Росія здійснює підготовку до виборів. TikTok Юрія Бойка.
"Страх, загадка, напруження" — це назва композиції, яку використовує Юрій Бойко у своїх відео на Тіктоці. Ці емоції, що виникають у глядачів від його роликів, пов'язані з його діяльністю на чолі "Платформи за життя та мир". Активність проросійського політика в соціальних мережах була зафіксована нашими колегами з видання "Голка". Цей аспект не менш важливий, ніж нещодавній матеріал "Української правди" про масову підготовку українських політичних партій до виборів. Як виявилось, до цієї підготовки долучились і російські партії.
З жовтня 2024 року члени "ОПЗЖ", які не виїхали в Росію, не очолили окупаційні адміністрації та не померли, почали ходити на новий канал пропагандистки Лани Шевчук. Колишньої ведучої забороненого NewsOne, забороненого "Нашого" та ютуб-каналу, який теж нещодавно заблокували за російську пропаганду.
З початку листопада у TikTok почали з'являтися відео Юрія Бойка, включаючи фрагменти інтерв'ю з Ланою на традиційні електоральні теми. Бойко також продовжує вести свій YouTube-канал, який поки що не заблокований, а також активний Telegram-канал. Хоча повідомлення в усіх цих мережах зазвичай дублюються, це виправдано. Наприклад, відео обробляються по-різному для YouTube і TikTok, тоді як у Telegram їх супроводжують текстові розшифровки.
Попри три роки повномасштабної війни, "ОПЗЖ" досі захищає російську мову, російську церкву, російські книги, російські назви й Україну -- але від геїв і "соросят". Юрій Бойко звучить так, наче вибори вже завтра. І він збирається перемогти.
Зобр1 і напис: Бумери відкрили ТікТок
Партия "ОПЗЖ"
Медійні представники "ОПЗЖ" регулярно дають інтерв'ю журналістці Лані Шевчук, починаючи з жовтня 2024 року. За два місяці чотири проросійські політики з'явилися в дев'яти відеоматеріалах. Це своєрідний бойз-бенд, що складається з колишніх соратників Медведчука.
Юрій Бойко — найвідоміший гість Лани, колишній лідер трьох заборонених проросійських політичних сил, а також один із найтісніших соратників Медведчука, який брав участь у поїздках до Росії в 2019 році. Фігура, що викликає суперечки: з одного боку, герой України, а з іншого — невизнаний зрадник держави.
Микола Скорик — прихильник Росії з Одеси, який раніше був активним членом трьох заборонених проросійських партій. Він висловлював обвинувачення на адресу України, звинувачуючи її у війні та фашизмі. Отримав орден "За заслуги", але не був визнаний державним зрадником.
Юрій Павленко — учасник двох заборонених проросійських партій. Він зазвичай зосереджується на соціальних питаннях. Однак він висловлював думку, що декомунізація створює умови для зовнішнього контролю над Україною, а також характеризував переговори Медведчука з Путіним як "подих свіжого повітря та надії". Його вважають заслуженим працівником фізичної культури та спорту, хоча статус державного зрадника не був офіційно затверджений.
Олександр Колтунович -- молодший проросійський посіпака, учасник двох заборонених проросійських партій і поїздки "ОПЗЖ" на поклон у Москву. Лобіював російську вакцину, порівнював Україну з нацистами. Кандидат економічних наук, кандидат у державні зрадники.
Разом вони ведуть бесіду з Ланою на чутливі теми, які можуть приносити електоральні дивіденди: корупція в уряді, бідність серед українців, примусова мобілізація та процес дерусифікації. Єдиним стабільним позитивом цих ефірів залишається благодійна діяльність, спрямована на підтримку сиріт Медведчука. Вони надають допомогу як дітям, так і переселенцям, а також військовим. Здавалося, що повномасштабне вторгнення повинно було позбавити прибічників Росії їхньої звичної риторики. Проте, насправді, вона лише набула нових масштабів.
Наприклад, Юрій Бойко у своїх інтерв'ю та "тіктоках" захищає переселенців. Мовляв, влада не дає надію цим людям, тому вони повертаються на окуповані території. І треба було підтримувати їх раніше, а не тепер буцімто звинувачувати. Переселенці -- чутлива група, з якою "ОПЗЖ" активно працювала до повномасштабної війни. І тепер знову намагається об'єднати навколо себе -- проти влади. Це не одноразова заява, Бойко системно працює по цій точці в різних інтерв'ю, додаючи, що він сам переселенець і так, між іншим згадуючи, що "ОПЗЖ" привозить переселенцям гуманітарку. Класичний передвиборчий танець у світі політиків: обрати електорат, обрати меседж, поставити його на повтор.
Звичайно, з боку двоюрідних кумів Путіна -- це лицемірно. Коли Лана Шевчук запитує Юрія Павленка, хто винен у проблемах переселенців, то бачить відповідь перед собою -- Росія та її союзники: проросійські партії й медіа, які, немов павуча отрута, роз'їдали Україну для російського вторгнення.
