Аналітичне інтернет-видання

Путін прагне більшого: як Кремль експлуатує Татарстан у своїй війні проти України.

Кадиров, Мінніханов та концепція "керованого самоврядування"

На думку Айсіна, кремль активно використовує клани "своїх" -- насамперед Кадирова та Мінніханова -- як інструмент утримання імперської вертикалі.

Рустам Мінніханов є політичним важковаговиком, подібно до Рамзана Кадирова. Обидва регіони, Татарстан і Чечня, мають спільну рису: керівництво не було делеговане з Москви, а передавалось у межах родинних кланів. У Татарстані ця спадковість простежується від Мінтімєра Шаймієва до Мінніханова, тоді як у Чечні — від Ахмата Кадирова до Рамзана. У Чечні одна й та ж фамілія перебуває при владі вже 25-27 років, а в Татарстані — понад 35 років. Подібних випадків в Росії більше не спостерігається, — зазначає Айсін.

Проте, зазначив експерт з політичних наук, зв'язок обох кланів із Кремлем є суттєвим, оскільки вони мають спільні проєкти, політичні інтереси та зумовлену долю. Крім того, їм були надані конкретні зовнішньополітичні завдання: Кадиров налагоджує стосунки з ісламськими країнами, тоді як Мінніханов працює над співпрацею з тюркськими державами.

"Кремль використовує Татарстан як шлях для обходу санкцій. Інтенсивно співпрацюють із Казахстаном та Киргизстаном, а у меншій мірі - з Узбекистаном та Туркменістаном. Це є однією з ключових ролей 'татарського клану', - зазначає Айсін."

Попри різні підходи, Кадиров і Мінніханов утворюють своєрідний тандем, вважає політолог.

"Вони підтримують дружні стосунки. Їхні вілли та острови розташовані поруч в Еміратах. Не виключено, що в разі падіння путінського режиму ці особи не залишаться на стороні Москви. Я вважаю, що вони можуть використати цю ситуацію, можливо, разом з іншими," – висловлює свою думку Айсін.

Він підкреслює: "Кадировці діють на основі сили, тоді як 'татарський клан' є більш делікатним, мотивованим економічними інтересами і обережнішим у своїх діях".

На думку експерта з політичних наук, одним із ключових завдань Кремля є зменшення чисельності та впливу національних республік, що здійснюється через мобілізаційні заходи, економічний тиск і деморалізацію населення.

"Мусульмани в росії й так сприймалися як "внутрішні вороги". Тепер це тільки посилюється, і суспільство це здебільшого підтримує, вважаючи їх інородцями, не своїми. У кремлі свідомо сточують населення національних республік, бо бояться повторення сценаріїв 1917-го чи 1991 років", -- вважає Айсін.

Досліджуючи можливості Татарстану, політолог зазначає, що в 1990-х роках Татарська РСР мала потенціал для життя на рівні Кувейту.

"Татарстан змушений віддавати Москві 75% своїх доходів. У той же час, у регіоні є значні ресурси, такі як нафта, розвинена промисловість, потужна наукова інфраструктура та логістичні можливості. Лише уявіть, яким би міг бути Татарстан без московського контролю," -- зазначає Айсін. Він також підкреслює, що не підтримує ідею сприймати Татарстан лише як невелику частину землі, де проживає всього 23-24% татар, які розселені на величезних просторах Євразії.

"Цей народ є нащадком Золотої Орди. Цей проєкт набагато масштабніший за просту адміністративну одиницю Російської Федерації," — зазначив він.

Попри внутрішній тиск, Айсін говорить про наростання тюркської солідарності.

"Є Організація тюркських держав, яку очолює Туреччина. Відбувається уніфікація освіти, алфавітів, військових стандартів. На низовому рівні -- зростає єднання тюркських народів. Я прихильник ідеї Великого Турану. Це не обов'язково етнічна, а історично протестна ідентичність. Коаліція тих, хто бореться з імперією".

Він бачить майбутнє цього об'єднання як аналог ЄС: з населенням, що зростає, ресурсами, логістикою і ВВП на трильйони доларів. "Ще кілька років тому в це не вірили. Сьогодні Туран -- уже політична реальність", -- резюмує Айсін.

Раніше "ФАКТИ" інформували про те, що путін залучає сили КНДР для участі у конфлікті проти України.

Читайте також