Працюйте та мовчіть: який вплив матиме перегляд вимог до громадянства Польщі на українців?

Ситуація, коли українці можуть отримати власне політичне представництво у Сеймі, лякає польських правих

Не встигла українська громада у Польщі видохнути, що президент країни Кароль Навроцький підписав нову версію закону "Про допомогу громадянам України", що, зокрема, продовжує легальне перебування українських біженців до 4 березня наступного року, як з'явилися інші тривожні новини.

29 вересня глава польської держави представив парламенту проект змін до законодавства "Про громадянство". Запропоновані президентом корективи стосуються лише одного аспекту закону, проте їх значення є надзвичайно важливим для всіх іноземців, які планують своє майбутнє в Польщі.

Президент Навроцький пропонує змінити п. 1 ч. 1 ст. 30 закону, який встановлює, скільки часу іноземці мають прожити у Польщі після отримання довгострокових посвідок на проживання, щоб мати право подаватися на польське громадянство.

Сьогодні виповнюється три роки. Проте президент пропонує подовжити цей термін до десяти років.

Ця вимога не вперше з'являється у польському правовому полі.

У травні цього року, напередодні виборів президента, депутат від партії "Право і справедливість" (ПіС) Міхал Москаль висунув аналогічний законопроєкт. На даний момент цей проєкт все ще знаходиться на розгляді у парламентських комісіях.

Друга пропозиція вийшла з самої президентської канцелярії після вето закону "Про допомогу громадянам України" - норму пропонувалося інкорпорувати у цей акт, проте уряд тоді проігнорував цю вимогу президента.

Та Навроцький про цю тему не забув і вочевидь збирається далі розкручувати її у публічному просторі.

Процес надання громадянства не підпадає під регулювання спільного права Європейського Союзу, внаслідок чого країни-члени мають суттєво різні вимоги та практики у цій сфері.

Це не дивно: визнання іноземця громадянином є ознакою його максимальної інтеграції у приймаюче суспільство, аж до надання йому всіх публічних прав, включно з правом обирати та бути обраним до органів влади (у деяких країнах ЄС громадяни третіх країн можуть голосувати та балотуватися на місцевих виборах, але це непоширена практика).

На відміну від посвідки на постійне проживання, отримання громадянства є остаточним кроком (хоча й тут можуть виникнути особливості - наприклад, Велика Британія та Франція намагалися переглянути цей процес у випадках, коли натуралізовані громадяни були пов'язані з терористичними групами). Тому не дивно, що європейські держави уважно оцінюють кандидатів на громадянство.

У Польщі є два способи стати громадянином не за народженням: це надання громадянства президентом, як правило - людям з надзвичайними заслугами, які в принципі у Польщі можуть навіть не жити; а також визнання громадянином відповідним воєводою у рамках адміністративної процедури, де треба відповідати доволі довгому списку вимог.

Основними вимогами є наявність місця проживання в Польщі, стабільне джерело доходу та тривале перебування в країні протягом визначеного періоду.

Якщо ви є власником Карти поляка, ви маєте можливість відразу після прибуття подати заявку на отримання дозволу на постійне проживання. Після року з моменту його отримання ви можете також подати запит на отримання паспорта. Для осіб, які отримали дозвіл на постійне проживання в статусі подружжя громадян Польщі, цей термін становить три роки.

Для багатьох трудових мігрантів процес виглядає наступним чином: спочатку потрібно провести п'ять років, працюючи та проживаючи у Польщі, аби отримати статус довгострокового резидента ЄС. Лише через три роки після цього ви зможете подати заявку на отримання громадянства. Це означає, що якщо ви не маєте польських коренів або партнера з Польщі, то...

Від моменту прибуття до країни до отримання громадянства нині необхідно пройти щонайменше вісім років.

У порівнянні з іншими країнами Європейського Союзу, це кількість виглядає дещо помірно: Франція, Німеччина, Фінляндія та Швеція встановили п'ятирічний термін для кандидатів на отримання громадянства. Нідерланди та Португалія також вимагають п'ять років, але їхні уряди вже розглядають можливість подовження цього терміну. Іспанія та Італія, в свою чергу, вимагають десять років проживання.

Проте в польському контексті існують два "проте".

