Експорт української зброї за межі країни: які загрози піднімаються на обговореннях, що заявляють представники влади та як виглядає ситуація з військовою технікою на передовій.
Ризики, пов'язані з відсутністю відкриття експорту.
Раніше ми обговорювали ризики для виробників та українського оборонно-промислового комплексу в цілому, якщо держава не дозволить експорт.
У стислій формі, йдеться про:
недозавантажені виробничі потужності (як порахувала Технологічна спілка України, це ще 63 % продукції, яку могли б випускати вітчизняні виробники дронів і засобів РЕБ, але які не може викупити держава через обмежений бюджет); втрата податкового прибутку і технологій від компаній у разі їхньої релокації за кордон (що вже відбувається); недоотримання надходжень у бюджет від можливого експорту; втрата додаткового фінансового джерела для нових розробок, а також приватних інвестицій.
-- Фактично весь наш ОПК має стелю -- це попит в Україні. І цей попит обмежений фінансовими можливостями держави. Є співпраця з іноземними урядами, але це тимчасове рішення, це теж стеля. Для інвестора де-факто в нас один споживач, і якщо завтра він не замовить нічого -- вашого бізнесу не буде. Тому великий приватний інвестор тричі подумає, чи інвестувати, бо ризик великий, -- пояснює Михайло Гранчак, керуючий директор інвестиційно-банківського департаменту Dragon Capital.
З 50 опитаних стратегічних міжнародних інвесторів 28 виявили інтерес до українських підприємств оборонно-промислового комплексу, повідомляє Гранчак. Основними напрямками їхнього інтересу є різноманітні типи дронів, системи радіоелектронної боротьби, оптичні технології та транспортні засоби. Особливу увагу приділяють IT-компонентам, що включають не лише апаратуру, а й комплексні системи для управління та інтеграції з іншими засобами.
Зображення: Міністерство оборони
У ТСУ стверджують: виробничі потужності дозволяють додатково виготовити дронів і РЕБ-систем на $2 млрд, але держава не має ресурсів дозамовити такі обсяги.
Згідно з висловленням голови Мінстратегпрому Олександра Камишіна, українські підприємства мають потенціал виготовити озброєння на суму в $20 мільярдів, тоді як держава здатна укладати контракти лише на $6 мільярдів щорічно.
Водночас противник, чий оборонний експорт зменшився на 70%, все ще знаходить способи наповнити свій бюджет додатковими 15 мільярдами доларів від експорту, що становить 10% від загальної суми оборонних витрат, зазначає Артем Старосєк, засновник та генеральний директор розвідувальної агенції Molfar.
В Україні оборонний бюджет становить $50 мільярдів, і якщо ми зможемо експортувати продукції на суму в 5 мільярдів, це суттєво покращить наше становище, -- зазначає Старосєк.
Зазначимо, якщо говорити про партнерські гроші в оборонці, то мова про нижчі суми. Наприклад, торік ініціатива ZBROYARI залучила понад $1,5 млрд міжнародних інвестицій від урядів дружніх країн. Тоді як у рамках співпраці за данською моделлю, у 2024-му ЗСУ отримали озброєння на майже €538 млн.
Ризики відкритого експорту
Мабуть, ключове питання полягає в тому, чи вирішать виробники перейти на закордонний ринок після запуску експорту, з огляду на вищі ціни, ігноруючи при цьому державні замовлення.
Згідно з інформацією від джерел, Офіс Президента розглядає два варіанти експортної моделі, враховуючи цей ризик. Перший варіант передбачає індивідуальне погодження кожної заявки від компаній. Другий - пропорційний експорт, що дозволяє експортувати 50% від загального обсягу українських контрактів, з умовою, що частина доходу від експорту буде спрямована на забезпечення Збройних Сил України.
Іншим потенційним ризиком є можливість, що українська зброя може опинитися в руках російських сил внаслідок реекспорту. Оцінити цей ризик досить складно, оскільки він залежить від обмежень, які накладуть країни, що отримують право на продаж техніки. Відомо, що серед таких країн можуть бути учасники формату Рамштайн.
Зображення: Міністерство оборони
У той же час, російські компанії продовжують ефективно приховувати своє походження, удаючи з себе європейські організації. Артем Старосєк з агенції Molfar згадує про щонайменше дві ситуації, які були виявлені під час масштабного військового конфлікту.
Перша компанія, про яку йдеться, є французькою фірмою, що запропонувала співпрацю: ми маємо глибше бачення — це спільне підприємство з Казахстаном, а якщо заглянути ще далі, то з російськими партнерами. Друга компанія — німецька, виглядає як представник європейської індустрії, що займається запуском супутників. Однак, за результатами нашого розслідування, вона є фактично представником Роскосмосу в Німеччині, — зазначає Старосєк.
