Росія не стане боротися за Грузію до останнього. Ось які зміни відбулися.
Тепер перейдемо до ключового моменту: в даному випадку мова йде про заяву держсекретаря США. Не слід зосереджуватися лише на її змісті — засудження насильства та обіцянки покарання вже не є новиною. Однак справжнім нововведенням стало те, що вперше звинувачення не були спрямовані на грузинську владу, а на партію "Грузинська Мрія". Чи можете здогадатися, чому саме так?
Час обговорити міжнародний вимір тих подій, що відбуваються у нашій країні. З 2012 року Грузія стала зразком для наслідування, де вдало реалізували концепцію мирного співіснування між реліктовою ресурсною імперією (Російська Федерація) та найбільшими світовими ринками (США та ЄС). Проте після лютого 2022 року ця концепція почала демонструвати все більші проблеми, і нині ми спостерігаємо її занепад.
Варто зазначити, що першим, хто виступив проти цієї формули, стала Москва, для якої рівень співпраці з Грузією, як частиною економічної системи Росії, явно не відповідає її очікуванням. Сьогодні Росії критично важливо здійснювати суворий та безумовний контроль над Грузією, адже вона є ключовим елементом логістичних зв'язків із зовнішнім світом - через вихід до Туреччини та безпечні порти Чорного моря, а також для стримування розвитку альтернативних маршрутів, що обходять російські території.
Цілком очевидно, що можливості для виходу в Європу зникли, Новоросійськ опинився під атаками Збройних Сил України, а Китай разом із ЄС готові активно розвивати Транскаспійський транспортний коридор. Проект Північ-Південь, який так довго підтримувала Росія, зазнає змін і перетворюється на ініціативу Південний Захід. У цих умовах, повернення Грузії під контроль Москви стає вкрай важливим.
Чи поділяють цю точку зору в Вашингтоні, Брюсселі та інших ключових центрах впливу? Саме на це питання ми зараз і намагаємося знайти відповідь. Це зовсім не означає, що Захід обов'язково поверне Грузію з рук Росії. Врешті-решт, Грузія, що піддається серйозним санкціям, є настільки ж непотрібною для РФ, як і поза межами її політичного впливу. Більше того, ситуація стала значно гіршою, ніж була раніше. Тож, боротися за наше майбутнє до кінця не буде ніхто, окрім нас самих.
