Виступ Трампа щодо мирних ініціатив, яких насправді не існує.
Трамп у своїй промові підтвердив те, що ми вже частково припускали: у нього відсутні чітко сформульовані плани щодо України та інших важливих міжнародних питань. Натомість, він лише окреслює загальну стратегічну мету. Також вражає його величезна енергія, яка спонукає до активних дій без попереднього планування — мовляв, спершу візьмемося за справу, а потім уже розберемося. Головне, аби час від часу можна було щось «продати» публіці.
Цей підхід має свої переваги - він забезпечує звільнення від будь-яких стандартів чи зобов'язань, що виникли в епоху до Трампа. Це дає змогу вільно маневрувати та відкриває безліч можливостей на майбутнє. Існують вже перші позитивні результати, хоча вони не стосуються України. Два стратегічно важливі порти в Панамі перейшли під контроль американських компаній, зокрема, відомого консорціуму BlackRock Inc.
Однак існують і недоліки — геополітичні коливання та невизначене майбутнє, яке важко передбачити. Крім того, навіть найамбітніші плани можуть натрапити на несподіваний опір. Наприклад, спроби забудови сектора Газа з виселенням палестинців можуть викликати серйозні протидії. І подібних непорозумінь ми можемо очікувати ще чимало.
У цій ситуації слід усвідомити суть цієї стихії, уникати протистояння їй і, відкинувши емоції, прагнути отримати максимальну вигоду для своєї країни. Саме таку тактику обрали різні політичні діячі щодо Трампа — Стармер, Мелоні, Нетаньягу, Орбан (вибачте за останнього).
Інше "відкриття" після промови Трампа а, точніше, після контрастної атмосфери у залі Конгресу - це розуміння глибокого розколу у американському суспільстві. Після обрання Трампа я колись писав, що тепер політика прийде до кожного американця і думаю, що я тоді ой як не помилився.
