Росія розселяє своїх громадян на захоплених українських територіях: які наслідки це матиме для процесу звільнення?

Росія має намір здійснити масове переселення своїх громадян на тимчасово підконтрольні території України, поєднуючи це з великими будівельними проектами та новими стратегічними ініціативами. Фокус досліджував, яким чином така політика може вплинути на демографічну ситуацію в цих регіонах, ускладнити їх повернення під контроль України та створити тривалі ризики для репатріації українських громадян.

Росія готується до довгострокового закріплення на тимчасово окупованих територіях України -- не лише військового, а й демографічного. Кремль планує масове переселення громадян РФ на захоплені землі Донбасу та півдня.

Згідно з намірами, до 2045 року туди планується переселити приблизно 114 тисяч громадян Росії. Одночасно передбачено велике будівництво: більше 13 мільйонів квадратних метрів житла, а також нові автомобільні дороги, залізничні колії та необхідна інфраструктура.

Проєкти закріплені у "планах розвитку", підготовлених ВЕБ.РФ разом із Єдиним інститутом просторового планування.

Насправді мова йде про суттєву трансформацію демографічної ситуації в регіоні — засіб, що забезпечує утримання контролю над захопленими територіями, що може ускладнити їх повернення під контроль.

Плани Росії із заселення тимчасово окупованих територій власними громадянами -- це не про відбудову і не про "порятунок регіонів". Ідеться про системну політику заміщення населення, яка вже була випробувана у Криму, а після 2022 року масштабована на інші окуповані українські території. Таку думку в коментарі Фокусу висловила адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Олена Луньова.

За її словами така практика прямо підпадає під визначення воєнного злочину. Відповідно до норм міжнародного права, зокрема Римського статуту Міжнародного кримінального суду, переміщення державою-окупантом частини власного цивільного населення на окуповану територію може кваліфікуватися як воєнний злочин, а в разі системності та масштабності -- і як злочин проти людяності.

Експерт підкреслює, що Росія використовує цю стратегію не вперше і не випадково. Згідно з інформацією правозахисників, ще до початку повномасштабного вторгнення на територію анексованого Криму було перевезено від 800 тисяч до мільйона громадян Російської Федерації. Після 2022 року ці практики тільки набули масштабнішого характеру.

Після того, як Росія беззаконно анексувала захоплені регіони, вона активізувала ряд ініціатив для залучення населення на цих територіях. Це стосується програм, таких як "Земський вчитель" і "Земський лікар", які передбачають переселення людей з території РФ на окуповані землі. Офіційно це пояснюється недостатньою кількістю спеціалістів, проте насправді це є частиною більш широкої стратегії зміни демографічної ситуації, - підкреслює Луньова.

За словами Луньової, коли українські вчителі відмовлялися працювати в окупованих районах, Росія почала привозити педагогів з Криму, а також з окупованих територій Донеччини і Луганщини, а також із власної території. Аналогічна схема була використана і для набору чиновників, медичних працівників та інших бюджетників. Луньова нагадує, що в Криму цей процес стартував ще в 2014 році, коли на півострів почали прибувати російські військові пенсіонери, відставні офіцери та чиновники.

"Це, безумовно, не стосується відновлення регіонів в контексті майбутньої відбудови України після війни. Йдеться про те, що вони маскують свої дії під виглядом легітимних цілей. Так само, як раніше депортацію наших дітей і дорослих називали 'евакуацією'. Це абсолютно аналогічні методи", — зазначає вона.

За словами Луньової, подібні дії вже впливають на етнічний і соціальний склад окупованих регіонів, і в майбутньому цей вплив лише посилиться. При цьому мова йде не лише про безпосереднє переселення, але й про формування умов, які спонукають росіян до переїзду, водночас витісняючи місцевих жителів.

"Ці дії можуть змінити й вже змінюють етнічний і соціальний склад населення Донеччини, південних територій та інших окупованих регіонів. Ми це вже бачили в Криму. Там цей досвід задокументований, і він дуже показовий", -- каже вона.

Експертка пояснює, що демографічне заміщення відбувається не окремо, а в межах великої політики Росії щодо окупованих територій. Вона включає примусову паспортизацію, створення нестерпних умов життя без російських документів, націоналізацію майна українських громадян та його подальший перерозподіл на користь переселенців.

"Опосередковане переселення відбувається саме завдяки таким програмам, які створюють умови для переміщення. Водночас спостерігається витіснення українського цивільного населення через примусову паспортизацію та неможливість існування без російського паспорта. Одночасно з цим націоналізують власність, розподіляючи її або як компенсацію, або тим, хто приїжджає на окуповані території. Це означає, що влада заохочує нових переселенців через будівництво та розподіл майна українців", -- зазначає Луньова.

Окреме питання полягає в тому, хто саме буде новими переселенцями. Як зазначає Луньова, Росія використовує змішаний підхід: сюди входять як цивільні особи, так і державні службовці, представники силових структур та родини військовослужбовців. Проте, якщо розглядати широкомасштабні програми, то основна увага приділяється саме цивільним фахівцям, яких залучають через фінансові та соціальні винагороди.

"Росія активно маніпулює ситуацією. Говорячи про міжнародний злочин, варто зазначити, що йдеться про переміщення цивільних осіб, зокрема росіян, на території України, яка знаходиться під контролем Російської Федерації. Проте, за нашим досвідом, спостерігається, що вони заохочують переселення сімей військових, державних службовців, чиновників і правоохоронців. У Криму, наприклад, було фактично імпортовано керівний склад та численних чиновників, які сприяли створенню російської адміністративної системи на цій території," – зазначає експертка.

