Правий поворот: чи стане Британія на шлях свого Трампа?

Наприкінці вересня компанія YouGov, один із лідерів ринку соціологічних опитувань у Великій Британії, змоделювала результати загальних виборів. Результат цього дослідження відразу став політичною новиною номер один у країні й привернув увагу всього світу. Адже, як стверджує YouGov, якби вибори відбулися сьогодні, переможцем виявилася б крайня права партія Reform UK (Реформуй Сполучене Королівство). За різними сценаріями моделювання "Реформи" одержували від 270 до 340 місць у парламенті (останній результат повністю забезпечив би партії більшість: у Палаті громад засідають 650 депутатів).
Популярність "Реформ" як така не є новиною: з кінця минулого року рейтинг партії стабільно зростає й на сьогодні становить, згідно з різними опитуваннями, від 25 до 30% (в опитуванні YouGov, на основі якого компанія провела моделювання, цей показник становив 27%, цілком середнє значення). Але висока популярність партії в країні не свідчить про її неминучу перемогу на виборах. Нижня палата британського парламенту формується виключно за мажоритарною системою, й для перемоги у своєму окрузі кандидатові достатньо набрати більше голосів, ніж у кожного з конкурентів. За такої системи до влади не обов'язково приходить фаворит громадської думки: на останніх загальних виборах минулого року лейбористи забрали майже дві третини мандатів, але водночас одержали тільки третину голосів виборців. Є достатньо й протилежних прикладів: "Реформи" 2024 року одержали близько 15% голосів, але в парламенті цей успіх конвертувався лише в п'ять місць -- менш як один відсоток від загальної кількості.
Відмінність нового дослідження YouGov у тому, що воно передбачає результати голосування в кожному виборчому окрузі, тобто реальний розподіл місць у парламенті. В основі методології більша, ніж зазвичай, вибірка -- 13 тисяч опитаних по країні проти 1500-2000 у звичайних опитуваннях електоральних переваг, -- у якій достатньою мірою представлено всі основні демографічні групи (вікові, соціальні, етнічні та ін.), що дає змогу моделювати соціальну структуру будь-якої виборчої дільниці й одержати максимально точну оцінку уподобань виборців. Методологія показувала високу точність прогнозу результатів виборів по округах, зокрема й у Великій Британії. А конкретний прогноз стосовно "Реформ" підтверджують іще п'ять досліджень, проведених цього літа іншими організаціями за такою ж методологією: у кожному разі популісти отримують від 270 до 370 місць у парламенті.
І все-таки ажіотаж навколо цієї новини серйозно перевищує рівень реальної загрози приходу до влади в Британії правих популістів трампістського штибу в найближчому майбутньому. В усіх згаданих дослідженнях від 80 до 130 місць, які відводяться "Реформам", "виграються" з більшістю голосів менш як п'ять відсотків, тобто майже на рівні статистичної похибки. А отже, під час реальних виборів від чверті до третини мандатів "Реформи" можуть і не отримати. До того ж до чергових виборів залишилося ще аж чотири роки, а за цей час багато чого може змінитися. Як зауважив колишній британський прем'єр Борис Джонсон про "Реформи", "сама партія може не дожити до виборів".
Популярність партії підскочила до нинішніх 30% у травні, коли "Реформи" стали переможцем проміжних місцевих виборів -- узяли майже сімсот мандатів по країні й контроль над десятьма місцевими радами (у загальному контексті ці досягнення не виглядають настільки переконливими, адже в "Реформ" зараз 800 депутатів місцевого рівня проти 6000 -- у лейбористів, 4400 -- у консерваторів і 3200 -- у ліберальних демократів, навіть у зелених трохи більше представників у місцевих радах). Але відтоді зростання немає, загальна підтримка партії застигла на позначці 30%.
