Чехії це може стати серйозною проблемою, адже це буде здійснено вперше і вимагатиме значних зусиль.
У ряді країн для зниження витрат на доставку виборчих матеріалів використовують спеціальні виборчі марки. Ці марки мають компактні розміри та наклеюються на бюлетені, які просто друкуються на принтері. Завдяки цьому, процес доставки стає більш зручним як в межах України, так і за її межами.
Право брати участь у виборах, зокрема національним громадянам обирати своїх представників, вважається одним із основоположних громадянських та політичних прав, закріплених у Загальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права.
Безпрецедентне переміщення громадян України за кордон унаслідок повномасштабної російської агресії актуалізувало проблеми забезпечення їхніх прав, зокрема виборчих. Нині важливо сформувати стратегії долучення українців до повоєнного відновлення, включати тих, хто перебуває за кордоном, до політичного та соціального життя України, підтримувати звʼязки з ними. Складовою такого процесу є спроможність держави організувати і провести вибори за кордоном.
Зрозуміло що перші післявоєнні вибори вони будуть і тестом на зрілість і українського суспільства, і теж для влади. По результатам цих виборів, по якості забезпечення виборів, по довірі до результатів цих виборів і буде формуватися також світове бачення зрілості України як держави. Яка кількість вимушених мігрантів зможе проголосувати за кордоном? Яка кількість внутрішньо переміщених українців зможе реалізувати своє виборче право? Яка кількість українських військових зможе реалізувати своє виборче право? Це і є ті лакмуси зрілості.
Комітет з прав людини, виконуючи роль договірного органу міжнародного пакту про громадянські та політичні права, підкреслює, що держави зобов'язані вживати дієвих заходів для гарантування можливості реалізації виборчого права всіх осіб, які мають на нього право.
Тому, уряд повинен вжити такі заходи:
День виборів (чергових або позачергових) є останнім днем, коли відбувається голосування, якщо процес триває більше одного дня. У цей день завершується голосування, і розпочинається етап підрахунку голосів.
День голосування - це будь-яка дата в рамках виборчого процесу, коли проводиться голосування.
Організація виборів у форматі багатоденних голосувань надасть більше шансів для широкого кола українців, зокрема тих, хто перебуває за межами країни, а також внутрішньо переміщених осіб, здійснити свій вибір. Крім того, військовослужбовці матимуть можливість голосувати впродовж кількох днів на ротаційній основі, що дозволить їм виконувати свої обов'язки без загрози для виконання службових завдань і в умовах безпеки.
Розширене особисте голосування, спільно з подовженням терміна для виборчого процесу, представляє собою прозору та зрозумілу процедуру, яка, при належному висвітленні в медіа, має всі шанси стати найзручнішою виборчою кампанією в післявоєнний період. Впровадження цих нововведень дозволить максимізувати кількість виборців, які зможуть проголосувати, зокрема українцям, що перебувають за кордоном, військовослужбовцям, які досі на службі, а також тимчасово переміщеним особам. Це допоможе усунути всі бар’єри, що стосуються витрат, тривалості та складності процедури голосування.
Ці нововведення не вимагають внесення змін до Конституції, а потребують коригувань лише у Виборчому кодексі України, законодавстві про державний реєстр виборців та в нормативних актах Центральної виборчої комісії.
Голосування поза межами території не є новим явищем на міжнародній арені; воно активно використовується в країнах, що пережили конфлікти, або в тих, що проходять через перехідні етапи. Крім того, практика розподілу голосування на кілька днів є досить поширеною у глобальному контексті.
Зрозуміло, що запровадження цих новел надасть нові виклики державі щодо забезпечення належною матеріально фінансовою та кадровою складовою.
Уряду України необхідно буде провести досить тривалу і клопітку роботу з урядами інших країн муніципалітетами стосовно виділення приміщень поза межами дипломатична консульських установ вирішити питання з кадровим наповненням сотень нових виборчих дільниць і виборчих дільничних комісій, їх матеріально-технічного забезпечення, питання зберігання виборчої документації, питання зміни вимог до самих приміщень не тільки на закордонному виборчому окрузі, а й у тих місцях, де будуть голосувати наші військові.
Велику роль в цьому відіграватиме інформаційна компанія стосовно інформування виборців і за кордоном і в Україні про ці новели, про відкриті нові виборчі дільниці, про можливості зміни інформації у державному реєстрі виборців, про місце розташування та графік роботи.
Але це нічого в порівнянні з тим авторитетом який утвердить Україна якщо проведе вільні демократичні вибори у пост воєнний країні.
Участь виборців має критичне значення для цих виборів, адже якщо значна кількість громадян, які перебувають за межами країни, військовослужбовців Збройних сил України та внутрішньо переміщених осіб, не зможе повноцінно реалізувати своє право голосу, це поставить під серйозний сумнів легітимність нової влади.