Хоча насправді лицемірство цих "геніїв" помітне навіть неозброєним оком. Микола Скорик у одному з інтерв'ю звинувачує корупціонерів, які ухиляються від відповідальності, одночасно визнаючи, що намагався виручити свого родича. Тим часом Юрій Бойко коментує державну корупцію, хоча його власні заслуги увічнені пам'ятником, відомим як "вишки Бойка".
Але найгірше навіть не те, що гідра відрощує нову голову. Найгірше, що вона залишається гідрою -- працює на Росію.
Хтось сказав "мир"?
За дев'ять інтерв'ю жоден член "ОПЗЖ" жодного разу не згадав про провину персонально Путіна чи Росії як держави. Обмежувалися "окупантами", "войовничою політикою Кремля", "агресією російської армії" чи "сусіди зайшли". Це, звісно, вже не повне заперечення війни, як перші вісім років. Але помітна спроба відділити "вороже" та "російське", адже друге в "ОПЗЖ" активно захищають.
У 2024 році важко у це повірити, але члени "ОПЗЖ" знову піднімають питання мови та протистоять деколонізації. Наприклад, Микола Скорик виступає на захист творчості Пушкіна, заявляючи, що значна частина військових спілкується російською мовою. Юрій Бойко, у свою чергу, відстоює російський патріархат в Україні і також наполягає на тому, що половина військових говорить російською. Це не єдиний випадок узгодженості їхніх політичних заяв: обоє (Скорик та Бойко) захищають російську літературу від можливого знищення, а також критикують зміни назв вулиць та міст. Парламентські представники намагаються всіма силами зберегти російське, імперське та окупаційне в Україні.
Перший TikTok Юрія Бойка — це розгляд проблем захисту української мови.
Крім того, часто звучить знайомий аргумент, що нинішня українізація лише підриває та розділяє суспільство. Ця ідея завжди виглядала абсурдною, але особливо дивною вона є на третьому році масштабної війни, коли близько 60% українців підтримують зміну топонімів, а 80% вважають, що українська мова повинна бути "пріоритетною в усіх сферах спілкування". Натомість, ситуація з російською мовою виглядає ще більш показово: лише 9% українців вважають її важливою, і то тільки через те, що нею користуються. Історія "ОПЗЖ" про видатні російськомовні твори турбує всього 4% населення. Це можна порівняти з "розколом" між 1 і 24. Звичайна людина, за своєю масою тіла, щороку втрачає більше шкіри.
Інші питання, які, здавалося б, сприяють електоральним досягненням "ОПЗЖ", насправді також шкодять Україні.
Наприклад, в одному з інтерв'ю Олександра Колтуновича щонайменше тричі піднімаються питання деморалізації військових та дискредитації мобілізації. Ведуча згадує про корупційні схеми, пов'язані з ухиляннями від служби, натякає на безглуздість наступу ЗСУ на Курщині та спекулює на темі сімей загиблих: "Не хочу, щоб ми опинилися в ситуації, коли родина загиблого воїна вимагатиме законні 15 мільйонів, а їй відповідатимуть: а ви що, не патріоти, навіщо вам гроші?". У контексті, коли несправедливість є основним звинуваченням суспільства на адресу мобілізації, "ОПЗЖ" систематично акцентує на цій темі. Вона згадується в щонайменше семи з дев'яти інтерв'ю, завжди звучачи як вираження турботи про людей. Проте формулювання типу "війна — для бідних" створює інше враження.
Прикро спостерігати, як партія, яка колись ставила Україні в провину початок громадянського конфлікту, тепер турбується про зміну військових кадрів, зниження віку призову та "бусифікацію".
Лана Шевчук виступає на підтримку військових! Хоча йдеться про російських солдатів.
Саботуючи внутрішню мобілізацію в Україні, Росія не забуває відвертати нашу державу від союзників. Не віриться, але у 2024 році знову звучать фрази десятирічної давнини: "Ставлениця Сороса Яресько подписала кабальные условия...". Бачите, в "ОПЗЖ" переживають, що союзники будуть маніпулювати Україною через борги, заберуть наші корисні копалини, знову пришлють "грантоїдів-корупціонерів". Пропагандисти відвертають українців від партнерів, щоб ми залишилися сам на сам із Росією.
Єдиний іноземець, на якого Юрій Бойко намагається справити враження, — це Дональд Трамп. Як своєрідне придане, проросійський політик пропонує американцеві ксенофобію: щонайменше в двох інтерв'ю він відзначає Трампа за нібито боротьбу з ЛГБТ+ спільнотою та захист християнських цінностей. Бойко безцеремонно стверджує: "Я аплодую президенту Трампу за його перші кроки в боротьбі зі всією цією нісенітницею. З ЛГБТ, трансгендерами, одностатевими шлюбами, і всією цією гидотою, що з'явилася в нашому християнському суспільстві. Це абсолютно чужі нам речі, які намагаються нав'язати ці соросята та грантоїди протягом останнього десятиліття".