У партії практично немає серйозної програми, натомість є набір популістських гасел, які найчастіше суперечать одне одному. Та навіть якщо пройтися по цих ключових пунктах, стає зрозуміло, що "Реформи" досягли об'єктивної межі підтримки з боку британців. Партія підтримує максимально жорсткий розрив із Європейським Союзом. По суті саме Брекзит став першою платформою партії (до ребрендингу 2021 року вона називалася партією Брекзиту) та її нинішнього лідера Найджела Фараджа. Але нині лише третина британців вважають Брекзит позитивною подією у житті країни, тоді як 56% -- за повернення до ЄС.
Партія "Реформи" виступає проти ініціатив, які направлені на зменшення викидів парникових газів, однак лише 24% населення Великої Британії підтримують їхню позицію, в той час як понад 60% мають протилежну думку. Близько двох третин британців не згодні з висилкою біженців до країн, де їм загрожує небезпека (лише 12% підтримують цю ідею), 61% виступають проти обмежень на в'їзд іноземних студентів, а 38% не бажають обмежувати в'їзд трудових мігрантів. Лише 27% і 16% відповідно підтримують позиції "Реформ" у цих питаннях. Крім того, більшість британців не поділяє погляди партії щодо підтримки України: "Реформи" пропонують зменшити обсяг допомоги, зокрема військової, але їх підтримують лише близько 20% громадян, тоді як майже дві третини виступають за збереження поточної політики.
В основі популярності "Реформ" лежить значна активність у традиційних засобах масової інформації та соціальних мережах. Зокрема, лідер партії Фарадж відіграє ключову роль у просуванні її порядку денного. Його активність у медіаполі забезпечує "Реформам" значно більше інформаційного висвітлення, ніж зазвичай отримують менші парламентські партії.
Висока популярність невеликої партії, яка активно критикує британський істеблішмент, не свідчить про те, що громадяни Великобританії готові довірити їй формування уряду. Хоча Фарадж користується значною популярністю як публічний політик, британці не готові передати йому керівництво країною: більшість опитувань показують, що вони віддають перевагу нинішньому прем'єру, лейбористу Кіру Стармеру. Крім того, рівень несхвалення Фараджа наразі не відрізняється від показників Стармера чи лідера консерваторів Кемі Баденок. Якщо ж "Реформи" вирішать взяти участь у виборах і матимуть шанс на успіх, проти них, ймовірно, голосуватимуть не лише ті, хто не підтримує Фараджа, але й ті, хто має розбіжності з партією з ключових питань британської політики.
Проте ігнорувати прогнози, які обіцяють успіх крайнім правим популістам, не слід. Зростання популярності "Реформ" говорить про серйозні проблеми традиційних політичних сил. Лейбористи не змогли вирішити економічні виклики і застрягли у внутрішніх суперечностях. Консервативна партія не може знайти своє місце після Брекзиту та домовитися між різними фракціями. Ліберальні демократи не готові стати провідною партією в країні — ні з організаційної, ні з ідейної точки зору.
Цей парадоксальний момент показує, що Ніколас Фарадж і його політична сила, незважаючи на свої явно антидемократичні погляди, можуть стати каталізатором для вирішення існуючих проблем. Британія вперше за довгий час опинилася перед серйозним викликом щодо своїх демократичних інститутів і цінностей. Інші європейські країни, що зіткнулися з подібними ситуаціями, вже показали приклади консолідації демократичних сил, які об'єднувалися, щоб не дозволити популістам прийти до влади: традиційні опоненти об'єднували свої зусилля, відкинувши внутрішні розбіжності. Сподіваємося, що й у Британії, як в одній із основних опор сучасної демократії, знайдуть ефективну відповідь на загрозу з боку крайніх правих.
Ефект загрози з боку популістів, таких як Фарадж, може виявитися позитивним для України. Відповіддю на "Реформи" має стати посилення тих аспектів британської політики, які популісти намагаються підірвати, зокрема в сферах імміграції, охорони навколишнього середовища, соціального забезпечення та національної оборони. Джонсон слушно зауважує, що підхід "Реформ" до російської агресії в Україні ставить під загрозу національну безпеку Великої Британії. Політики на зразок Фараджа, які стверджують, що українська криза виникла внаслідок провокацій з боку НАТО, лише сприяють агресії та підривають безпеку держави.