МІЖНАРОДНА ФУНДАЦІЯ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ (IFES) ОЦІНЮЄ ПРОЦЕС ОРГАНІЗАЦІЇ ГОЛОСУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ В УКРАЇНІ У СВОЄМУ ЗВІТІ. У ЦЬОМУ ДОКУМЕНТІ ВКАЗУЄТЬСЯ, ЩО ЩОДО ДИСКРИМІНАЦІЇ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ ВИЗНАЧИВ, ЩО ДЕРЖАВИ МАЮТЬ ПРАВО РІЗНОДІЛИТИ СТАТУС РІЗНИХ ГРУП, ЩОБ УСУНУТИ "ФАКТИЧНУ НЕРІВНІСТЬ". КОЛИ ВИБОРЦЯМ В ЗАОННІХ УСТАНОВАХ НАДАЮТЬСЯ ДОДАТКОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УЧАСТІ У ГОЛОСУВАННІ, ЦЕ СЛУЖИТЬ ЛЕГІТИМНІЙ МЕТІ — ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ПРИНЦИПУ ЗАГАЛЬНОГО ВИБОРЧОГО ПРАВА. ЦЕ ДАЄ ЗМОГУ ДЛЯ НАЛЕЖНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГОЛОСУ, ЯКЕ ІНОДІ НЕ МОЖЕ БУТИ ВИКОНАНЕ ВІДПОВІДНО НА ДІЛЬНИЦІ У ДЕНЬ ГОЛОСУВАННЯ ЧЕРЕЗ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ВИБОРЦІВ У СПИСКУ АБО ВІДДАЛЕНІСТЬ ДІЛЬНИЦІ ВІД МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ВИБОРЦЯ. ЯКЩО ЗАСОБИ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЄЇ МЕТИ Є ЄДИНИМ РЕАЛЬНИМ ВАРІАНТОМ ДЛЯ УСУНЕННЯ ФАКТИЧНОЇ НЕРІВНОСТІ ВІДНОСНО ВИБОРЦІВ, ЗАРЕЄСТРОВАНИХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, ТО ВОНИ ВВАЖАЮТЬСЯ ПРОПОРЦІЙНИМИ. ОТЖЕ, РОЗШИРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГОЛОСУ У ЗАОННІХ УСТАНОВАХ НЕ ПОРУШУЄ ВИМОГ СТАТТІ 24 КОНСТИТУЦІЇ І СТАТТІ 14 ЄКПЛ.
Зважаючи на такі висновки міжнародної авторитетної установи, яка фахово, професійно займається моніторингом виборчих процесів у світі, надає дієві рекомендації - влада може припуститися до варіанту поширення Інтернет голосування, як способу, що зможе забезпечити проведення післявоєнних виборів.
На перший погляд, інтернет-голосування може виглядати як привабливий варіант для підвищення участі виборців, однак світовий досвід свідчить про зворотне. Хоча існують винятки, як-от Франція, де в 2022 році впровадження поштового та онлайн-голосування призвело до зростання явки з 19 до 22 відсотків. Це може справді виглядати як зручний спосіб для українців, які перебувають за кордоном, або для військовослужбовців, які захищають країну. Проте більшість держав не обирають цей шлях через складнощі в боротьбі з підкупом виборців, тиском на них та ризиками, пов'язаними з порушенням таємниці голосування.
Таємниця голосування закріплена у статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Забезпечити дотримання цієї норми вкрай складно, коли голосування відбувається в онлайн-форматі. Крім того, важко виявити випадки підкупу виборців, що голосують через інтернет, і контроль за цим процесом залишиться неможливим.
Особливо в умовах стрімкого розвитку інтернет-технологій та штучного інтелекту, стає все складніше забезпечити конфіденційність особистої інформації громадян, оскільки вони змушені надавати значну частину своїх ідентифікаційних даних для верифікації.
Замість цього, належним чином організоване спостереження за традиційним виборчим процесом, що передбачає вкидання бюлетенів у скриньки, навіть якщо це відбувається протягом тривалого часу, є абсолютно безпечним і сприяє забезпеченню конфіденційності голосування, мінімізуючи можливість зовнішнього втручання. Крім того, у такій системі голосування зростає ймовірність того, що бюлетень, опущений у виборчу скриньку, буде зараховано під час підрахунку голосів Центральною Виборчою Комісією саме на підтримку того кандидата або партії, за яких голосував виборець.
Як уже було зазначено, нестача довіри до виборчого процесу, його організації, а ще більше — до підрахунку голосів та підсумків у поствоєнному суспільстві може мати значний і трагічний вплив на визнання легітимності новообраної влади та її представників. Тому важливо обережно підійти до цього питання, провести всебічні фахові обговорення та терміново розпочати підготовку до виборів, їх організації як в Україні, так і за її межами.
