П'ять геополітичних груп, пов'язаних зі смертю дівчинки в київській оселі.

Ці роздуми стосуються невирішеного конфлікту між етичною потребою справедливості та жорстокими реаліями прагматизму. Мова йде про те, як світова політика все більше нагадує шахову партію на похованні. Кожен хід продумується до дрібниць: кожен удар шахової фігури відгукується в живому серці, де лідери оцінюють ризики, а матері підраховують своїх втрат.

Ось, спостерігаючи за нинішньою політичною ситуацією, мимоволі задумуєшся... Дитина, що загинула в київському домі (як і безліч інших у різних українських містах), не вписується в жодні геополітичні моделі, навіть у європейські (адже це не лише "схеми"). Вона не є елементом у рівнянні стратегічної стабільності, не враховується у військових звітах і не має фінансової оцінки у бюджетах союзників. Її втрата — це порожнеча, що залишається між словами, те, що не може бути виміряно жодними аналітичними інструментами. Саме тому ця війна і подібні їй ситуації є поразкою не лише для агресора, але й для самої природи сучасної геополітики, яка звикла оцінювати все, окрім людських страждань (хоча саме це мало б змінити ідеологію, яку німецькі політологи називають Realpolitik). У цій логіці немає місця для дитячого сміху, аромату свіжоспеченого печива на кухні, трепету батьківських рук — заради своїх дітей. І тому кожна така втрата є тихим вироком всім цим аналітичним таблицям, доктринам і "балансам сил", які програють приорітету Realethik. Це вимагає глибоких переосмислень.

Для України важливість цієї моральної суб'єктності полягає в умінні підтримувати партнерів не з почуття жалю, а завдяки етичній переконливості свого курсу. Адже геополітичний світ, у якому діти гинуть від уламків ракет внаслідок агресії, не може бути визнаним жодним чином "обґрунтованим".

P.S. Чи має Україна моральну перевагу, а також чи є вона своєрідним моральним компасом, незважаючи на зовнішні та внутрішні виклики? Безумовно, як і всі жертви несправедливих агресій. Україна наразі здатна це артикулювати. Чи ті, хто на фронті, є справжніми моральними діячами сучасності? Звичайно. Чи може Україна бути розіп'ятою на хресті геополітичних суперечок? Вона вже розпинається. Але, як говорить одна давня історія, навіть тоді, коли темрява здається непереборною, відкривається простір для дива. У даному випадку політичного. Його активне очікування -- не капітуляція, а contra spem spero на те, що екзистенційний жах, народжений з таких формул, одного дня обернеться змінною, яка ламає саме рівняння. У даному випадку -- сучасний геополітичний розрахунок.