Позаштатні консультанти та перешкоди в реформуванні: сучасні виклики Міністерства оборони
Чи мають можливість позаштатні радники впливати на майбутнє оборонної індустрії?
В Міністерстві оборони ці особи організовують зустрічі та мають вплив на ухвалення рішень, проте не несуть жодної відповідальності за свої дії. Це призводить до виникнення хаосу та сприяє корупційним схемам.
Журналістка Наталія Ніколаєнко у своєму дописі на Facebook підняла важливу тему — вплив неофіційних радників у Міністерстві оборони України. Вона звертає увагу на те, що ці особи, не займаючи формальних посад, часто організовують наради, взаємодіють з постачальниками та видають вказівки співробітникам департаментів. Однак їхні повноваження залишаються юридично невизначеними, і за свої дії вони не несуть жодної відповідальності.
Позаштатні радники не зобов'язані декларувати свої доходи, що створює простір для корупційних ризиків і лобізму. Особливо це небезпечно під час війни, коли прозорість має бути головним принципом управління. Водночас позаштатні радники включаються до складу колегіальних органів Міноборони, де мають право голосу, тоді як представники контррозвідки СБУ отримують лише дорадчий голос. Така ситуація підриває довіру до системи управління.
Проблема з радниками вказує на більш глибокий хаос, що охоплює Міністерство оборони. Зокрема, невдачі у процесах закупівель, дублювання функцій та "делегування відповідальності" створюють сприятливі умови для корупційних ризиків та управлінської безвідповідальності. Як зазначають автори статті "Міністерство саботажу" на ZN.UA, міністр оборони Рустем Умєров не зміг впоратися з основними завданнями.
Яскравим прикладом є ситуація з Агенцією оборонних закупівель (АОЗ), спробу ліквідації якої аргументували стандартами НАТО. Проте самі представники НАТО спростували цю позицію. Лише завдяки тиску міжнародних партнерів агенцію вдалося зберегти. Проте її робота залишається паралізованою через бюрократичні формальності.
Ситуація аналогічна і в Департаменті військово-технічної політики (ДВТП), який продовжує вести обслуговування старих угод і лишається єдиним постачальником оборонних технологій, дотримуючись застарілих процедур. У складі цього департаменту працюють особи, які мають зв’язки з корупційними схемами.
Ще однією проблемою є міжнародне співробітництво. Попри часті візити міністра, цей напрям провалений через хаос і часті зміни відповідальних осіб. Як повідомляє ZN.UA, відсутність визначеного фахівця для комунікації з союзниками ускладнює реалізацію президентського Плану перемоги. Значний вплив на переговори мають позаштатні радники, що супроводжують міністра. Однак їхній статус не передбачає доступу до державної таємниці чи обов'язкового звітування.
Стурбованість також викликає орієнтація Міноборони на співпрацю з Туреччиною. Це викликає запитання у ключового союзника України -- США. Туреччина, яка не запровадила санкцій проти росії і підтримує двозначні відносини з москвою, не є надійним партнером у сфері оборони. Така політика ускладнює діалог із Вашингтоном у контексті зростаючих вимог до прозорості військових запитів.
Хаос у Міністерстві оборони під час війни є загрозою для України. Позаштатні радники, "делегування відповідальності" та провал ключових реформ ставлять під сумнів здатність відомства виконувати стратегічні завдання. Президент Зеленський має вирішити, чи залишиться все, як є, чи буде сформована нова команда, здатна повернути довіру суспільства і партнерів та забезпечити ефективну реалізацію реформ.