Він вважає, що слід піднімати питання не лише про фактичну присутність росіян у Європі, але й про шпигунство та кібератаки.
У такому випадку ефективна стратегія протидії цьому ризику з боку України могла б значно підвищити рівень безпеки європейських країн.
Третій ризик пов'язаний з політичною ситуацією. Деякі політики в країнах-партнерах часто виступають проти надання Україні допомоги. Якщо ж Україна почне експортувати свою зброю, це може стати підґрунтям для російської пропаганди, яка використає цю інформацію, щоб підсилити свої аргументи проти підтримки українських збройних сил.
Натомість Марія Берлінська, керівниця Центру підтримки аеророзвідки і проєкту Victory Drones, вважає, що це питання комунікації, адже оборонний експорт є вагомим інструментом геополітики.
-- Україна може віддячити партнерам, уклавши контракти з певними виробниками про інтелектуальну власність на вироби і не лише. Це не просто гроші, це можливість тримати у фокусі довготермінові стратегічні партнерства і допомагати Європі прокидатися. Треба чітко комунікувати, що ми захищаємо безпеку Європи. І давати нам зброю і проводити спільні розробки -- це великий безпековий інтерес, -- пояснює Берлінська.
Фото: Олександр Ратушняк Марія Берлінська
Вадим Юник, генеральний директор компанії FRDM та президент Технологічних сил України, впевнений, що українським виробникам необхідно почати налагоджувати співпрацю з європейськими партнерами.
Якщо ми прагнемо остаточно дистанціюватися від Росії, важливо залишити в минулому співпрацю з ними і орієнтуватися на європейські стандарти. Можливо, наразі ми ще не готові, але потрібно рухатися вперед і навчатися створювати спільні підприємства та розвивати нові технології, підкреслює Юник.
Тим часом обмеження експорту стосується не лише готових продуктів чи програмного забезпечення, а й запчастин. Як розповів Олексій Бабенко, засновник Vyriy Drones (нещодавно заявив про FPV-дрон зі 100 % українських комплектуючих), він намагався експортувати в країни Європи звичайні плати, подібні можна придбати на китайських майданчиках.
-- Нам відмовили, бо льотний контролер -- це оборонна історія. Експорт -- це також про вплив. Уявіть, у Німеччині починають виробляти свої дрони, де за основу взяті компоненти з України -- це спрощує захід для українських компаній на ці ринки, бо їх знатимуть, їх бачитимуть на виставках, -- пояснює Бабенко.
Зображення: Vyriy Drones. Українська компанія, що спеціалізується на виробництві FPV-дронів Vyriy, вивчає можливості експорту.
В Офісі Президента та Міністерстві оборони України обговорюють три різні моделі для розвитку оборонного експорту, повідомляють Forbes та Еспресо, посилаючись на інформацію від виробників.
індивідуальне погодження контрактів; пропорційний експорт (певний відсоток від усього обсягу продукції); запровадження експортного мита.
Їх також підтверджує Forbes ексзаступник міністра економіки Ігор Фоменко.
Кожен із запропонованих варіантів має свої слабкі сторони. Перший, найбільш непрозорий: затвердження будуть відбуватися в ручному режимі, що відкриває можливості для чиновників надавати перевагу компаніям, які мають зв'язки.
Сьогодні це так фактично і працює (точніше не працює): юридично експорт не заборонений, компанії приходять із заявкою в Державну службу експортного контролю (ДСЕК), а їм відмовляють або не відповідають.
Технологічні сили України натомість пропонують додати посередника між виробником і ДСЕК, який аналізуватиме кожну заявку на експорт за визначеними критеріями і допомагатиме ухвалити остаточне рішення. Цим посередником, на їхню думку, міг би стати Мінстратегпром.
Зображення: Міністерство стратегічного промисловості
Друга і третя моделі прозоріші і сприяють фінансовій підтримці Сил оборони, та через обговорювані відсотки (20 % мита) відсікають менших виробників, які не можуть собі дозволити платити спецплатіж або ті самі 20 % мита.
Що необхідно для фронту і чи вистачає озброєння?
"Ситуація зі зброєю у військових стала значно кращою, ніж у 2022-2023 роках", -- зазначають учасники панелі "Досвід військових: забезпечення армії та державні закупівлі озброєння" на форумі "Експорт безпеки".
