Помер патріарх Філарет: експертка з релігієзнавства розкрила його значення в історії церкви.

Що можна сказати про патріарха Філарета?

Почесний патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет займав важливі керівні позиції в українській церкві з 1966 року, невтомно виступаючи за її автономію від Москви. Він був багатогранною особистістю, поєднуючи в собі риси церковного лідера, політика і дипломата, зберігаючи незмінну твердість і гідність до самого кінця свого життя.

Докторка філософських наук та експертка в галузі релігієзнавства Людмила Филипович розповіла "24 каналу", що смерть цього видатного діяча є великою втратою для всієї церкви, оскільки він був духовним батьком. Тепер нове покоління ієрархів повинно взяти на себе відповідальність за подальший розвиток ПЦУ.

"Смерть Філарета має велике значення для всіх українців, незалежно від їхніх релігійних переконань. Його внесок у розвиток України був величезним, і усвідомлення цього значення ще попереду. Він був винятковою, рішучою та харизматичною особистістю з непростим характером, яка залишалася вірною своїм принципам навіть у часи змін у суспільстві. Філарет прагнув до незалежності церкви та її автокефалії, хоча шлях до цього був далеко не легким," - підкреслила релігієзнавиця.

Експерт вважає, що якби на позиції цього ієрарха РПЦ опинився інший, то питання автокефалії української церкви могло б залишитися без відповіді. Всі сучасні священнослужителі та ієрархи є його вихованцями.

Філарет підтримував ідею створення музею історії християнства на Поштовій площі, щоб місце хрещення киян не забудували торговими центрами. Наразі церква вже сформована як інституція, тому кардинальних змін у керівництві не очікується.

"Ми весь час зверталися до його авторитету, він був присутній у нашому житті до останнього. Коли сказали, що він потрапив до лікарні, я ще сподівалася, що він одужає", -- сказала Филипович.

Останні роки, коли Філарет поступово зменшував свій активний вплив, сприяли зрілості церкви. Керівництво Православної церкви України не відштовхнуло його, а, навпаки, підтримувало добрі стосунки. Митрополит Епіфаній регулярно відвідував Філарета, який, у свою чергу, приходив до Михайлівського монастиря та до останнього часу проявляв інтерес до життя церкви.

"Думаю, він залишився задоволеним, хоча до кінця так і не прийняв умови Томоса, бо хотів більшого: відновлення церкви в патріаршому статусі, а не митрополії. Бо це створює проблеми з парафіями закордоном, бо Україна немає права опікуватися православними вірянами, які виїхали через війну", -- пояснила Филипович.

Філарет мав на меті, щоб духовні навчальні заклади ПЦУ відповідали найвищим вимогам і обов'язково впроваджували міжнародні практики підготовки священиків та богословів. Незважаючи на свої роки, він залишався дуже прогресивною особистістю, яка чітко усвідомлювала, яким повинно бути майбутнє церкви.

"У своїх промовах і виступах він часто перевершував політиків. Я слухала його і міркувала, як би чудово було, якби наші депутати чи спікери Верховної Ради виступали так само. Вважаю, що його відсутність ще відобразиться як на внутрішній, так і на зовнішній політиці", -- зазначила експертка.

Михайло Денисенко народився 23 січня 1929 року у селі Благодатне на Донбасі. Його родина потрапила під радянські репресії, а дід загинув під час Голодомору.

У січні 1950 року чоловік прийняв чернечий постриг під іменем Філарет і став частиною Російської Православної Церкви. У 1960-х роках його призначили на керівну посаду в Українському Екзархаті.

У жовтні 1990 року митрополита Філарета було обрано главою УПЦ КП, і він отримав титул "Митрополит Київський та всієї України".

Важливо відзначити, що Патріарх Філарет, який відійшов у вічність 20 березня, буде похований у Володимирському кафедральному соборі Києва в неділю, 22 березня. Наразі проходить церемонія прощання.