Передусім, польське законодавство вимагає безперервного перебування на території країни. Це означає, що час, проведений мігрантом у Польщі на сезонних роботах або під час частих виїздів за кордон, не враховується у стаж для отримання резидентства чи громадянства. Хоча це не створює труднощів для працівників з низькою кваліфікацією, проблема виникає для "білих комірців", які прагнуть отримати громадянство.

По-друге, адміністративні процеси в Польщі відзначаються значною тривалістю. Середній час очікування на отримання карти резидента складає приблизно десять місяців, тоді як розгляд заявок на громадянство займає більше півроку.

Отже, більшість іноземців, які в останні роки отримали польське громадянство, – це особи, що проживають у Польщі не 8, а 10-12 років.

Пропозиція Навроцького передбачає, що офіційний термін збільшиться до 15 років, а на практиці це може тривати до 20 років. Таким чином, якщо молода людина переїде до Польщі для навчання, буде добре, якщо їй вдасться отримати польський паспорт до досягнення 40-річного віку.

Зазначимо, що законопроєкт Навроцького не передбачає змін у термінах отримання громадянства для тих, хто має карту поляка, а також для чоловіків і жінок польських громадян. Це може спонукати до укладання фіктивних шлюбів та підробки документів.

Попри помітне збільшення кількості іммігрантів за останні десять років, Польща залишається на одному з останніх місць у рейтингу ЄС за індексом натуралізації, який вимірює співвідношення іноземців, що живуть у країні, до тих, хто здобув громадянство у визначений рік.

У 2023 і 2024 роках, коли в Польщі налічується понад два мільйони мігрантів, країна видала громадянство лише приблизно 16 тисячам людей через президентські та воєводські процедури.

Для порівняння - у Франції та Німеччині щороку натуралізується близько 100 тис. осіб. Швеція, у якій населення складає 11 млн осіб, втім бл. 2 млн іноземців, у 2023 натуралізувала понад 70 тис. мігрантів. Детальніше подивитися про вимоги до отримання громадянства у різних країнах світу можна тут.

Однак у наступні роки очікується збільшення чисельності українців, які зможуть претендувати на польське громадянство.

Досі значна частина осіб, які отримували польське громадянство, складалася з українців та білорусів, що володіли Картами поляка. Проте, важливо зазначити, що польське Міністерство внутрішніх справ не веде чіткої статистики щодо причин видачі паспортів, що ускладнює розуміння цієї ситуації. Наразі українські трудові мігранти, які почали активно переселятися до Польщі з середини 2010-х років, поступово починають переважати за кількістю отриманих паспортів.

Якщо вважати, що 70-80% українців, які отримали довгострокові дозволи на проживання в Польщі, виявлять бажання оформити польський паспорт, це може призвести до десятків тисяч нових заявок протягом наступних п'яти років.

Ці показники все ще залишаються далекими від шведських, не кажучи вже про французькі чи німецькі, але їх вже цілком достатньо, щоб почати впливати на результати виборів у певних округах, де найбільше мешкають іноземці.

Іншими словами,

Українські емігранти можуть отримати можливість мати власне політичне представництво в Сеймі вже в 2027 році.

Мова йде не лише про вибір особи українського походження, а, наприклад, про польського політика, який міг би запропонувати ідеї для цієї виборчої категорії.

Хоча такий розвиток подій є нормальним і добрим для спільноти - ненормальною є ситуація, коли значна частина суспільства бере участь у створенні спільного добробуту, але не має впливу на перебіг справ у країні, - перспектива зростання кількості виборців українського походження викликала у польських правих цього року істерику.

Симпатики партії "Конфедерація" та навіть частина прихильників "ПіС" активно поширювала маніпуляції та фейки у соцмережах, які залякували поляків "захопленням влади у Польщі українцями".

До фейків приплели навіть українських біженців, проживання яких у країні взагалі не враховується у стаж на громадянство.

Чергова хвиля хейту та істерики прокотилася Польщею на початку вересня, коли польський журналіст українського походження Віталій Мазуренко в ефірі телеканалу Polsat порівняв дії Навроцького щодо української громади з "паханом". Це висловлювання є некультурним, однак майже половина Польщі протягом виборчої кампанії казала про Навроцького і гірші речі.

Але саме слова Мазуренка обернулися зверненням до прокуратури, інтернет-петицією про відібрання в нього польського громадянства і закликами ввести мораторій на надання громадянства українцям.