Існує кілька шляхів, через які зброя потрапляє до підрозділів. Це може відбуватися як централізовано, через державні закупівлі і Командування сил логістики, так і децентралізовано, за рахунок коштів, виділених на бригадах та програмі єБали, а також завдяки волонтерам і співпраці з виробниками. Якщо останні чотири варіанти дають можливість вибору, то перший варіант передбачає "бери, що маємо", як зазначив один з учасників: "отримуєш те, що не є необхідним".
Отже, у різних відділах ступінь забезпечення буде варіюватися.
Аналізуючи ситуацію, можна зазначити, що у 2023 році не спостерігалося значних змін, у 2024 році почали з'являтися певні позитивні зрушення, а у 2025 році, за попередніми оцінками, близько 40 % [потреб фронту] вже задоволені. У деяких випадках цей показник досягає 60 %, в інших – 70 %. Проте ці цифри варто розглядати в контексті загальної картини, -- зазначає Андрій Оністрат, старший офіцер Управління безпілотних систем Командування Сухопутних військ.
Зображення: Артем Галкін, ТСУ Андрій Оністрат
Якщо розглядати безпілотники та аналізувати їх наявність і відсутність, важливо зазначити, що різниця значна в залежності від їхнього типу.
Якщо вам потрібно FPV, звертайтеся до Командування Сил логістики, щоб дізнатися, яка кількість виділена для вас, і отримуйте стільки, скільки є в наявності. Проте на даний момент основним засобом ураження на тактичному рівні є Vampire, які завжди затребувані, оскільки їх постійно не вистачає. Їх можна отримувати за єБали. Щодо крил, то це справді потужні засоби, яких особливо не вистачає (в межах централізованого постачання), оскільки роль державного замовлення у їх забезпеченні є досить обмеженою, — зазначає Оністрат.
Він вважає, що варто вдосконалити механізм децентралізованих закупівель. Це дозволило б підрозділам адаптуватися до своїх потреб і, в свою чергу, сприяло б вирішенню проблеми з дефіцитом та співпрацею з виробниками.
-- Думаю, було б добре, якби підрозділи отримали право безпосередньо формувати замовлення. І потрібне планування [замовлення й закупівель]. А в основі планування мають бути військові разом з експертами, -- додав Оністрат.
Зображення: facebook.com/102brygadaTROIvanoFrankivsk/ Бійці аеророзвідувальної групи "Вовки" підготовляють до застосування ударний безпілотник Vampire ("Вампір"). Коли нарешті буде дозволено експорт оборонної продукції?
Вищі посадові особи країни вже з вересня 2024 року займаються питаннями оборонного експорту, повідомив Ігор Фоменко в інтерв'ю Forbes. Він зазначив, що рішення могли бути прийняті ще у травні. Наразі процес триває протягом кількох місяців на різних етапах.
Це питання стосується не тільки Офісу Президента, але також Міністерства оборони, Державної служби експортного контролю, Міністерства стратегічних промисловостей, Генерального штабу та парламентського комітету, який займається економічним розвитком.
Фото: ОПУ
Ще в серпні торік депутат Олександр Маріковський ділився з "Економічною правдою" інформацією про формування робочої групи, яка має на меті розробити політики для вирішення проблем, пов'язаних з експортом озброєнь.
-- Як тільки робоча група створить механізм, що буде прийнятний як для оборонних структур, так і для бізнесу, це оперативно стане законодавчим рішенням, -- зазначив депутат.
Проте, незважаючи на складність ситуації і можливі ризики, Ярослав Ажнюк, засновник мілтех стартапів TheFourthLaw та Odd Systems, вважає, що не слід зволікати з цим питанням.
Він вважає, що це, безумовно, "одне з найзначніших рішень, які нині має ухвалити державний апарат для зміцнення оборонних можливостей України".
Оптимістичний погляд на перспективи українського оборонного експорту є безсумнівним – він буде реалізований. Проте важливе питання полягає в тому, як швидко це станеться. Скільки часу Росія встигне заробити на продажу своєї зброї і які ринки зможе зайняти, які могли б бути відкриті для нас? Які втрати понесе українська оборонна промисловість, скільки інвестицій залишиться без уваги у розробці технологій, що забезпечать нашу безпеку від нинішніх і майбутніх загроз? Яка частина податкових надходжень не надійде до бюджету, залишаючи державу без можливостей для закупівлі необхідного обладнання?
Замість цього, депутати спочатку мають намір полегшити умови для виробників, щоб вони могли брати участь у виставках озброєння. Проте наразі не відомо, коли це станеться і які саме вимоги будуть висунуті до учасників.
