Історія про невзаємне кохання
У жовтні 2025 року відзначатиметься два роки від початку нової війни на Близькому Сході. За цей період Ізраїль не досягніть повної та остаточної перемоги на полі битви. Однак, Нетаньягу та його команда потерпіли серйозну поразку на інформаційному фронті.
Після терористичної атаки на Ізраїль 7 жовтня, підтримка з-за кордону швидко змінилася на критику дій Ізраїлю у відповідь. Значна кількість цивільних жертв у Газі опинилася в центрі уваги, затінюючи кількість загиблих і викрадених ізраїльтян.
Вже за десять днів після початку воєнних дій пропалестинські пости можна було зустріти в соціальних мережах вчетверо частіше, ніж проізраїльські. А до осені 2025-го невдоволення Ізраїлем та його військовою політикою досягло піку.
По всьому світу відбуваються демонстрації солідарності з Палестиною та палестинцями. По всьому світу лунають прокляття на адресу Біньяміна Нетаньягу та звинувачення ізраїльського керівництва у військових злочинах. По всьому світу можна побачити графіті "Stop Genocide" і "Free Gaza".
Однак серед численних антиізраїльських голосів є виняток, і цей виняток - Україна. В нашій країні майже не критикують ізраїльську армію та її методи.
У наших містах не відбуваються акції на підтримку Гази. На вулицях не можна побачити пропалестинських лозунгів. З початку війни Ізраїль зарекомендував себе як безумовний фаворит у думках наших земляків.
Згідно з результатами опитування, проведеного КМІС і опублікованого в грудні 2023 року, 69% українців висловили симпатію до ізраїльтян, тоді як лише 1% підтримують палестинців. Для порівняння, у США в цей же час 38% респондентів підтримували ізраїльтян, а 11% - палестинців.
Великобританія продемонструвала, що частка прихильників як Ізраїлю, так і Палестини становить рівно 19%. В Україні ж спостерігається унікальне явище: масова підтримка Ізраїлю не має аналогів у інших країнах.
Проте, якщо після 7 жовтня 2023 року Україна здобула світовий рекорд за проявами проізраїльських настроїв, то з моменту 24 лютого 2022 року Ізраїль важко було вважати найбільш проукраїнською країною світу.
Справа полягає не тільки в тому, що уряд Нетаньягу з самого початку намагався уникнути конфлікту з Москвою, не підтримуючи антиросійські санкції та тривалий час утримуючись від постачання зброї Україні. Найголовніше, що політика обережного нейтралітету знайшла підтримку серед ізраїльського населення.
У ході дослідження, здійсненого Ізраїльським інститутом демократії весною 2022 року, 60% опитаних висловили підтримку думці, що "позиція Ізраїлю щодо невключення в західні санкції проти Росії є виправданою". Водночас 67% ізраїльських громадян не погодилися з ідеєю, що "Ізраїль повинен надати Україні не лише гуманітарну, але й військову підтримку".
Порівнянні результати були отримані також в іншому дослідженні, яке здійснив інститут "Маагар Мохот" через рік після цього.
Навесні 2023-го більшість респондентів (63%) погоджувалися з офіційною позицією Ізраїлю в російсько-українському протистоянні. 72% виступали проти постачання зброї Києву. А 56% заявили про ризик погіршення відносин із Росією в разі, якщо Ізраїль буде залучено до чужої війни.
Отже, українські настрої щодо Ізраїлю у 2023-2025 роках можна порівняти не з пристрасним романом двох воюючих націй, а скоріше з сюжетом нерозділеного кохання. І варто зазначити, що ця відсутність взаємності виявилась цілком природною.
Щонайменше з 2014-го в Україні існує своєрідний культ ізраїльської держави. Протягом багатьох років пасіонарні українці розглядали Ізраїль як країну-ідеал та країну-зразок, на яку необхідно рівнятись. "Ми маємо стати другим Ізраїлем!" - цю думку неодноразово озвучували вітчизняні лідери думок.
