Аналітичне інтернет-видання

Засідання Ради Безпеки ООН знову закінчилося гучним скандалом.

Рада Безпеки ООН знову здійснила спробу вирішити конфлікт на Близькому Сході, проте безрезультатно.

На голосування був винесений проект резолюції, який отримав підтримку від 14 держав. Основні пункти цього документу виглядають наступним чином:

* негайне безумовне і постійне припинення вогню обома сторонами конфлікту,

* негайне і безумовне звільнення всіх заручників, збільшена і безперешкодна доставка гуманітарної допомоги.

Ці формулювання підтримали 14 країн. Тобто, майже весь склад Радбезу. Але США наклали вето. Рішення стало приводом для жорсткої перепалки між представниками Сполучених Штатів Америки та РФ.

Вето, за словами посла США в ООН Роберта Вуда, було накладено через те, що в резолюції не міститься чіткої вимоги про звільнення заручників в обмін на припинення вогню. "Цей документ не містить такої умови. Якщо б його ухвалили, це могло б надіслати небезпечний сигнал ХАМАС, що їм не потрібно повертатися до переговорів", - зазначив він.

Представник Росії в ООН Василь Небензя висловив своє здивування щодо вето США на "спільні зусилля з порятунку життів палестинців та ізраїльтян", стверджуючи, що це свідчить про їхню підтримку однієї зі сторін конфлікту. "Сполучені Штати стверджують, що діють в інтересах усього регіону, але фактично голосують проти резолюції, яку підтримує більшість країн цього регіону", - зазначив він, посилаючись на результати голосування.

Два дні перед накладенням вето США на резолюцію по Газі, Росія здійснила аналогічний крок, заблокувавши документ Ради Безпеки ООН, що стосувався Судану. Цей документ містив подібні формулювання, зокрема, заклик до всіх конфліктуючих сторін терміново припинити бойові дії та забезпечити доставку гуманітарної допомоги. З початку 2023 року в Судані триває жорстока громадянська війна, внаслідок якої загинуло десятки тисяч людей, а 11 мільйонів були змушені залишити свої домівки через загрозу життю. Ситуація в країні є критичною, оскільки вона перебуває на межі голоду, що робить її найбільш серйозною гуманітарною кризою у світі на сьогодні.

На засіданні Радбезу ООН по Судану навіть результати голосування кількісно були ті самі: 14 країн "за" і одна Росія - проти. Проєкт резолюції по Судану розробили Велика Британія і Сьєрра-Леоне з метою всадовити сторони конфлікту за стіл переговорів. Документ містив заклик до регулярної армії країни та до Сил оперативного реагування дбати про захист цивільного населення.

У жовтні 2024 року більше ніж 340 тисяч людей з Судану були змушені залишити свої домівки, в той час як понад 3 мільйони дітей опинилися під загрозою зараження холерою. Однак представник Росії в ООН Дмитро Полянський вважає, що в тексті резолюції прихована спроба підливати паливо до вогню конфлікту в Судані: "Це створює можливість для втручання західних держав, які прагнуть нав'язати свій порядок денний у колишніх колоніях".

Представниця Сполучених Штатів в Організації Об'єднаних Націй Лінда Томас-Грінфілд підкреслила, що Росія маніпулює обома сторонами конфлікту для досягнення своїх політичних інтересів. Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі зазначив: "Це вето ще раз демонструє справжню сутність Росії".

Дивно, але всього через день після того, як Росія наклала вето на резолюцію ООН, делегація Судану прибула до Росії з пропозицією надати російським компаніям доступ до 22 нафтових родовищ, розташованих у порівняно безпечних зонах навколо Хартума.

Подібно до цього, Російська Федерація активно співпрацює з Малі в сфері розробки та експлуатації нафтових ресурсів. Нестабільна ситуація з безпекою стала підґрунтям для Кремля, щоб ввести до Малі військовий контингент колишньої приватної військової компанії "Вагнер". У Судані Росія проводить переговори з урядом, що протистоїть Силам оперативного реагування. Можна припустити, що у разі ухвалення резолюції ООН існувала б теоретична ймовірність введення миротворчого контингенту "блакитних шоломів" чи місії західних країн. Така ситуація могла б унеможливити повторення російських дій у Судані, аналогічно до тих, що спостерігаються в Малі.