Президент Навроцький вже тривалий час демонструє симпатії до ультраправих сил. Власне, під час виборчої кампанії він підписав угоду зі Славоміром Менценом з "Конфедерації", в якій, зокрема, зобов’язався утримуватися від відправки польських військових до України та виступати проти вступу Києва до НАТО.

Вето на закон "Про допомогу громадянам України" стало також сигналом для "конфедератів", які активно просувають антиукраїнські ідеї та намагаються сформувати навколо них політичну підтримку.

У пояснювальній записці до президентського законопроєкту зазначається, що три роки - це занадто мало, щоб інтегруватися у польське суспільство і вивчити польську мову на рівні В1.

Однак, як ми вже розглянули раніше, це висловлення є абсурдним, оскільки люди, про яких йдеться, вже тривалий час мешкають у Польщі, і мають можливість отримати один із статусів постійного проживання. Отримання сертифікату володіння польською мовою на рівні В1 вже стало обов'язковою умовою для отримання паспорта (якщо ви не досягли цього рівня, ви не зможете подати заявку).

Щодо процесу інтеграції в польське суспільство, залишається незрозумілим, чому він не відбувається після 10-12 років проживання в Польщі, але все ж може реалізуватися через 15-20 років.

Звичайно, у президентському законопроєкті безпосередньо не згадуються українці.

Але якщо ініціатива набере чинності, наслідки в першу чергу відчують не колумбійці, які переважно працюють у Польщі від 2-3 років на візах, та не індуси чи пакистанці, які часто не можуть підійти до процедури через брак мовного сертифіката, а саме українці, які знають мову, працюють і хотіли б вважати Польщу своїм домом.

В польському уряді неодноразово висловлювалися думки щодо можливості подовження терміну перебування в країні для отримання громадянства.

Заступник міністра внутрішніх справ Мачей Дущик вкотре нагадав, що зазначені президентом три роки мають пройти вже після того, як людина доволі довгий час живе у Польщі, тому немає сенсу загострювати існуючі вимоги.

В цілому для парламенту, в якому до 2027 року домінують "Громадянська коаліція" Дональда Туска та її партнери з центристських і лівих сил, немає підстав підтримувати президентський проект.

З іншого боку, ми вже не раз спостерігали, як певні питання, пов'язані з міграцією, ставали предметом гострих політичних суперечок у Польщі. Це стосується, наприклад, будівництва стіни на кордоні з Білоруссю, призупинення розгляду заяв на отримання притулку та виплат "800 плюс" для українських біженців. Туск і його команда, реагуючи на активні настрої в суспільстві, переймали праву риторику та жорстко посилювали політику.

Якщо ситуація повториться, українці знову стануть жертвами польських політичних інтриг. Тоді українська спільнота залишиться без політичного захисту своїх прав, що призведе до тривалої невизначеності.

З огляду на ситуацію з українськими мігрантами в Польщі — нові законодавчі ініціативи, які стверджують, що "біженці повинні не тільки отримувати, а й приносити користь економіці", експрес-депортації українців за дрібні правопорушення під час концерту Макса Коржа, а також байдужість навіть з боку ліберальних політиків до зростання ксенофобських настроїв, запит польських властей виглядає досить чітко: українці мають бути продуктивними, сплачувати податки та пенсійні внески, триматися за роботу (інакше втратять соціальні виплати), і, не дай Боже, не порушувати спокій.

Також важливо утримуватися від обговорення своїх сподівань та норм, пов'язаних із дотриманням прав.

Отже, це означає — залишатися корисними та мовчазними.

Доброзичливці в Польщі та Україні легко знайдуть слова для коментарів: якщо все настільки погано, чому б не повернутися в Україну? Проте для тих, хто мешкає в Польщі вже понад 10 років, це питання не таке просте.

Від пошуку нової оселі та роботи до процесу переїзду дітей, які, як правило, не мають досвіду життя в іншій країні, окрім Польщі.

Куди можуть повернутися тисячі людей, які залишили Крим та Донбас ще до 2022 року? Варшавська кримчанка висловила свою думку щодо ініціативи Навроцького, зазначивши: "Це не просто ще одна погана новина. На мою думку, це повідомлення, яке підриває основи тих, хто вже й так відчуває себе в безвихідній ситуації. Це відчуття, коли починаєш вкорінюватися, а тебе насильно виривають з цього місця".