Однак в Ізраїлі ніколи не існувало проукраїнського культу. Ставлення до нашої країни в ізраїльському суспільстві могло бути позитивним, але Україну не розглядали як бажаний ідеал або приклад для наслідування. Ніхто в Ізраїлі не висловлював думки на кшталт: "Ми повинні стати другою Україною!".
Коли на Близькому Сході розпочалися бойові дії, Україна одразу ж ототожнила себе зі своїм багаторічним ідеалом - Ізраїлем. І надалі мільйони українців розглядали чужу війну крізь призму цього романтичного ототожнення.
Однак, більшість ізраїльтян не відчували потреби ідентифікувати себе з Україною. Ізраїлю властивий не романтичний, а прагматичний підхід до конфліктів в інших країнах.
А що, якби холодний розрахунок став домінуючим у свідомості українців? Можливо, тоді чимало наших громадян з'ясували б, що немає об'єктивних підстав підтримувати Ізраїль. Адже військова стратегія Нетаньягу не принесла нам жодних реальних переваг, а, скоріше, навпаки.
По-перше, військові дії в Ізраїлі відволікають увагу світу від конфлікту між Росією та Україною. Чим більше міжнародна спільнота зосереджується на подіях на Близькому Сході, тим більше агресія Кремля проти України опиняється на другому плані.
Чим більше закордонні аудиторії виявляють солідарність з Палестиною та її народом, тим менше уваги отримують жертви в Україні.
По-друге, будь-яка близькосхідна ескалація поглинає цінні ресурси, яких у світі не так багато.
Достатньо згадати, як американські детонатори для ракет ППО, які мала отримати Україна, поспіхом перенаправили на Близький Схід - напередодні війни Ізраїлю з Іраном. А сама війна, хоч і тривала лише дванадцять днів, ще сильніше загострила дефіцит ракет-перехоплювачів на Заході.
Третє, удари Ізраїлю по цивільних об'єктах стали зручним фоном для активізації російських нападів на Україну. Як повідомляє агентство Bloomberg, Кремль ретельно стежить за військовою діяльністю Нетаньягу.
Путін вважає, що дії в Газі є більш жорстокими, ніж його власні військові дії в Україні. Російський лідер підкреслює, що уряди США та Європи в цілому підтримали ізраїльську операцію, і це, на його думку, ставить під сумнів їхні зауваження щодо Москви.
По-четверте, успіхи ізраїльських військових не викликають у колективного Заходу впевненості в можливості перемоги України. Лише ми самі ототожнюємо Україну з Ізраїлем. Для західних аналітиків набагато простіше проводити паралелі між Ізраїлем та Росією, адже й РФ не дотримується міжнародного права.
Відомий Стів Віткофф навіть встиг запропонувати "ізраїльську модель" для українських територій, що їх захопили росіяни.
"Це буде так само, як Ізраїль окупує Західний берег. Україна ніколи не відмовиться від свого суверенітету. Але реальність така, що це буде окупована територія, а взірцем є Палестина", - пояснив журналістам The Times співрозмовник із Білого дому.
Таким чином, підсумуємо.
Протягом майже двох років Ізраїль здійснює військову операцію, яка не є вигідною для України. В певному аспекті ця діяльність навіть послужила на користь нашому ворогу. Тим не менш, українці виявляють більшу підтримку ізраїльським військовим зусиллям, ніж будь-яка інша нація у світі.
Що ж це, якщо не справжня пристрасть? Відверта, злегка наївна та абсолютно альтруїстична? Пристрасть, яка не визнає егоїстичних мотивів і може залишатися без відповіді?
Перші обережні ознаки взаєморозуміння з боку Ізраїлю з'явилися лише нещодавно. Наприкінці вересня президент Зеленський повідомив, що одна з систем Patriot, яка раніше використовувалася в армії ЦАХАЛ, вже місяць функціонує в Україні; а також ми незабаром очікуємо отримання ще двох таких систем.
Чи перетворяться українсько-ізраїльські стосунки на справжній роман, важко передбачити. Але, безумовно, сучасну Україну неможливо буде звинуватити в антисемітизмі.