Повертаючись до теми резолюції щодо Газу, результати засідання Ради Безпеки ООН викликали змішані реакції. Представник Ізраїлю при ООН Дані Данон охарактеризував її як "нагороду для ХАМАСу і фактичну відмову від спроб звільнення заручників". Він зазначив, що "важливо пов'язати звільнення заручників з припиненням вогню. Лише за таку резолюцію можна було б проголосувати".

Палестина, як і варто було очікувати, засудила вето США на резолюцію по Газі, нагадавши, що кількісно воно є четвертим блокуючим рішенням Сполучених Штатів на спроби припинити вогонь. Таким чином, зазначають у канцелярії палестинського президента, США заохочують Ізраїль "продовжувати свої злочини проти палестинського і ліванського народів, нехтуючи міжнародним правом і легітимністю".

Але США намагаються домогтися угоди про припинення вогню: спецпредставник Амос Хохштейн з Лівана прибув до Ізраїлю. Ліван висунув нові умови, цього разу - остаточні. Натомість Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт прем'єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху та ексміністра оборони Йоава Галанта за злочини проти людства у секторі Гази.

Ліван наполягає на перегляді положення, яке визначає, що "Блакитна лінія", до якої Ізраїль вивів свої війська у 2000 році, буде визнана остаточним кордоном між державами. У відповідь Ліван вимагає, щоб Ізраїль відступив від певних ділянок на нинішній лінії, а інші території повинні бути визнані спірними, повідомляє Haaretz.

У США до Сенату було подано кілька резолюцій від незалежного сенатора Берні Сандерса, в яких він закликав обмежити або припинити постачання американської наступальної зброї до Ізраїлю. Сандерс посилався на законодавство 1961 року, яке забороняє постачання зброї країнам, що безпосередньо чи опосередковано заважають доставці американської гуманітарної допомоги. Проте всі ці ініціативи були відхилені. Варто зазначити, що цей закон досі жодного разу не застосовувався на практиці.

Водночас, згідно з інформацією, що надходить з медіа, Сполучені Штати нібито повідомили Ірак про те, що їх можливості стримувати дії Ізраїлю вичерпані, тому Ірак має зупинити обстріли ізраїльських територій. Як стверджують джерела, прем'єр-міністр Іраку готовий реагувати на більш серйозні атаки з боку Ізраїлю, ніж ті, що мали місце раніше.

Про перспективу ескалації свідчать заклики президента Ірану до Папи Римського, і президента Туреччини - до обраного президента США зупинити війну на Близькому Сході.

Зусилля щодо врегулювання конфліктів на Близькому Сході та в Україні виявляються безрезультатними, оскільки колективний Захід, прагнучи залучити Глобальний Південь, застосовує різні підходи до цих ситуацій. Те, що для Західних країн виглядає як стратегічні дії або конкретна реакція, для представників Глобального Півдня може сприйматися як вияв подвійних стандартів.

Росія доволі вправно використовує внутрішні суперечності в своїх інтересах. Нещодавно вона вперше завдала удару по українському місту Дніпро за допомогою міжконтинентальної балістичної ракети "Рубіж". Хоча Повітряні сили Збройних Сил України повідомили, що не надаватимуть детальної інформації про обстріл, у соціальних мережах з'явилися чутки, що ракета могла бути оснащена ядерним боєприпасом. Пізніше президент Володимир Зеленський підтвердив, що цей напад здійснили за допомогою саме такої зброї.

Ознаки ескалації спостерігаються і на межі з Україною. Наприклад, Угорщина розгортає ППО поблизу кордонів нашої держави. Такий удар є свідченням паніки і слабкості, розповів Gazeta.ua кандидат політичних наук Олексій Буряченко, і є проявом тиску РФ на колективний Захід. За його словами, ракети, котрі можуть бути носіями "ядерного заряду", вражали територію України і раніше. "Скоріш, маємо спробу з ІПСО, адже "Рубіж" - ракета секретна. Отже, міг бути інформаційний витік від росіян, щоб це пішло у публічну площину, і показати США чи Великій Британії, що ось "робочий варіант" ядерного удару є. Що це означає? РФ продовжує ескалювати, не переходячи "червону лінію" у вигляді самого ядерного удару", - пояснив він.

Проте, після того як рівні ескалації зростуть, колективний Захід усвідомить, що політика умиротворення не приносить результатів, вважає аналітик.

Читайте також