Вона зазначила, що в даний час основними чинниками, які спонукають людей переселятися на окуповані території, є фінансові виплати, можливість отримання житла та переваги у доступі до різних послуг.

"Вони просто підвищують зарплату. Кажуть, що якщо ти вирушаєш на ці території, твоя зарплата буде утричі вищою. Додають житло, пільги та доступ до різних сервісів. У Криму, наприклад, місцеві родини з дітьми не могли влаштувати своїх дітей у дитячі садки, оскільки пріоритет надавався дітям приїжджих. Це вже не поодинокі інциденти, а справжня політика, що сприяє переселенню", -- зазначає вона.

На думку Луньової, контроль над анексованими територіями також зазнає впливу. Хоча деякі російські програми можуть виглядати популістськими, в цілому вони зміцнюють російську позицію і формують нову соціальну базу, що підлягає контролю.

"Якщо буде більше росіян, то, звичайно, і контролю буде більше. Заселення відбувається одночасно з витісненням населення або після того, як це витіснення вже сталося. У деяких населених пунктах на окупованій території навчання досі не відновилося офлайн, всі школи онлайн. Тобто там банально не вистачає людей, щоб імітувати нормальне життя. І заселення покликане це компенсувати", -- говорить експертка.

У контексті міжнародно-правової оцінки ситуація, за словами Луньової, є досить чіткою. Подібні дії заборонені як Женевськими конвенціями, так і Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Основна проблема полягає не в відсутності правових механізмів, а в їх обмеженій швидкості та ефективності. Міжнародний кримінальний суд фізично не встигає швидко розпочати розслідування всіх злочинів, які Росія вчинила в Україні.

"Ми можемо очікувати, що МКС відкриє ще одне провадження, яке стосуватиметься саме заміщення населення. Але говорити про якісь суперефективні механізми покарання, напевно, ні. Росія масово порушує міжнародне право. Простіше сказати, чого вона тут не робить із-поміж воєнних злочинів, ніж перерахувати, що вона робить", -- каже експертка.

Отже, ключовим завданням для України та правозахисних організацій на сьогодні є реєстрація цих фактів, фіксація їх наслідків та співпраця з міжнародними установами.

Проте, відповідно до заяв правозахисниці, одна з найбільш суттєвих проблем полягає в тому, що така політика вже сьогодні ускладнює майбутній процес деокупації та повернення українських громадян. Це не просто теоретичний ризик, а реальна ситуація, з якою Україні необхідно буде стикнутися.

"Вона вже створила труднощі для процесу деокупації. Це не просто теоретичні роздуми про майбутнє. Ми вже стикалися з цим під час обговорення ситуації в Криму, коли аналізували перші кроки, які повинна зробити держава після його звільнення. І питання, що робити з росіянами, які оселилися там, виникло ще тоді", -- підкреслює Луньова.

Вона акцентує увагу на тому, що позиція держави та експертного співтовариства з цього питання залишається стабільною: особи, які незаконно перетнули кордон України, навіть в умовах тимчасової окупації, повинні покинути країну. Однак втілити це в життя виявиться досить складно.

"Нам доведеться вирішувати кілька питань. По-перше, як шукати росіян, які приїхали з території РФ, якщо вони будуть переховуватися, втрачати документи й казати: ""Я тут місцевий, усе життя жив". По-друге, як відрізнити людину, яка є громадянином України й отримала російський паспорт вимушено, від громадянина РФ, який незаконно сюди переїхав. По-третє, як забезпечити процедури так, щоб не порушити міжнародне право, яке забороняє колективні видворення", -- пояснює вона.

Ще складнішими будуть ситуації зі змішаними сім'ями, дітьми, народженими в окупації, та майновими питаннями.

"Не можна просто розривати родинні зв'язки. Наприклад, якщо мати є громадянкою України, а батько - громадянином Росії, то дитина, яка народилася на українській землі, має право на українське громадянство. І тут виникає питання: чи будемо ми виселяти батька, а мати залишиться з дитиною? Це дуже складні питання, які слід обговорювати заздалегідь," - зазначає Луньова.

Вона також зазначає, що Україні варто вже сьогодні обдумати, як вчинити з власністю, яку громадяни Росії придбали на територіях, що перебувають під окупацією.

Незважаючи на складність окремих випадків, експертка вважає, що основна позиція повинна залишатися стабільною.

"Нам необхідно забезпечити всі умови для того, щоб особи, які незаконно перетнули кордон між Росією та Україною та приїхали сюди під час окупації, залишили територію України. Я вважаю, що принципова позиція України залишиться незмінною - ми не можемо дозволити росіянам, які сюди в'їхали, залишатися на нашій землі. Ті, хто вчинив серйозні злочини, можуть відбувати покарання у наших в'язницях. Проте всі інші повинні виїхати з України. І це остаточне рішення," - підсумовує Олена Луньова.

Раніше Фокус писав, що РФ вважає всю територію Донбасу своєю і розглядає "демілітаризовану зону" на неокупованій частині Донецької області як російську територію, де не буде українських військ, заявив у грудні помічник російського президента Юрій Ушаков.

Центр протидії дезінформації при РНБО повідомив, що в окупованому Маріуполі місцеві жителі залишаються без жодної компенсації за зруйновані житла. Водночас російські сили активно "поселяють" у місто нових мешканців з Росії, витісняючи при цьому корінних жителів.