По-перше, стосунки між особами однієї статі існують вже давно, ще до появи християнства. По-друге, ЛГБТ-спільнота, трансгендерні особи та одностатеві шлюби — це частина одного й того ж явища. По-третє, єдине "зло", яке варто було б усунути, — це російські політики.
Проте Бойко має зв'язки з "ведмедями".
Проскакують в ефірі й інші архаїзми "ОПЗЖ", які колись викликали обурення, а тепер -- запитання до СБУ. Наприклад, твердження Олександра Колтуновича, що Україна могла повернути території за допомогою Мінського формату. Тобто формату, який Росія спочатку порушувала, потім блокувала, потім вийшла з нього. Але винна, за логікою "ОПЗЖ", традиційно Україна.
На перший погляд це може виглядати парадоксально, але найбільшою загрозою, яку просувають прихильники Медведчука, є, як і раніше, саме прагнення до миру.
Юрій Бойко задає тон: гірша угода — це краще, ніж війна; істина буде десь посередині; люди "готові до припинення конфлікту". Лана Шевчук підкреслює, що Україна відкрита до компромісів. Микола Скорик на бек-вокалі сподівається на швидке встановлення миру. "ОПЗЖ" ловить момент, аби звинуватити Україну в затягуванні війни. Вони намагаються представити нашу країну винною, водночас допомагаючи зовнішнім силам з Росії в їхніх спробах змусити нас до капітуляції.
Наприкінці 2024 року, вельми ймовірно, Юрій Бойко (!), говорячи російською, може висловити думку про українських захисників: "Патріот? Бери зброю і вирушай на фронт".
Патріот? Візьми до рук зброю і… ой, пробачте.
Їхнє місце -- біля папаші
Подібним пропагандистам місце поруч із Медведчуком: у російському засланні чи краще -- українській камері. Але вони явно мають інші плани.
Навіть Лана Шевчук натякає в ефірі на політичну кар'єру і, насправді, старається значно більше, ніж усі члени "ОПЗЖ". Микола Скорик, наприклад, усе ж трохи боїться остракізму й обережно критикує перейменування міст. А Лана Шевчук навалює, що українцям нав'язують "антиросію".
"Партія регіонів", як уже було після Помаранчевої революції та Революції гідності, готує чергову реінкарнацію. Юрій Бойко викладає в тікток невипадкові уривки своїх інтерв'ю: про мову, про грантоїдів, про переселенців, про подорожчання продуктів. Та й сам по собі тікток -- невипадкова мережа. Достатньо подивитися на нещодавні вибори в Румунії, де китайський додаток нібито забезпечив перемогу ультраправому кандидату.
Україна не має права знову надавати можливість росіянам та проросійським політикам повернутися до влади. Якщо ми залишимося бездіяльними в цей момент, коли "ОПЗЖ" лише починає проявлятися, нас чекають серйозні наслідки.
Ми усвідомлюємо, що напередодні виборів влада навряд чи заборонить Юрію Бойку балотуватися. Його партія, швидше за все, стане важливою ланкою у політичних маневрах, що мають на меті відтягнути голоси у конкурентів. Сподіватися на судову систему в цьому контексті також не варто, оскільки після виборів на неї буде звернено особливу увагу західних партнерів, які можуть вважати недемократичною заборону для певних політиків. Це нагадує ситуацію, коли європейці виступали проти блокування російських каналів, поки самі не вдалися до таких дій. На правоохоронні органи також покладати надії не доводиться: Юрій Бойко не має зв'язку з "вишками Бойка", а Лана Шевчук, як і раніше Діана Панченко, не отримають підозри в державній зраді, поки не покинуть країну.
Влада України, судові органи та правоохоронні структури повинні вжити заходів вже зараз. Якщо існуючі закони заважають, їх слід змінити. Якщо це неможливо в рамках правового поля, варто скористатися можливостями РНБО. Поки три гілки влади працюють, четверта повинна перешкоджати Бойку та його команді в агітаційній діяльності. Необхідна повна медійна ізоляція. Будь-яка їх поява має супроводжуватися запитаннями щодо численних актів державної зради. Для всіх редакторів і виборців необхідно надати списки зрадників та створити дошки ганьби.
"Українська правда" описує масштаби загрози: "Після трьох років повномасштабної війни нова-ПР досі може розгорнути діяльність на електоральному полі об'ємом у 20-30%".
Подібно до того, як Росія реагує на нестабільний мир, російська партія повернеться в Україну з новими силами, досвідом і готовністю діяти з максимальною ефективністю. І, як говорить одна з популярних мелодій Юрія Бойка в TikTok, її повернення буде з "Помстою".
